Рішення № 96275038, 31.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2021Справа № 910/19456/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОС-ТРАНС"

вул. Березнева, будинок 10, кімната 310, м. Київ, 02160

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Т"

вул. Тампере буд.5, оф.501, м. Київ,02150

та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА ЛОДЖИСТІКС"

вул. Тампере буд.5, оф.501, м. Київ,02150

про стягнення 40 000,00 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРОС-ТРАНС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Т" (далі-Відповідач-1-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА ЛОДЖИСТІКС" ((далі-Відповідач-1-2) про стягнення 69 626,28 грн. за Договором про транспортно-експедиторські послуги №28/01/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк Товариству для усунення недоліків позовної заяви.

28.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2021.

05.02.2021 позивачем подані додаткові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою суду від 10.02.2021 розгляд справи відкладено на 03.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.03.2021 суд, відповідно до статті 185 ГПК України оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/19456/20 до судового розгляду по суті на 31.03.2021.

22.03.2021 позивачем подані додаткові пояснення по справі із розрахунком суми заборгованості, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог. Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду. Подальший розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням означеної заяви.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОС-ТРАНС", у зв`язку з чим має місце нова ціна позову.

31.03.2021 в судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі із урахуванням заяви від 22.03.2021, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з`явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 03.03.2021.

Отже відповідач-1- та відповідач-2 належним чином повідомлений про розгляд справи №910/19456/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У судовому засіданні 31.03.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 січня 2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (Далі - ТОВ «Укррос-транс/Позивач, Виконавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Т.Т.» (Далі - ТОВ «ТОВ «С.Т.Т.»/Відповідач-1, Замовник/Експедитор за Договором), був укладений Договір №28/01/20 про транспортно-експедиторські послуги (Далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору, Перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а Замовник/Експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до умов п. 2.1., 2.2. та 2.3. Договору, замовлення транспортних послуг здійснюється Замовником на підставі заявок або інших документів, зі змісту яких випливає прохання Замовника здійснити перевезення вантажу (Заявка). Заявка має бути надіслана Замовником Виконавцю факсимільним або іншим засобом зв`язку, не пізніше ніж за 24 години до бажаної дати завантаження автомобіля. Заявка оформляється Замовником у довільній формі, але має містити в собі наступну інформацію: адресу завантаження та розвантаження вантажу; дату і час подачі автомобіля на завантаження; вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, кількість місць та вид пакування; адресу відправника та одержувача вантажу, разом з контактними телефонами відповідальних осіб; адресу проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження; строк доставки вантажу; вартість перевезення (плата Виконавця) та при необхідності, інші особливості перевезення вантажу.

27.04.2020р. Позивач та Відповідач-1 погодили Заявку на транспортне замовлення №АО-222 на перевезення вантажу по Договору за маршрутом - с. Диканька (Полтавська обл.) - 17153, Stavenhagen, Germany.

08.05.2020р. Позивач та Відповідач-1 підписали Акт №06/05 виконаних робіт (послуг) на суму 44 813,14 грн., в т.ч. ПДВ - 0,00 грн. В Акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Крім того, доказом виконання перевезення є - CMR 874872.

08.05.2020р. Позивач виставив Відповідачу-1 на оплату рахунок №666 на суму 44813,14 грн.

13.11.2020р. Відповідач-1 здійснив частковий розрахунок по рахунку №666 та сплатив 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №293

23.11.2020р. Відповідач-1 також здійснив часткову оплату по рахунку №666 та сплатив 10 000,00 грн., залишок заборгованості на суму 24 813,14 грн. по рахунку №666 від 08.05.2020р. залишається не сплаченим на момент подання позову.

27.04.2020р. Позивач та Відповідач-1 погодили Заявку на транспортне замовлення №АО-223 на перевезення вантажу по Договору за маршрутом - с. Диканька (Полтавська обл.) - 17153, Stavenhagen, Germany.

08.05.2020р. Позивач та Відповідач-1 підписали Акт №07/05 виконаних робіт (послуг) на суму 44 813,14 грн., в т.ч. ПДВ -0,00 грн. В Акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Крім того, доказом виконання перевезення є - CMR 874522.

2020р. Позивач виставив Відповідачу-1 на оплату рахунок №667 на суму 44 813,14 грн., розрахунок по якому досі не проведений, заборгованість складає 44 813,14 грн.

Відповідно до умов п. 5.1. Договору, вартість транспортних послуг та термін проведення розрахунків за транспортні послуги визначається в Заявках Замовника, узгоджених з Виконавцем, або в інших, погоджених Сторонами документах та вказується у виставлених Виконавцем рахунках.

В Заявках на транспортне замовлення погоджено умови оплати - протягом 10-14 банківських днів від дати отримання оригіналів рахунків та CMR.

