Рішення № 96275229, 15.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/315/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ” (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 19-А)

до Виконавчого комітету Української міської ради (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, пл. Шевченка, буд. 1)

про стягнення 90900,00 грн. заборгованості за договором № 34 від 10.02.2020 р.,

Суддя В.М. Бабкіна

Без виклику представників сторін

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.04.2021 р. у справі № 911/315/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ” до Виконавчого комітету Української міської ради про стягнення 90900,00 грн. заборгованості за договором № 34 від 10.02.2020 р., розглянутій судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, позовні вимоги було задоволено повністю.

12.04.2021 р. до господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ” б/н від 12.04.2021 р. (вх. № 8557/21 від 12.04.2021 р.) про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 9000,00 грн.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін зазначену вище заяву позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на таке.

В обґрунтування понесення позивачем витрат на правову допомогу останнім до заяви ТОВ “ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ” б/н від 12.04.2021 р. (вх. № 8557/21 від 12.04.2021 р.) додано, зокрема, копію договору № 1-05/01 від 05.01.2021 р., детальний опис наданої правової допомоги, копію рахунку ОА «Ліга Права» № 445 від 12.01.2021 р., копію платіжного доручення № 104 від 19.01.2021 р.

Слід зазначити, що відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених норм статті 126 , а також статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Суд зазначає, що, зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950 р.) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014 р., заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 р. у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 р. у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 р. у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 р. у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 р. № 916/1340/18.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Поряд з цим, відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні, зокрема, подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, то ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 922/2821/18).

За таких обставин, у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів відповідачеві, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 р. у справі № 902/844/18.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що до заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9000,00 грн. не надано жодних доказів на підтвердження направлення документів, долучених до заяви у підтвердження таких витрат, відповідачу.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ” б/н від 12.04.2021 р. (вх. № 8557/21 від 12.04.2021 р.) про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі № 911/315/21, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 80, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАН ДЕВЕЛОПМЕНТ” б/н від 12.04.2021 р. (вх. № 8557/21 від 12.04.2021 р.) про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі № 911/315/21.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено 15.04.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна