Постанова № 9626537, 25.01.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.01.2008 р. № 8/145

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоресурс - Україна»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача, Гінжук А.Б., довіреність № б/н від 01.10.07р.

від відповідача, Строгая Н.М., довіреність № 100 від 02.07.07р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоресурс - Україна»звернулося з позовом про визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва щодо встановлення заниження Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоресурс Україна” податкового зобовязання з ПДВ, а саме за період: IV квартал 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569,67 гривень та визнання протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 0000432302/0 від 21.07.2006 р. та № 0015431504/0 від 31.05.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 2658-3108/23-02/32587156 від 11.07.2006 р., на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що підставою для донарахування податку на додану вартість ТОВ „Екоресурс Україна” є несплата контрагентом ПП „Гріно” сум ПДВ, який він повинен був сплатити до державного бюджету. Крім того договір, податкові накладні та податкова звітність підписані Стенчиковим Д. А. (директор ПП „Гріно”), особою, яка взагалі не має ніякого відношення до діяльності ПП „Гріно” та на будь-яку посаду не призначена та не мала права підписувати документи, від яких в подальшому залежало виникнення майнових прав інших субєктів підприємницької діяльності, а тому позивач не мав право на податковий кредит по сплаті податку на додану вартість, який він використав при подачі податкових декларацій до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва. Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки позивач занизив податкове зобовязання.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Предявлені позовні вимоги про визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва щодо встановлення заниження Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоресурс Україна” податкового зобовязання з ПДВ, а саме за період: IV квартал 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569, 67 гривень та визнання протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 0000432302/0 від 21.07.2006 р. та № 0015431504/0 від 31.05.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У липні 2006 року Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс Україна” з питань взаємовідносин з ПП „Гріно” за період з 01.11.2003 р. по 01.12.2003 р., оскільки відповідачем було встановлено, що відповідно до рішення Соломянського районного суду в місті Києві від 24.01.2006 р. по справі № 2-4053-1/05 було визнано недійсним Статут ПП „Гріно” від 06.02.2002 р. та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Гріно” № 36058216 від 28.01.2992 р. від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва за результатами проведеної перевірки складено Акт № 2658-3108/23-02 від 11.07.2006 р. В якому встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Екоресурс Україна” було порушено п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповнення, в результаті чого встановлено заниження податкового зобовязання з ПДВ, а саме в період: IV квартал 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569, 67 гривень.

21.07.2006 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс Україна” надійшло податкове повідомлення-рішення № 0000432302/0 від 21.07.2006 р. про стягнення з ТОВ „Екоресурс Україна” на підставі вищевказаного акту податкового зобовязання в сумі 11354,50 грн., у тому числі за основним платежем 7569,67 грн., штрафні санкції 3 784,83 грн.

Не погоджуючись із результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ „Екоресурс Україна” з питань взаємовідносин з ПП „Гріно” за період 01.11.2003 р. по 01.12.2003 р. проведеною Державною податковою інспекцією у Соломянському районі міста Києва ТОВ „Екоресурс Україна” звернулося до ДПІ у Соломянському районі міста Києва із запереченнями № 347/31 від 13.07.2006 р. на проведення перевірки та складеного акту.

ТОВ „Екоресурс Україна” в своїх запереченнях звернуло увагу відповідача на те, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та є необґрунтованими і просило переглянути висновки по акту заниження зобовязання податку на додану вартість в сумі 7569,67 грн.

Державна податкова інспекція у Соломянському районі міста Києва надала відповідь ТОВ „Екоресурс Україна” № 10242/10/23-04 від 17.07.2006 р., в якій зазначила, що визначення податкового зобовязання за результатами перевірки було здійснено з урахування вимог законодавчих норм, а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

16 серпня 2006 р. ТОВ „Екоресурс Україна” отримало першу податкову вимогу від 16.08.2006 р. № 1/2141 на загальну суму 11255, 27 грн. (основний платіж - 7569, 67 грн., штрафні санкції 3685,60 грн.).