Зазначені документи були направлені ТОВ «Укррос-транс» кур`єрською службою Нова пошта, доказом чого є Експрес-накладні, зокрема: №20 4502 0676 3789 від 17 лютого 2020р., №20 4502 2116 2599 від 06.04.2020р., №20450227498920 від 23.04.2020р., №20450239017587 від 21.05.2020р., а також витяг із журналу обліку відправлених документів ТОВ «Укррос-транс».

01.07.2020р. на електрону адресу ТОВ «Укррос-транс» надійшов від TOB «С.Т.Т.» Гарантійний лист №В-01-01/07-20, яким ТОВ «С.Т.Т.» визнало свою заборгованість перед ТОВ «Укррос-транс», яка на момент направлення Гарантійного листа становила 135 469,38 грн. і гарантувало повністю погасити заборгованість до 31 серпня 2020р.

Однак, станом на 31 серпня 2020р. заборгованість ТОВ «С.Т.Т.» перед ТОВ «Укррос-транс» залишається не погашеною і складає 115 469,00 грн.

ТОВ «Укррос-транс» надало відповідь на Гарантійний лист TOB «С.Т.Т.», якою надало додатково час для повного проведення розрахунку до 31 липня 2020р.

ТОВ «С.Т.Т.» розрахунок з ТОВ «Укррос-транс» не провело, а тому 04.08.2020р. ТОВ «Укррос-транс» за вих. №0259/01-01/20 направило на адресу ТОВ «С.Т.Т.» Листа- вимогу про погашення заборгованості в семиденний строк, від дня пред`явлення вимоги, однак, ТОВ «С.Т.Т.» розрахунок не провело в зазначений термін, а 02.09.2020р. направило ТОВ «Укррос-транс» ще один Гарантійний лист №В-01-02/09-20 від 02.09.2020р., якою визнало свою заборгованість, гарантувало її погашення до кінця жовтня 2020 року і вказало, що гарантом його оплати виступить TOB «СІА ЛОДЖИСТІКС» код ЄДРПОУ 42128727.

Станом на 31 жовтня 2020р. ТОВ «С.Т.Т.» розрахунок з ТОВ «Укррос-транс» в повному обсязі не провів, рахується заборгованість за Договором №28/01/20 про транспортно-експедиторські послуги від 28 січня 2020р. на суму 89 626,28 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять шість грн. 28 коп.).

03 листопада 2020р. за вих. №0382/01-01/20 ТОВ «Укррос-транс» направило ТОВ «СІА ЛОДЖИСТІКС», як поручителю ТОВ «С.Т.Т.» , вимогу на суму 89 626, 28 грн., яка на момент звернення з позовною заявою до Суду залишається повністю не виконаною.

Після направлення Вимоги ТОВ «С.Т.Т.» сплатило ТОВ «Укррос-транс» 20 000,00 грн., доказом чого є платіжне доручення №293 від 13 листопада 2020р. та платіжне доручення №307 від 23 листопада 2020р., сума заборгованості становить 69 626,28 грн

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом встановлено, що акти надання послуг, що містяться в матеріалах справи, підписані з боку відповідача-1, що підтверджує виконання сторонами вимог Розділу 4 Договору. Суд також зауважує, що вказані акти, підписані зі сторони відповідача-1 без заперечень на зауважень. Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем-1 борг визнається.

Таким чином, суд приймає твердження позивача, що сума заборгованості відповідач-1а-1 перед Позивачем по Договору станом на 22.03.2020 року становить 40 000 гривень 00 коп. Розмір такої заборгованості підтверджується відповідними Актами наданих послуг, платіжними дорученнями та відповідними рахунками, що не було сплачено відповідачем-1.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З метою забезпечення зобов`язань TOB «С.Т.Т.» за Договором №28/01/20 про транспортно-експедиторські послуги від 28 січня 2020р., 03 вересня 2020р. було укладено Договір поруки, відповідно до умов п.1.1. якого, TOB «СІА ЛОДЖИСТІКС» поручився перед ТОВ «Укррос-транс» за виконання обов`язку TOB «С.Т.Т.», щодо погашення заборгованості на суму 105 469,39 грн., а у разі порушення Боржником обов`язку по основному договору, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Таким чином, відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення 40 000 грн 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повного розрахунку за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОС-ТРАНС" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Т.Т" (вул. Тампере буд.5, оф.501, м. Київ, 02150; ідентифікаційний код 41841378) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІА ЛОДЖИСТІКС" (вул. Тампере буд.5, оф.501, м. Київ, 02150; ідентифікаційний код 42128727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОС-ТРАНС" (вул. Березнева, будинок 10, кімната 310, м. Київ, 02160; ідентифікаційний код 30056859) 40 000,00 грн. основного боргу та 2 270,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 14.04.2021

Суддя М.О. Лиськов