Рішення № 96273263, 13.04.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 205/5454/20

2/189/42/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2021 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Покровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, який був уточнений. Позов мотивовано тим, що 01.11.2016 року між ПII «ВІП-РЕНТ» та ПАТ «СК «Українська страхова група», був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700/16-1893, предметом якого є страхування транспортного засобу «Форд», державний № НОМЕР_1 . 21.07.2017 року в м. Дніпро по вулиці Братів Трофімових, 163 відбулась дорожньо – транспортна пригода за участю транспортного засобу «Форд», державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «КАМАЗ», державний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно з постановою Ленінського районного суду від 11 серпня 2017 року, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.1 Правил дорожнього руху. 24.07.2017 року до позивача звернувся страхувальник ПII «ВІП-РЕНТ», із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в зв`язку з дорожньо – транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору №28-0199-2700/16-1893. 23.11.2017 року позивачем на підставі рахунку АВР №0000001400 від 15.11.2017 року та АВР №6417 від 23.10.2017 року, було складено страховий акт №СТОКА – 4029. Позивач на підставі вищевказаних документів, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 77112 грн. 87 коп., що підтверджується платіжним дорученням №32685 від 24.11.2017 р. В зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача, як відшкодування шкоди, суму в розмірі 77112,87 грн. та судові витрати по справі.

09.11.2020 року за вх. №ЕП- 1514 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі вказуючи на те, що дійсно, за його участю 21.07.2017 р. сталася ДТП, про що свідчить постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.08.2017 р., якою його визнано винним у скоєнні даного адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП. Позовну вимогу позивача не визнає у повному обсязі за тих обставин, що він є неналежним відповідачем по даній справі. Він виконував замовлення замовника ОСОБА_2 , тобто перебував в трудових відносинах, що має сезонний характер з родиною «ФОП ОСОБА_4 », яка й є власником автотранспортного засобу вантажний фургон, КАМАЗ 52213, номерний знак НОМЕР_2 , який не був застрахований. Зазначив, що власником ТЗ є ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що він виконував замовлення замовника, то відповідальність, як джерела підвищеної небезпеки покладається на його власника ТЗ, тобто його роботодавця (замовника). Таким чином, відповідальність за завдані збитки (матеріальну шкоду) має нести роботодавець та власник ТЗ ОСОБА_2 .

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» - Дідківська О.Г. надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов не визнає, заперечує проти його задоволення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), причин неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року, клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів – задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 – офіційну інформацію щодо того, що ОСОБА_1 діяв згідно замовлення ОСОБА_2 та її брата, ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом (КАМАЗ з причепом - зерновоз), тобто перебував в трудових відносинах в період з липня 2017 року по серпень 2017 року.

Однак станом на день розгляду справи 13.04.2021 року витребувані судом докази третьою особою ОСОБА_2 не надані. У зв`язку з чим, відповідно до ст. 84 ЦПК України, суд вирішив здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до наступного висновку.

Так, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 07.12.2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та ПІІ «ВІП-РЕНТ» (страхувальник) уклали Генеральний договір №28-0199-2700\16-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку. Згідно Додатку №1 до цього Генерального договору у списку застрахованих транспортних засобів значиться автомобіль «FORD FIESTA», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору до 05.11.2017 року (а.с.8-11).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного НОМЕР_3 від 06.11.2015 року власником автомобіля «FORD FIESTA», 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , являється Підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (а.с. 12).

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.08.2017 року по справі № 205/4928/17, водій ОСОБА_1 21.07.2017 року о 17 год. 03 хв. керуючи автомобілем Камаз 53213, р/н НОМЕР_2 по вул. Бр. Трофімових в м. Дніпро, здійснивши маневр повороту на ліво, не переконався в його безпечності, чим завдав механічні пошкодження автомобілю Форд Фієста, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалася по вул. Братів Трофімових. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Постанова суду набрала законної сили 22.08.2017 року (а.с. 15).

