Постанова № 9626689, 09.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.10.2008 р. 10:40№ 7/257

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Жидачик А. П. вирішив адміністративну справу

за позовомПриватне підприємство "М.М.Ф.Чайка"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Представники сторін:

від позивача Потапович А.В., за довіреністю

від відповідача Власенко В.П., за довіреністю

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.10.2008 року о 10 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приватне підприємство "М.М.Ф.Чайка" звернулося в суд з позовами про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 04.10.2007 року № 0008522314/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Позивача, відповідачем було винесено незаконне рішення, яке зобовязує позивача сплатити податкове зобовязання в розмірі 226622,11 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) 75540,65 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза" за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства "М.М.Ф.Чайка" з питань правових відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза" за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 24.09.2007 року № 580/23-14/31111475, яким встановлено, що позивачем порушено норми податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за 2005-2006 роки сум податку на додану вартість у розмірі 151081,41 грн. згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза".

На підстав акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007 року № 0008522314/0 про сплату податкового зобовязання в розмірі 226622,11 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) 75540,65 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю " Експравогадза" за період з лютого 2005 року по вересень 2006 року.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05.04.2007 року були визнані недійними установчі документи Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза", у звязку з цим, за рішенням відповідача, податкові накладні, видані цим підприємством є недійсними, і як доказ податкового кредиту за період з лютого 2005 року по вересень 2006 року не приймаються.

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза" ґрунтуються на договорах про надання послуг з обслуговування світлотехнічного обладнання від 14.09.2006 року № 117, від 06.09.2006 року № 89\ч, від 19.08.2006 року № 108, від 17.08.2006 року № 103, від 25.05.2006 року № 71, від 24.05.2006 року № 51, від 06.05.2006 року № 33, від 04.05.2006 року № 28, від 08.02.2006 року № 10, від 09.01.2006 року № 2, від 28.12.2005 року № 195, від 22.12.2005 року № 171, від 22.12.2005 року № 172, 09.12.2005 року № 181, від 06.09.2006 року № 149, від 06.09.2005 року № 142, 01.09.2005 року № 133, від 22.08.2005 року № 126; договорами про надання монтаж-демонтажу та обслуговування світлотехнічного обладнання від 19.08.2005 року № 119, від 19.07.2005 року № 99, від 21.06.2005 року № 75, від 18.05.2005 року № 70, від 12.05.2005 року № 58, від 12.05.2005 року № 53, від 12.05.2005 року № 44, від 12.05.2005 року № 28, від 27.04.2005 року № 10, від 03.02.2005 року № 4, які були чинні і на момент подання адміністративного позову. Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза", згідно зазначених Договорів, як продавцем послуг, було видано податкові накладні, які дають позивачу право на податковий кредит в сумі 151081,41 грн. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Експравогадза". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті послуг (товару, робіт) у Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза", в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обовязком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Отже, висновки позивача щодо порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 151081,41 грн. згідно податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Експравогадза" є помилковими і не відповідають матеріалам справи.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте відповідачем рішення, на підставі якого позивачу було донараховано та зобовязано сплатити податок на додану вартість в розмірі 151081,41 грн. та штрафні санкції в розмірі 75540,65 грн., є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.10.2007 року № 0008522314/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 86, 94, 97, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "М.М.Ф.Чайка" до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0008522314/0 від 04.10.2007 р.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства "М.М.Ф. Чайка" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.11.2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.