Рішення № 96278687, 15.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4307/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, Генічеської міської ради, Виконавчого комітету Генічеської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (далі - відповідачі), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 2726 від 09.11.2020 року, прийняте 132 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання від 09.12.2019 року;

- зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 09.12.2019 року;

- зобов`язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- постановити окрему ухвалу, якою ініціювати притягнення до відповідальності передбаченої законом посадових осіб Щасливцевської сільської ради, які повторно порушили земельне законодавство при повторній відмові у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з непередбачених законом підстав та за неврахування правових висновків рішення Херсонським окружним адміністративного суду від 20.10.2020 року по справі № 540/998/20.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Щасливцевської сільради із клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням. 09.11.2020 року Щасливцевська сільська рада, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року № 540/998/20 , прийняла рішення № 2726, яким відмовило ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена у графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, у зв`язку з тим, що на бажану ділянку надано дозвіл іншій особі. Дану відмову позивачка вважає протиправною та просить її скасувати та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою від 04.01.2021 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 01.02.2021 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі відпвідача-3 Генічеську міську раду та відповідача-4 виконавчий комітет Генічеської міської ради.

Ухвалою від 04.03.2021 року судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 18.03.2021 року.

Ухвалою від 18.03.2021 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 02.04.2021 року.

Ухвалою від 02.04.2021 задоволено клопотання представника позивача та вирішено продовжити подальший розгляд справи за правилами письмового провадження.

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористались.

Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Щасливцевської сільради із клопотанням (К/1212-01.01. від 09.12.2020р.) про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням.

31.03.2020 року 109 сесією Щасливцевської сільради сьомого скликання прийнято рішення №2079, яким позивачу відмовлено у задоволені наведеного клопотання. Відмова мотивована тим, що на дану земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд іншим особам.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року № 540/998/20 визнано протиправним та скасовано рішення від 31.01.2020 року, прийняте 109 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 (№К/1212-01.01 від 09.12.2019 року) та зобов`язано Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 (№К/1212-01.01 від 09.12.2019 року), із урахуванням висновків, наведених у даному судовому рішенні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09.11.2020 року Щасливцевська сільська рада на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року № 540/998/20 прийняла рішення № 2726, яким відмовило ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена у графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташування, у зв`язку з тим, що на бажану ділянку надано дозвіл іншій особі.

Не погоджуючись з рішенням Сільської ради №2726 від 09.11.2020 року, позивачка звернулась до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: приписами ст. ст. 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону №280/97-ВР, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР).

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частиною 1 ст. 22 ЗК України визначено, що з землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частинами 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи вказане, суд приходить до висновку, що ст. 118 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також, враховуючи ту обставину, що на спірну земельну ділянку, яка є предметом розгляду у даній справі, одночасно претендують кілька осіб, суд, вважає за необхідне зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує права іншої особи. Тому особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

В той же час, суд зазначає, що органи місцевого самоврядування не вправі приймати рішення про встановлення черговості громадян, які бажають отримати земельну ділянку. Тому відмова суб`єкта владних повноважень у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не ґрунтується на вимогах закону, дана позиція також узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №820/2303/17, від 05.03.2019 року у справі №808/2200/18.

При цьому, суд враховує, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися, а тому адміністративним судом не може бути надана оцінка наявності переваг тієї чи іншої особи.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі №545/808/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вказаного суд робить висновок щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 09.11.2020 року, прийнятого 132 сесією Щасливцевською сільською радою 7 скликання № 2726, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання від 09.12.2019 за № К/1212-01.01 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 09.12.2019 року.

Вирішуючи питання щодо обрання способу поновлення порушеного права позивачки, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду справи, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було.

Враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено факт ухилення відповідача від винесення встановленого чинним законодавством рішення, суд вважає необхідним встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача що ґрунтується на чинному законодавстві України, суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом зобов`язання Щасливцевської сільської ради на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, з урахуванням висновків суду.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне: частиною другоюстатті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Щодо позовних вимог про постановлення окремої ухвали, якою ініціювати притягнення до відповідальності передбаченої законом посадових осіб Щасливцевської сільської ради, які повторно порушили земельне законодавство при повторній відмові у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з непередбачених законом підстав та за неврахування правових висновків рішення Херсонським окружним адміністративного суду від 20.10.2020 року по справі № 540/998/20, суд зазначає, що такі задоволенню не піллягають, так як розгляд питань, пов`язаних із виконанням цього рішення (в розумінні частини 1 статі 383 КАС України) судами шляхом розгляду нових позовних вимог (сукупність проваджень) призведе до штучного створення перешкод щодо належного судового контролю за виконанням попереднього рішення суду з аналогічного предмету та підстави позову, які були первинними для виникнення даних спірних правовідносин та фактично створює можливість перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі, що є порушенням конституційного принципу щодо обов`язковості судового рішення (частина 5 статті 124 Конституції України), принципу юридичної визначеності та поваги до остаточного рішення суду (Res judicata у світлі прецедентних рішень Європейського суду з прав людини).