У відповідності з ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

24.07.2017 року ПІІ «ВІП-РЕНТ» (страхувальник) подав до ПАТ «СК «Українська страхова група» заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. У заяві міститься повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 21.07.2017 року, в якій було пошкоджено автомобіль марки «FORD FIESTA», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Також страхувальник у заяві вказує, що застрахованим транспортним засобом під час події керувала ОСОБА_3 . Іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди був автомобіль Камаз, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.16).

ПАТ СК «Українська Страхова Група» здійснило огляд пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується актом (а.с.17).

Згідно страхового акту № СТОКА-4029 та розрахунку до нього ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» визначило розмір страхового відшкодування за пошкоджений в ДТП автомобіль «FORD FIESTA», державний номер НОМЕР_1 , який складає 77 112,87 грн. (а.с. 18).

Згідно платіжного доручення № 32685 від 24.11.2017 ПАТ «СК «УСГ» виплатило ПІІ «ВІП-Рент» страхове відшкодування матеріальних збитків в розмірі 77 112,87 грн. (а.с. 21).

Так, ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.

Згідно до ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку Страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таке ж положення закріплено у статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В силу п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК та позиції Верховного суду України зазначеній у постанові №6-2878цс15 від 10.02.2016 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

У відповідності із ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянуті речові докази.

Судом встановлено, що 24 липня 2017 року страхувальник ПII «ВІП-РЕНТ» звернулося до ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.

Сума завданої шкоди була визначена згідно страхового акту № СТОКА – 4029 від 23 листопада 2017 року, умов Договору страхування №28-0199-2700/16-1893, розрахунку суми страхового відшкодування від 23 листопада 2017 року в розмірі 77 112,87 грн.

Зазначену вище суму ПAT «СК «Українська страхова група» виплатило власнику автомобіля ПII «ВІП-РЕНТ», що підтверджується платіжним дорученням №32685 від 24 листопада 2017 року.

Таким чином Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Українська страхова група», яке виплатило страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

Порядок допиту свідків, встановлений статтею 230 ЦПК України і передбачає безпосередню дачу пояснень свідками в суді з попередженням їх про відповідальність за дачу неправдивих показань.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року клопотання ОСОБА_1 про допит свідків – задоволено частково. Викликано у судове засідання в якості свідка ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , однак в судові засідання свідки не з`являлися. ОСОБА_5 відсутній за вказаною адресою, що свідчить повернення поштового відправлення (а.с. 166). Від свідка ОСОБА_6 неодноразово надходили заяви про причини неявки у судове засідання, в яких просив взяти до уваги його письмові свідчення (а.с. 106-107).

За правилами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом. Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає докази у вигляді письмових пояснень свідка ОСОБА_6 не є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин вказаних відповідачем, оскільки він не був безпосередню допитаний в суді з попередженням його про відповідальність за дачу неправдивих показань.

Разом з тим, доводи відповідача ОСОБА_1 викладені у відзиві на позовну заяву, що він не є належним відповідачем, так як на момент вчинення ДТП він перебував у трудових відносинах та виконував замовлення ОСОБА_2 , яка є власником транспортного засобу вантажний фургон, Камаз 52213, номерний знак НОМЕР_2 , а тому саме ОСОБА_2 має нести обов`язок з відшкодування шкоди, заданої його працівником, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на фізичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Відповідачем не доведено в порядку ст. 81 ЦПК України того, що на час вчинення ДТП, а саме 21.07.2017 року о 17 год. 03 хв. він виконував трудові обов`язки ОСОБА_2 .

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ОСОБА_2 та вчинення ним ДТП на транспортному засобі, який належить останній, не може свідчити про те, що на момент вчинення ДТП відповідач виконував свої трудові обов`язки.

За таких обставин, коли винуватцем ДТП згідно з постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.08.2017 року, є відповідач ОСОБА_1 , то на останнього покладено відповідальність за завдані збитки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача, а тому вимоги позивача є доведеними, законними і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 979, 993, 1188, 1191 ЦК України, Закону України «Про страхування», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», як відшкодування шкоди, суму в розмірі 77112 (сімдесят сім тисяч сто дванадцять грн.) 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» судовий збір в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.04.2021 року.

Суддя: О.С. Степанова