Ухвала суду № 96266324, 14.04.2021, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/2867/18

Провадження № 1-кп/648/45/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області, в складі:

головуючого судді: Кусік І.В.,

суддів: Сокирко Л.М., Строілова С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ербес А.О.,

прокурора: Панчина О.С.,

захисників: Остапенка О.В., Рудь І.Л., Купчака С.Б.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018230000000022 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 1, 311 ч. 2, 311 ч. 3, 313 ч. 2, 313 ч. 3, 317 ч. 1, 317 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_2 за ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 3, 313 ч. 3, 317 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_3 за ст. ст. 307 ч. 3, 311 ч. 2, 311 ч. 3, 313 ч. 2, 313 ч. 3, 263 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться дана справа.

Прокурор просив суд обрати обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб посилаючись на те, що стосовно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою закінчився ще 25.03.2020 року, ризики, які були підставою для обрання та продовження даного запобіжного заходу не змінилися. На думку прокурора оскільки обвинувачені обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачене покарання більш як на 10 років, є підстави вважати, що обвинувачені, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, не маючи постійного доходу, з метою його отримання, можуть продовжити злочинну діяльність. Крім того є підстави вважати, що обвинувачені можуть ухилятися від суду та вплинути на свідків, які ще не допитані судом.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Остапенко О.В. заперечував проти задоволення клопотання, вказав, що на його думку клопотання прокурора не вмотивоване, прокурор не представив суду доказів наявності ризиків, що є підставою для обрання запобіжного заходу. Вказав, що вже більше року обвинувачені виконують процесуальні обов`язки без запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України ризики, які були наявні при обрані запобіжного заходу припинили існувати, а прокурором не доведено та не надано суду будь-яких доказів щодо продовження існування цих ризиків. При цьому зазначив, що обвинувачений має постійне місце проживання та родину, працює, можливість його ухилення від суду або впливу на свідків не доведено, в задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Рудь І.Л. вказала, що на її думку ризики, вказані прокурором, як на підставу обрання запобіжного заходу її підзахисному ґрунтуються лише на припущеннях, тому просила відмовити прокурору в задоволенні цього клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Купчак С.Б. вказав, що на його думку ризики, наведені прокурором надумані, безпідставні та необґрунтовані, тому просив суд відмовити прокурору в задоволенні цього клопотання.

Обвинувачені підтримали заявлене їх захисниками.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та наявні в ньому дані, що характеризують особу обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.2 вищевказаної норми, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

На думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

З урахуванням вищевикладеного, суд враховує дані про особу обвинувачених їх соціальний статус, наявність у них родинних зв`язків, наявність постійного місця проживання та роботи.

Сукупність зазначених даних, за обставин недоведення прокурором в судовому засіданні будь-яких обставин, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів ухилення обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від суду або реальних намірів вдатися до таких дій, приводить до висновку про безпідставність посилання прокурора на існування такого ризику.

Крім того, з урахуванням того, що прокурором не надано будь яких доказів та даних на підтвердження можливості впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з боку обвинувачених або близьких їм осіб, суд дійшов переконання, що прокурором також не доведено наявність та продовження існування ризику, визначеного п.3 ст.177 КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (п.85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК України ґрунтуються на існуючій практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються особи та особисті обставини їх життя, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя, впливу на свідків чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, відповідно до якого зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження/обрання строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

В судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 стороною обвинувачення не було надано достатнього обґрунтування існування ризиків ухилення обвинувачених від суду та впливу на свідків з посиланням на конкретні докази його реального існування.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом обставин кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, даних щодо осіб обвинувачених, які мають постійне місце проживання та родинні зв`язки, працюють, перебувають під судом більше року без обраного запобіжного заходу, суд, користуючись правом наданим йому ч.2 ст.194 КПК України, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.9 Закону України «Про міжнародні договори», ст.ст. 8, 9, 176-178, 181, 193-196, 331, 532 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Кусік І.В.

Суддя: Сокирко Л.М.

Суддя: Строілов С.О.