Рішення № 96269742, 13.04.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/218/21

Провадження № 2/288/127/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

представника відповідача - Литвина А.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про порушення прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – Відповідач) про порушення прав споживача в якому вказує, що вона є пенсіонером та отримує військову пенсію за втратою годувальника.

Для отримання пенсії їй було відкрито, відповідно до стандартного договору про приєднання, спеціальний рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», наразі це номер рахунку НОМЕР_2 , на який Позивач періодично отримувала пенсію.

05 вересня 2018 року Позивачу надійшла пенсія, але в той же день, згідно наданої виписки, банк списав пенсійні кошти в розмірі 2323.20 гривень з рахунку Позивача, чим порушив її права споживача, позбавивши її засобів до існування.

Вказані обставини завдали Позивачу моральних страждань та побутових труднощів, вона змушена була оформити отримання пенсії через поштове відділення, що також завдало їй регулярних, тривалих у часі труднощів, через потребу відвідувати конкретне поштове відділення та стояти в чергах. За нинішніх обставин пандемії, виникли додаткові загрози для здоров`я Позивача, через істотне збільшення ймовірності зараженням коронавірусом внаслідок вимушеного відвідування поштового відділення для отримання пенсії.

Позивач зверталась до Пенсійного фонду України з проханням отримувати пенсію в іншому банку, проте отримала відмову в зв`язку з тим, що тільки Відповідач уповноважений для відкриття пенсійних рахунків для військових пенсіонерів, тобто Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено вимоги щодо відкриття Відповідачем спеціальних цільових рахунків для зарахування пенсії зазначеним в Законі особам та встановлює правовий статус таких рахунків. Таким чином, саме Відповідач володіє інформацією про цільове призначення рахунку, джерело отримання і цільове призначення коштів та зобов`язаний відмовити в зверненні стягнення на пенсійні кошти, так як це прямо заборонено законом.

За договором пенсійного рахунку Позивач є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне виконання цих послуг, а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. На момент подання позову, прострочення банком з повернення незаконно списаних коштів складає 879 днів, пеня складає 61262.80 гривень. Зазначена сума пені не є надмірною і має на меті стимулювати Відповідача припинити незаконні дії, є для Відповідача незначною, так як згідно фінансової звітності банку, чистий прибуток підприємства складає 4736926000 гривень. Також наразі має місце порушення Відповідачем конституційних прав людини, а подальша незаконна практика банку становить небезпеку громадському порядку та може розповсюджуватися на інших споживачів.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 2323.20 гривень пенсійних коштів, 5000 гривень моральної шкоди та 61262.80 гривень пені.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в поданій позовній заяві просила справу розглядати без її участі.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. 09 березня 2021 року надав до суду відзив в якому вказав, що рахунок Позивача в АТ «Ощадбанк» не належить до рахунків із спеціальним режимом використання, а є звичайним поточним рахунком, для якого не передбачено заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти згідно виконавчих документів органів, які здійснюють примусове виконання рішень. Підставою для накладення банком арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку Позивача в АТ «Ощадбанк», була постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Дідківського А.С. про арешт коштів боржника від 14 серпня 2018 року ВП № 53229083. Згідно вказаної постанови, арешт було накладено на грошові кошти, що містились на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 4255579.86 гривень. При цьому кошти на рахунку були арештовані банком у відповідності до вимог постанови про арешт коштів боржника, оскільки державний виконавець зазначив про накладення арешту «…на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) відкритих, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, та належать боржнику, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом». За змістом заявлених позовних вимог, Позивач просить стягнути з Банку, зокрема пенсійні кошти в розмірі – 2323.20 гривень. Вказані кошти були зараховані на рахунок Позивача 05 вересня 2018 року, тобто вже після накладення банком арешту на кошти боржника. Банк не отримував платіжної вимоги органу ДВС про списання коштів з рахунку боржника, то до теперішнього часу звернення стягнення на грошові кошти, що перебувають на рахунку Позивача в банку, не відбулося. Також, до банку не надходила постанова про зняття арешту з рахунку Позивача. Примусове списання коштів із рахунку клієнта на підставі рішення суду та виконавчих документів визначає обов`язок банку виконати судове рішення, незалежно від волевиявлення володільця рахунку. При цьому, банк не є набувачем цих коштів, а лише в межах договору з клієнтом та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта. Враховуючи те, що банк не порушував прав Позивача, необґрунтованими є також, заявлені нею позовні вимоги про стягнення пені. Крім того, Позивач не зазначила в своєму позові на чому ґрунтуються її вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000.00 гривень. На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову. /а.с.42-47/

Суд, вислухавши представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

11 жовтня 2018 року за вих.№ 43 Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» видано ОСОБА_1 довідку про те, що в Попільнянському ТВБВ 10005/075 філії Житомирського ОУ АТ «Ощадбанк» відкрито 05 липня 2013 року поточний пенсійний рахунок НОМЕР_1 МФО 311647, інн. клієнта НОМЕР_3 . Заблокована сума по даному рахунку складає 2323.20 гривень. /а.с.8/

Згідно виписки по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів за період з 01/08/2018 – 28/01/2021, рахунок № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , на дату 25 січня 2021 року доступна сума: - 4253234.94 гривень, 05 вересня 2018 року – кошти направлені на погашення арештованої суми – 2323.20 гривень. /а.с.9/