15 листопада 2006 р. податковим органом було накладено на активи ТОВ „Екоресурс Україна” податкову заставу, згідно акту опису № 93 від 03.11.2006 р. у звязку з тим, що позивач не сплатив у строки встановлені чинним законодавством суми податкового зобовязання, визначеної контролюючим органом, з дня наступного за останнім днем граничного строку погашення, визначеного у податковому повідомленні, що передбачено абз. 4 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Законі України „ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до платіжного доручення № 72 від 21.12.2006 р. ТОВ „Екоресурс Україна” було сплачено до Державного бюджету України штрафні санкції в сумі 3685,60грн.

Шляхом внесення уточнень до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 р. ТОВ „Екоресурс Україна” зменшило суму податкового кредиту товариства на 7570 грн. та відповідно збільшило суму податкових зобовязань з податку а додану вартість на 7570 грн.

31.05.2007 р. ДПІ у Соломянському районі міста Києва на адресу ТОВ „Екоресурс Україна” було надіслано податкове повідомлення-рішення № 0015431504/0 про порушення останнім граничного строку сплати узгодженого зобовязання з податку на додану вартість у сумі 7569,68 грн. на 130 днів та зобовязання сплатити штраф у розмірі 50% від суми боргу та акт про результати перевірки дотримання платіжної дисципліни № 5575/15-2-32587156 від 31.05.2007 р. із зазначенням розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 3784,84 грн.

02.08.2007 р. ТОВ „Екоресурс Україна” звернулося до ДПІ у Соломянському районі міста Києва з пропозицією скасувати вимоги стосовно сплати штрафної санкції в сумі 3784,84 грн. з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення рішення № 0015431504/0 від 31.05.2007 р. та повернення на розрахунковий рахунок ТОВ „Екоресурс Україна” сплачених до державного бюджету коштів у сумі: 3685,60 грн. - штрафні санкції та основний платіж на суму 7569,67 грн. Державною податковою інспекцією у Соломянському районі міста Києва було відмовлено у задоволенні вимоги ТОВ „Екоресурс Україна”.

Позивач вважає, вищезазначені дії ДПІ у Соломянському районі міста Києва щодо встановлення заниження ТОВ „Екоресурс Україна” податкового зобовязання з ПДВ, а саме за період: IV квартал 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569,67 грн. та стягнення з останнього до державного бюджету сум штрафних санкцій у розмірі 3685,60 грн. і нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 3784,84 грн. незаконними та спірні податкові повідомлення рішення № 0000432302/0 від 21.07.2006 р. та № 0015431504/0 від 31.05.2007 р. такими, що підлягають скасуванню.

Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

26 листопада 2003 р. між ПП „Гріно” та ТОВ „Екоресурс Україна” було укладено договір підряду № 4 П, відповідно до умов якого, ПП „Гріно зобовязується виконати субпідрядні ремонтні роботи, а ТОВ „Екоресурс Україна” зобовязувалося прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору ПП „Гріно виписало на адресу ТОВ „Екоресурс Україна” податкові накладні № 229 від 27.11.2003 р., № 254 від 22.12.2003 р. на загальну суму 29000 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 4833,33 грн.

Відповідно до актів виконаних робіт від 31.11.2003 р. та 22.12.2003 р., підписаних ТОВ „Екоресурс Україна” та ПП „Гріно”, ПП „Гріно” було здано, а ТОВ „Екоресурс Україна” прийнято виконані субпідрядні роботи на загальну суму 29000 грн.

Оплату виконаних субпідрядних робіт ПП „Гріно” здійснено ТОВ „Екоресурс Україна” у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

ТОВ „Екоресурс Україна” провело облік руху коштів, що підтверджується записами в „Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг)” та „Книзі обліку придбання продажу товарів (робіт, послуг)”.

