Рішення № 96268496, 01.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/38827/20

Провадження № 2/947/804/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102) за участі третьої особи Другого Київського відділу Державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ( код ЄДРПОУ 41407330) про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 року з позовом про зняття арешту з майна до суду звернулась ОСОБА_1 , в якому просить скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.12.2012 в рамках виконавчого провадження АСВП №33732356, якою було накладено арешт та оголошено заборону відчуження всього майна боржника ОСОБА_2 ( реєстраційний номер обтяження 13213278 зареєстрований 06.11.2012).

Ухвалою Київського районного суд м.Одеси від 04.01.2021року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати , закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача КП «Теплопостачання м.Одеси» до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. Відзиву на позов з боку відповідача не надано.

Представник третьої особи Другого Київського відділу Державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд розглядає справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, спадкоємцем першої черги якого є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 факт родинного зв`язку доведений свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач своєчасно звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тарнавської А.М. з відповідною заяво про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом 16.03.2019 року заведено спадкову справу№5/2019 ( номер у спадковому реєстрі 63910327) щодо майна померлого03.10.2018 року ОСОБА_2 , однак отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не в змові оскільки перешкодою у цьому є арешт, накладений державним виконавцем на майно ОСОБА_2 .

На виконанні у Другому Київському відділі державної виконавчої служби ОМУЮ перебували чотири виконавчих провадження АСВП № 24922271, АСВП № 2508591, АСВП № 31026316 та АСВП № 33732356про стягнення боргу в сумі 10 452,26 грн. на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», згідно судового наказу № 2-н- 1080/10, виданого Київським районним судом м. Одеси.

В рамках виконавчого провадження №3373256 з примусового виконання судового наказу №2-н-1080/10 виданого Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Теплопостачання м.Одеси» грошових коштів 01.11.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно якої накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику. Вище зазначене провадження 28.12.2012 року було закінчено на підставі п.4. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції 1999 року) . виконавче провадження передане на зберігання до архіву та надалі відповідно до інструкції знищено після спливу трирічного строку зберігання.

11.12.2020 року вих. №02.01-21/684 стягувач КП «Теплопостачання міста Одеси» звернувся до виконавчої служби з заявою про закінчення виконавчого провадження з виконання судового наказу №2-н-1080/10 оскільки основний борг сумою 10422,26 гривень та судовий збір сумою 30 гривень сплачений.

Однак у зв`язку з тим, що у виконавчій службі відсутнє на виконанні дане виконавче провадження, позивачу рекомендовано звернутись до суду з відповідною заявою про зняття арешту з майна.

Відповідно до ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Таким чином, статтею 50 Закону не було передбачено можливість зняття арешту у разі завершення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону.

Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень , переданих на зберігання становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання становить 1 рік. Тому у зв`язку із закінченням строків зберігання, зазначене виконавче провадження було знищено у порядку передбаченому законодавством.

Ці факти підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, в редакції від 16.02.2010 року (надалі Закон №606) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом (п.8 ч.1). Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Згідно з ч.2, 3 ст.38 Закону №606, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Відповідно до ч.2,3 ст. 59 Закону №606 у разі сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець.

02.06.2016 року було прийнято новий закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.7 Розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 07.03.2018 року (надалі Закон №1404) що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч.1, 2 ст.40 Закону №1404 у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч.4 ст.59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Перевірити матеріали виконавчого провадження та надати правову оцінку законності накладення арешту, у рамках якого арештовано майно неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено.

Наразі, існування арешту та заборони на відчуження майна порушує конституційні права позивача, його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 321 ЦК України наголошує на те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як зазначено в Постанові ВСУ від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16, згідно з положенням статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

На даний час арешт є перешкодою в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 .

Отже, існування обтяжень, які накладені на вказане майно унеможливлюють реалізацію Позивачем його права на вступ у спадщину.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відсутні будь-які підстави існування арешту нерухомого майна, в т.ч. у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження, знищення якого за терміном зберігання свідчить про те, що воно було закінчено, а тому накладений арешт підлягає скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права на спадщину.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102) за участі третьої особи Другого Київського відділу Державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ( код ЄДРПОУ 41407330) про зняття арешту з майна– задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02.12.2012 року, постановленої в рамках виконавчого провадження АСВП №33732356, якою було накладено арешт та оголошено заборону відчуження всього майна боржника ОСОБА_2 ( реєстраційний номер обтяження 13213278 зареєстрований 06.11.2012).

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.04.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.