Рішення № 96275396, 13.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 справа № 914/72/21

Господарський суд Львівської області в складі судді О.Д. Запотічняк

за участю секретаря судових засідань А.П. Полянського

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еногруп», м. Одеса,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут» Львівська область, м. Городок,

про стягнення 283 459,09 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Фатєєва І.В.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еногруп» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б. Фрут» про стягнення 283 459,09 гривень.

Ухвалою від 19.01.2021, суд призначив розгляд справи в порядку загального провадження та призначив розгляд справи на 16.02.2021.

В судове засідання 16.02.2021 року в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, представник Відповідача не з`явився, причин не явки не вказав, відтак суд відклав розгляд справи на 09.03.2021.

Ухвалою від 09.03.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 06.04.2021.

Ухвалою від 06.04.2021 суд відклав розгляд справи на 13.04.2021.

В судовому засіданні 13.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

12 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ. ФРУТ», як покупцем укладено договір поставки №1416 (далі Договір).

19.07.2018р. згідно видаткової накладної № 1416-01 було поставлено бетоніт Enobent Standart Benactive (25 кг) в кількості 18 000 кг, на загальну суму 392 040,00 грн., в т.ч. ПДВ., товарно - транспортна накладна № 1416-01 від 19.07.2018р. підтверджує перевезення замовленої продукції.

Відповідачем було прийнято товар без жодних претензій в повному обсязі, підписано видаткову та товаро транспортну накладну.

Однак, Відповідачем не розрахувався повністю за поставлену продукцію.

Сплата була здійснена частково, а саме;

- 18 липня 2018р. - 78 408,00 грн.,;

- 09 листопада 2018р. - 50 000,00 грн.,

- 09 серпня 2019р. - 20 000,00 грн.;

Таким чином ТОВ «Т.Б. ФРУТ» заборгувало ТОВ «ЕНОГРУП» 243 632,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача з претензією від 29 січня 2019 р., 26 липня 2019 р. на суму 263 632,00 грн, яка направлялася на електронну адресу Відповідача. Проте відповіді на направлену Позивачем претензію отримано не було, однак частково погашено заборгованість в сумі 20 000,00 грн.

Претензіями від 29 серпня 2019 р., 12 травня 2020 р. Позивач знову звертався до Відповідача з проханням погасити заборгованість в сумі 243632,00 грн, надіслано претензії Відтак, відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати поставленого Товару, а саме оплачував його несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову до суду становить 243 632,00 грн.

За неналежне виконання договірних зобов`язань, позивач нарахував відповідачу: - 15 439,53 грн - 3% річних та 24 387,56 грн інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача.

Відповідачем 15 лютого 2021 на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву. У відзиві поставка продукції згідно видаткової накладної № 1416-01 бетоніту Enobent Standart Benactive (25 кг) в кількості 18 000 кг, на загальну суму 392 040,00 грн., в т.ч. ПДВ., визнається . . Відповідно до п. 2.3. Договору Покупець зобов`язаний оплатити аванс у розмірі 20 % Відтак, 18.07.2018 року Відповідачем було сплачено Позивачу 78 408,00 грн., що становить 20 % вартості поставленого товару. Крім цього, 09.11.2018 року Відповідачем було сплачено ще 50 000,00 грн та 09.08.2019 року - 20 000,00 грн.

У відповідності до п. 2.3. Договору не вказано, з якого моменту необхідно обчислювати 30-денпий строк для оплати. Таким чином, вважає, що строк оплати за Договором ще не настав.

У відзиві також зазначив, що претензії надіслані на електронну пошту Позивачем не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки Позивачем не доведено, що повідомлення ним надсилались з дотриманням вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документа та із засвідченням їх електронним цифровим підписом.

Заперечив також проти стягнення витрат на правову допомогу, зазначивши, що заявлена до відшкодування вартість правничої допомоги не є співрозмірною щодо наданих послуг.

Фактичні обставини встановлені судом.

12 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ. ФРУТ», як покупцем укладено договір поставки №1416.

Згідно п. 1.2. Договору поставки асортимент, кількість і ціна продукції визначаються у Видаткових Накладних, Рахунках/Специфікаціях (додатках), що є невід`ємними частинами цього Договору. Рахунок/Специфікація (додатки) мають бути підписані Постачальником та скріплені печатками.

Відповідно до п. 2.2. Договору поставки Постачальник зобов`язується кожну окрему партію продукції протягом 20 днів з моменту оплати авансу Постачальником.

Згідно п. 2.3. Договору поставки оплату кожної окремої партії продукції (визначеної в Рахунку/Специфікації, Видатковій накладній) за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування вартості цієї партії продукції на поточний рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний сплатити аванс у розмірі 20% за продукцію, та протягом 30 днів сплатити залишок по Рахунку/Специфікації, якщо інше не зазначено в Додатку (Додатковій угоді) на поставку окремої партії продукції.

18.07.2018 Відповідачем було сплачено Позивачу аванс в розмірі 78 408,00 грн, що становить 20 % вартості поставленого товару

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, 19.07.2018 Позивач передав у власність Відповідача бетоніт Enobent Standart Benactive, в кількості 18 000 кг, загальна вартість якого становила 392 040,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковою накладною № 1416-01 та товарно-транспортною накладною № 1416-01.

Відповідач же, взяті на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого товару виконав лише частково. У період з 18 липня 2018 року по 09 серпня 2019 року Відповідач сплатив заборгованість частково в сумі 148 408,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.

Відтак, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем склала 243 632,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача з претензіями (надіслано на електронну пошту) від 29 січня 2019 р., 26 липня 2019 р. на суму 263 632,00 грн та 29 серпня 2019 р., 12 травня 2020 р. на суму 243 632,00 грн, однак відповіді на направлену Позивачем претензію ним отримано не було.

За неналежне виконання договірних зобов`язань, позивач нарахував відповідачу 24 387,56 грн - інфляційних втрат, 15 439,53 грн - 3% річних.

Станом на дату подання позову, заборгованість ТОВ «Т.Б.ФРУТ» перед ТОВ «ЕНОГРУП» з урахуванням штрафних санкцій становить 283 459,09 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, 12.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Б.ФРУТ», як покупцем укладено договір поставки №1416.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, Позивач поставив Відповідачу товар, загальна вартість якого становить 392 040,00 грн., що підтверджується видатковою та товарно-транспортною накладними долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, Відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті отриманого товару, зокрема частково сплатив за поставлений товар суму 148 408,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 179 від 18.07.2018р., № 510 від 09.11.2018р. та № 368 від 09.08.2018р.

Відтак, заборгованість Відповідача за Договором поставки №1416 становить 243 632,00 грн. У відзиві Відповідач не заперечував проти суми заборгованості, однак не погодився із стягненням, оскільки, як вважає, що строк оплати за Договором ще не настав.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем було несвоєчасно та не в повному обсязі проведено оплату за отриманий товар, позивач нарахував відповідачу 24 387,56 грн інфляційних втрат та 15 439,53 грн 3% річних нараховані за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, зазначає що такі нараховані вірно.

Щодо посилання відповідача на те, що електронне листування, додане Позивачем до позовної заяви не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, оскільки Позивачем не доведено, що повідомлення ним надсилались з дотриманням вимог стосовно наявності обов`язкових реквізитів електронного документа та із засвідченням їх електронним цифровим підписом, суд зазначає наступне.

Претензії Позивачем надсилались на декілька електронних адрес Відповідача, зокрема після надіслання претензії від 26 липня 2019 року, Відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 20 000,00 грн, наступні претензії залишились без відповіді. Сторони уклали договір, взяли на себе зобов"язання по його виконанню, а господарсько процесуальний кодекс не передбачає обов"язкового направлення претензії для даної категорії спорів.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст.ст.525, 526, 530, 692 ЦК України своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару не виконано та заборгував позивачу 243 632,00 грн.

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 243 632,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 387,56 грн та 3% річних в сумі 15 439,53 грн підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 4484,56 грн.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 283 459,09 грн, а відтак виходячи з положень статті 4 за подання до господарського суду даного позову, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 4251,89 грн, що становить 1,5% від ціни позову.

Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір” У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. .До стягнення з відповідача належить сума 4251,89 грн судових витрат.

Щодо додаткового стягнення витрат на правову допомогу, Позивачем заявлено орієнтовно суму 18 000,00 грн, однак доказів понесення таких суду не надано. У відповідності зі ст. 129 ГПК України позивач протягом 5 днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частин рішення, повинен надати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.Фрут» (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, буд. 9, корп. 1, код ЄДРПОУ 41179849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» (65055, Одеська обл., м. Одеса, пров. Чапаєва, буд. 5, код ЄДРПОУ 33568452) заборгованість у сумі 283459,09 грн. та 4251,89 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2021.

Суддя О.Д. Запотічняк