Рішення № 96275043, 06.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2021Справа № 910/1484/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (м. Київ)

до Міністерства оборони України (м. Київ)

про стягнення 10.436.250,00 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ємельяненко Т.І.

Від відповідача: Ніколова В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 10.436.250,00 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору № 286/3/20/265 від 24.11.20. в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.21. відкрито провадження у справі № 910/1484/21 та призначено підготовче засідання на 04.03.21.

12.02.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

22.02.21. позивачем подано відповідь на відзив.

04.03.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.04.21.

В судовому засіданні 06.04.21. по розгляду справи по суті позивачем підтримано свої позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.04.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.11.20. між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Постачальник) було укладено Договір № 286/3/20/265 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є: Футболки та сорочки (18330000-1) (сорочка-поло, вид 1 та вид 2) (Лот 2. Сорочки (18332000-5) (Сорочка-поло, вид 1)) (далі - Товар).

Постачальник зобов`язується у 2020 році поставити Замовнику Товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані в Договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 визначено специфікацію Товару та встановлено, що його ціна складає 10.436.250,00 грн.

Також ціну Договору в означеному розмірі встановлено пунктом 3.1 Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з дати підписання сторонами і діє до 31.12.20. (включно).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Спір у справі виник в зв`язку з неоплатою відповідачем переданого за Договором Товару.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Товару у Посвідченні.

Між сторонами було підписано та скріплено печатками: рознарядку, ростовку, оголошення № 1 від 21.12.20., акт № 1 від 30.12.20. приймального контролю товару за якістю, акт приймання-передачі від 31.12.20., повідомлення-підтвердження № 642 від 31.12.20., видаткову накладну № 12316 від 31.12.20. на суму 10.436.250,00 грн, та підписаний позивачем і скріплена його печаткою рахунок-фактура № 11123 від 31.12.20.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10.436.250,00 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару на суму 10.436.250,00 грн.

При цьому судом враховано, що Товар поставлено до закінчення строку дії Договору, з огляду на що не підлягають застосуванню приписи п. 10.2 Договору, в тому числі в частині не прийняття та повернення без реалізації документів, визначених п. 4.2 Договору.

Крім вказаного, матеріали справи на виконання пункту 8.3 Договору містять сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-21-0099 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий позивачу про те, що встановлені сертифікатом обставини непереборної сили унеможливили поставку Товару позивачем відповідачу за Договором до 15.12.20.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи документи, підписані обома сторонами, є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару на суму 10.436.250,00 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник зобов`язаний надавати комплект документів, який являється підставою для оплати Товару протягом 3 робочих днів з дати прийняття одержувачем Товару.

Оскільки Товар прийнято 31.12.20., то 3 робочих дні для надання пакету документів становили до 06.01.21., з огляду на що відповідач неправомірно листом № 286/8/396 від 22.01.21. повернув платіжні документи позивачу.

Отже матеріалами справи та встановленим вище обставинами спростовуються доводи відповідача про виконання умов Договору позивачем з порушенням термінів.

Пунктом 4.1 Договору визначено належним чином оформлений комплект документів та встановлено, що розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків), з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого комплекту документів на відвантажений Товар, але не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

Матеріалами справи підтверджено надання комплекту документів позивачем відповідачу.

Доказів ненадходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, Товар, отриманий на підставі Договору оплачено не було, в результаті чого у Замовника утворилась заборгованість в сумі 10.436.250,00 грн.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, дати поставки Товару, факт надання документів та їх неправомірне повернення відповідачем, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено за Договором на загальну суму 10.436.250,00 грн є таким, що настав.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним Товар, однак не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 10.436.250,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

З огляду на наведене та приписи ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову повністю, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (03080, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1; ідентифікаційний код 00307313) 10.436.250 (десять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. заборгованості та 156.543 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сорок три) грн 75 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.04.21.

Суддя Т.М. Ващенко