Як вбачається з проміжного скороченого консолідованого звіту про прибутки і збитки та інший сукупний дохід банківської групи за дев`ять місяців, що закінчилися 30 вересня 2020 року, чистий прибуток Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за дев`ять місяців, що закінчилися 30 вересня 2020 року, становить – 4736926 тисяч гривень. /а.с.15-17/

Відповідно до розрахунку пені за період з 05 вересня 2018 року по 01 січня 2021 року становить: 2323.20 х (879 х 3 %) = 61262.8 гривень. /а.с.18/

Згідно Постанови про арешт майна (коштів) боржника серії № ВП № 53229083 від 14 серпня 2018 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Дідківським Андрієм Савелійовичем, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження 53229083, встановлено, що боржником відкрито рахунки в банківських установах, укладено договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, рішення боржником не виконано, постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку (ах) в установах: - публічне акціонерне товариство «Ощадбанк», МФО 300465, філія - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 311647, в тому числі на рахунку № НОМЕР_1 , всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 4255579.86 гривень та належать боржнику: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. /а.с.49-50/

З результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 04 березня 2021 року вбачається, що наявні виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 . /а.с.51/

Акціонерним товариством «Ощадбанк» було направлено 24 серпня 2018 року за вих. № 46-07/7183/7236 БТ до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області повідомлення про те, що на виконання постанови про арешт коштів за ВП № 53229083 від 14 серпня 2018 року публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , залишок коштів на рахунках № НОМЕР_4 - 21.72 гривень. /а.с.52/

До матеріалів справи філією Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк» надано виписку по рахунку клієнта – ОСОБА_1 за період з 22 квітня 2018 року по 16 лютого 2021 року. /а.с.53-63/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з Відповідача на свою користь 2323.20 гривень пенсійних коштів, 5000 гривень моральної шкоди та 61262.80 гривень пені з тих підстав, що банк списав пенсійні кошти в розмірі 2323.20 гривень з рахунку Позивача, чим порушив її права споживача, позбавивши її засобів до існування, а тому з Відповідача підлягають стягненню вказані кошти, пеня та моральна шкода.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживача» визначено: - послуга, це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); - споживач, це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22).

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунку) щодо укладення договору банківського рахунку та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частиною другою статті 1071 ЦК України визначено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно пункту 1.39 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: - списання примусове, це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Даний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року в справі № 756/1927/16-ц.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця від 14 серпня 2018 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Позивача в банківських установах, зокрема накладено арешт на грошові кошти на картковому рахунку АТ «Ощадбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати їй пенсії.

АТ «Ощадбанк», на яке нормами статті 52 Закону покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Рахунок Позивача не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Крім того, згідно зі статтею 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону).

Відповідно до п. 9.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Згідно з п. 9.4 вказаної Інструкції банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України. Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. За бажанням пенсіонера доставка пенсії може здійснюватися через підприємства зв`язку за місцем його фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання. Переказ пенсії поштою або доставка її за місцем фактичного проживання пенсіонера здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання пенсії нею, за її бажанням, через підприємства зв`язку за місцем її фактичного проживання, що відповідно до позовної заяви, Позивач в подальшому і зробила.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що вказаний рахунок Позивача не належить до рахунків із спеціальним режимом використання, обмеження щодо звернення стягнення та накладення арешту на кошти на даному рахунку відсутні, а тому у Відповідача були відсутні законні підстави для повернення постанови без виконання, тобто банк мав обов`язок виконати постанову про арешт коштів, а тому накладення арешту на грошові кошти, що знаходились на рахунках Позивача в АТ «Ощадбанк» та мали статус вкладу, а не пенсії, було здійснено банком (Відповідачем) в порядку виконання вимог постанови державного виконавця, тобто у відповідності до норм чинного законодавства, якими регулюються дані правовідносини.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Позивач при зверненні до суду просила стягнути з Відповідача пеню в розмірі 61262.80 гривень в зв`язку з тим, що Відповідач незаконно списавши кошти з її рахунку допустив неналежне виконання послуг, а тому зобов`язаний сплатити їй пеню в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Разом з тим, представником Відповідача було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені, проте вказане клопотання задоволенню не підлягає, так як в задоволенні вказаної позовної вимоги відмовлено.

Враховуючи те, що доводи Позивача про те, що Відповідач незаконно списав кошти з її рахунку не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суд приходить до висновку, що заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, Позивач вказує, що внаслідок дій Відповідача їй, також, було завдано моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та побутових труднощах, в зв`язку з незаконним списанням Відповідачем коштів.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою, другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті третьому постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Частиною другою пункту п`ятого вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини третьої пункту дев`ятого Постанови, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.

Враховуючи встановлені вище обставини та те, що Позивачем не доведено наявність порушення його прав споживача діями Відповідача, відсутні такі необхідні складові для відшкодування моральної шкоди, як наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а тому заявлена вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення її позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які вказують на наявність існування порушення, невизнання або оспорення її цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживача»; Законом України «Про виконавче провадження»; статтями 15, 16, 23, 1066, 1071, 1167 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 77, 78, 81, 89, 128, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про порушення прав споживача – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник