Рішення № 96274943, 14.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2021Справа № 910/1149/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Національної енергетичної компанії «УКРЕНЕРГО»

про стягнення 60 138,13 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національної енергетичної компанії «УКРЕНЕРГО» про стягнення 60 138,13 грн., з яких: 26 581,81 грн. - 3% річних, 33 566,32 грн. - інфляційні втрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії, шляхом підписання заяви-приєднання (ідентифікатор договору № 0154-01024), відповідно до умов якого відповідач через систему управління ринку щодекадно надсилає позивачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів із зазначенням суми, що позивач зобов`язаний сплатити, або суми, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу через його небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Так, в період з лютого 2020 року по серпень 2020 року, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури. Відповідачем були сплачено виставлені позивачем рахунки, проте з простроченням, у зв`язку з чим позивачем нараховано останньому 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

01.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач не скористався процесуальним правом на подання відповіді на відзив, не висловив змістовних та обґрунтованих заперечень з приводу викладених у відзиві обставин, внаслідок чого справа розглядається за наявними матеріалами.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 14.04.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова НКРЕКП № 429 від 14.06.2018), ТОВ "Енера Суми" є постачальником електричної енергії споживачам.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 1 ст. 4, ч. 3 ст. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Між сторонами було укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії, шляхом підписання заяви-приєднання (ідентифікатор договору № 0154-01024).

Наказом НЕК "Укренерго" № 441 від 16.08.2019 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії укладено з Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ОСП, відповідач). Договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 441 від 16.08.2019 (далі - договір), який затверджено на підставі типового договору та є публічним договором приєднання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" приєднано до умов договору (ідентифікатор договору № 0153-01024, дата акцептування 02.05.2019) про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку, що підтверджується повідомленням від відповідача № 01/15733 від 03.05.2019.

Пунктами 1.1, 1.2 договору визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Відповідно до п. 1.1.2 гл. 1.1, п. 1.11.1 та п. 1.11.8 гл. 1.11 розділу І Правил ринку система управління ринком (Market management system) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.

АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

ТОВ "Енера Суми" як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system) через мережу Інтернет за http://mms.ua. energy/.

Пунктом 1.9.1 гл. 1.9 розділу І Правил ринку затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку) передбачено, що ОСП забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.

Згідно з ч. 6 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Відповідно до п.п. 1.5, 2.1, 2.2 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Порядок розрахунків обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Пунктами 5.1, 5.6 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Питання розрахунків на ринку електричної енергії, в тому числі обчислення небалансів електричної енергії, визначені розділом V Правил. Зокрема, п.п. 5.14.1 - 5.14.3 гл. 5.14 розділу V Правил ринку передбачено, що розрахунки за небаланси електричної енергії включають обчислення небалансу електричної енергії шляхом проведення розрахунків для кожного торгового дня: небалансів електричної енергії кожної СВБ для кожного розрахункового періоду торгового дня; кредиту та дебету за небаланси електричної енергії для кожної СВБ для кожного розрахункового періоду торгового дня.

Дані розрахунків за небаланси електричної енергії складаються із законтрактованих обсягів купівлі-продажу електричної енергії, графіків відпуску/відбору, диспетчерських команд балансуючого ринку, цін небалансу електричної енергії і сертифікованих даних комерційного обліку. У кожній зоні небаланс електричної енергії кожної СВБ обчислюється з урахуванням балансуючої електричної енергії, поставленої (та оплаченої) будь-якою одиницею постачання послуг з балансування учасника ринку з групи цієї СВБ.

Згідно з п. 5.25.1 гл. 5.25 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.

Розділом VII Правил ринку визначені питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії. Зокрема, відповідно до п. 7.3.1 гл. 7.3 роозділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Зазначені положення набирають чинності 01.03.2020. У термін до 30.04.2020 включно виставлення рахунків за небаланси електричної енергії здійснюється щодекадно протягом місяця або відповідно до окремого рішення ОСП (п. 10.12 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Правил ринку).

Згідно з п 3.3. договору ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Відповідно до п. 7.3.1. Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з п. 7.6.4. Правил ринку (в редакції до 01.03.2020) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом трьох банківських днів з дати направлення рахунка.

Згідно з п. 7.6.4. Правил ринку (в редакції з 01.03.2020) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.

Протягом періоду з 06.02.2020 по 05.08.2020 позивачем були виставлені відповідачу рахунки за ІII декаду січня, І, ІІ, ІІІ декади лютого, березень, І, ІІ, ІІІ декади квітня, І, ІІ, ІІІ декади липня 2020 року за небаланси електричної енергії, згідно з якими відповідач зобов`язаний протягом трьох банківських днів з моменту їх отримання сплатити за куповану електричну енергію з метою врегулювання небалансів.

Отримання рахунків-фактур відповідачем за вищевказані декади підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується останнім у відзиві.

Так само у відзиві на позов відповідач не заперечує факти оплати зазначених рахунків-фактур з порушенням строків виконання грошового зобов`язання, які були встановлені пунктом 7.6.4. Правил ринку (як у редакції до 01.03.2020, так і після).

Таким чином спір виник внаслідок того, що відповідачем сплачено виставлені позивачем рахунки з простроченням, у зв`язку з чим позивачем нараховано 26 581,81 грн. - 3% річних та 33 566,32 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свій обов`язок по сплаті виставлених позивачем рахунків-фактур виконав з порушенням термінів, визначених п. 7.6.4 гл. 7.6 розділу VІІ Правил ринку, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, суд зазначає про правомірність доводів відповідача стосовно того, що у разі, якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/14257/19.

В свою чергу, позивачем при обчисленні розміру інфляційних втрат частково не було дотримано вищезазначених принципів, зокрема нараховані інфляційні втрати за прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати, яке становило менше місяця.

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що обґрунтованою, арифметично вірною та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства є сума інфляційних втрат у розмірі 21 502,77 грн., а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню саме у цій частині.

Натомість, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в межах заявленого періоду, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 26 581,81 грн., оскільки обчислення розміру 3% річних є обґрунтованим, арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням встановлених у даному рішенні обставин.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕНЕРА СУМИ" (Україна, 40004, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ РЕМІСНИЧА, будинок 35, ідентифікаційний код 41884537) 3% річних у розмірі 26 581,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 21 502,77 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 815,02 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2021.

Суддя І.В. Приходько