У зв`язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача-4 на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5375 грн., суд зазначає, що згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: договір про надання правничої допомоги №06/01/21 від 06.01.2021р., квитанція до прибуткового касового ордеру №21-6 від 05.04.2021р., довідку-рахунок №21-6 від 05.04.2021 р.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. у справі №826/856/18.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи доводи касаційної скарги Верховний Суд у вказаній вище справі вказав, що за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Представником позивача надані докази, які у частковій мірі відображають факт надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги та оплату таких послуг в сумі5375 грн. Так, згідно довідки - розрахунку від 21-6 від 05.04.2021 р. на суму 5375 грн. (яка подана згідно заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу):

1. За консультацію клієнта щодо захисту його прав при оскарженні спірного рішення сільради про відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою Роз`яснення клієнту новел земельного законодавства щодо процедури надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Надання клієнту правової інформації з приводу останньої судової практики по земельних спорах, в тому числі, правових висновків Верхового суду та судової практики Європейського суду по земельних спорах - 1500 грн.;

2. За складання позовної заяви, формування матеріалів, що додаються до позову - 1500,00 грн.;

3. За складання заяви про закінчення підготовчого провадження та заяви про розгляд справи по суті в порядку письмового провадження - 750 грн.;

4. За складання клопотання про долучення до матеріалів справи № 540/4307/20 доказів на правничу допомогу -250,00 грн.;

5. складання заяви про подачу доказів судових витрат після ухвалення рішення по суті позивних вимог - 250 грн.;

6. складання заяви про долучення до участі у справі співвідповідачів - 750 грн.;

7. складання клопотання про відстрочення сплати судового збору - 375 грн.

Відтак, загальна вартість послуг складає 5375 грн.

Дослідивши поданий розрахунок, суд частково з ним погоджується та вважає, що позовна заява за своєю суттю та формою є аналогічною попереднім позовним заявам, які перебувають та перебували у провадженні Херсонського окружного адміністративного суду, за виключенням реквізитів оскаржуваних рішень та земельних ділянок, а отже складання позовної заяви (1500 грн.) та консультація клієнта (1500,00 грн.) не є співмірними та підлягають зменшеню.

Крім того, щодо обґрунтованості та пропорційності до предмета спору розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу, що предметом спору є надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи, однак судове засідання проходило в порядку письмового провадження, з огляду на незначну складність спору та невеликий обсяг доказів.

Відтак, враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 2000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Суд зауважує на тому, що ухвалою суду від 04.01.2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору в сумі 840,80 грн. до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.

Згідно приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Водночас, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 року № 1691 визначено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів Щасливцевська сільська рада не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать власні повноваження, зокрема щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

В даному випадку неможливість стягнення з Щасливцевської сільської ради суми судових витрат, присуджених на користь позивача, та винятковість випадку пов`язана з відсутністю відповідного рахунку, з якого можливе стягнення та який одночасно наявний у її виконавчого органу - виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради.

Однак, на час розгляду справи виконавчий комітет Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 04400647), знаходиться в стадії припинення шляхом приєднання до юридичної особи - виконавчого комітету Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ - 04060008), який є правонаступником прав та обов`язків виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради.

Відповідно до ст.3 Бюджетного кодексу України з 01.01.2021 року розпочався новий бюджетний період, в якому бюджет Щасливцевської сільської ради вже не існує, а виконуватиметься бюджет Генічеської міської територіальної громади.

Також, судом встановлено, що виконавчий комітет Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 04400647) не має відкритих рахунків боржника в 2021 році в управлінні Казначейства, що свідчить про необхідність стягнення судових витрат з виконавчого комітету Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ - 04060008).

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе покласти судові витрати на відповідача 4, тим самим, приймає рішення про стягнення до державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Генічеської міської ради судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 2000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 26186462, 75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцево, вул. Миру, 26), Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 04400647, 75580, Херсонська область, Генічеський район, с. Щасливцево, вул. Миру, 26), Генічеської міської ради, виконавчого комітету Генічеської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2726 від 09.11.2020 року, прийняте 132 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 09.12.2019 року;

Зобов`язати Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 (№К/1212-01.01 від 09.12.2019 року), із урахуванням висновків, наведених у даному судовому рішенні.

Стягнути з виконавчого комітету Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ 04060008) за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн. 80 коп.) грн., шляхом безспірного списання.

Стягнути з виконавчого комітету Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ 04060008) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 109020100