По результатам діяльності за 4 квартал 2003 р. складено відповідні звіти, які надані в податкову інспекцію та інші держані органи.

Дані обставини встановленні в рішення Господарського суду міста Києва № 34/54-а від 06.02.2007 р., яке набрало законної сили 19.06.2007 р.

Відповідач стверджує, що підставою для донарахування ПДВ ТОВ „Екоресурс Україна” є несплата контрагентом ПП „Гріно” сум ПДВ, який він повинен був сплатити до державного бюджету.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп..7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робі, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на той факт, що податкові накладні та податкова звітність ПП „Гріно” підписані невстановленою особою, а таким чином не можуть вважатися належними та допустимими доказами, які б свідчили про належне декларування ПП „Гріно” податкових зобовязань та їх сплату за результатами виконання договору підряду укладеного між ТОВ „Екоресурс Україна” та ПП „Гріно”.

Відповідно до преамбули Закону України „Про податок на додану вартість” цей Закон визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнення від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

П. 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дати виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робі, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому зазначенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

П.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту(п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку і яким присвоєно індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість (ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Платником податку, відповідно до п. 1.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, є особа яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст.. 2, п.п. 10.1, 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасність визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку на додану вартість, які зареєстровані як платники податку та яким присвоєно індивідуальний податковий номер.

Таким чином, особою, відповідальною за сплату податку на додану вартість є особа, яка зобовязана сплачувати суми такого податку до бюджету у випадку настання підстав та умов такої сплати відповідно до закону.

На момент виникнення податкових зобовязань у звязку з господарською діяльністю позивача та ПП „Гріно”, останній був внесений до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ. Також ПП „Гріно” був платником податку на додану вартість, зареєстрований в органах державної податкової служби, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не доведено той факт, що позивачу по справі було відомо про те, що відомості про ПП „Гріно” внесені до ЄДРПОУ, є недостовірними.

Так, згідно з п. 9.3 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” особи, які підлягають обовязковій реєстрації як платник податку зобовязані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням. Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Відповідно до п. 9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р., при реєстрації платника податку на додану вартість обовязково проводиться перевірка його реєстраційних даних.

Згідно з п. 14 наказу Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р., у випадку подання особою, що реєструється як платник ПДВ недостовірних даних, орган державної податкової служби зобовязаний в 10-ти денний термін видати письмову відмову у видачі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Користуючись даними зазначеними в ЄДРПОУ і реєстрі податку на додану вартість позивач уклав договір підряду № 4 П від 26.10.2003 р. з ПП „Гріно”, сплатив вартість виконаних робіт за договором, в тому числі і податок на додану вартість, отримав податкові накладні та на підставі цих накладних відніс у податкових деклараціях за грудень 2003 р. та січень 2004 р. суму сплаченого податку на додану вартість в розмірі 4833,33 грн. до складу податкового кредиту звітних періодів.

В процесі здійснення відповідачем перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2003 р. по 01.12.2003 р. про що ДПІ у Соломянському районі міста Києва було складено акт № 2658-3108/23-02/3258156 від 11.07.2006 р., в якому відповідачем не було встановлено вини позивача за неперерахування його контрагентом ПП „Гріно” до бюджету податку на додану вартість, в тому числі і тієї суми, що була сплачена позивачем в складі вартості оплати виконаних ПП „Гріно” будівельних робіт за договором підряду № 4-П від 26.10.2003 р.

Частиною 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а саме Законом не передбачено і не встановлено обовязок позивача, як платника податку на додану вартість нести відповідальність за неперерахування його контрагентом податок на додану вартість до бюджету, оскільки таку відповідальність може нести виключно такий контрагент( п. 1.3 ст. 1, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Судом встановлено, що позивач свої обовязки щодо нарахування та сплати податку на додану вартість у господарських відносинах з ПП ”Гріно” здійснив у відповідності з вимогами законодавства. Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Віднесені платником податку у встановленому законом порядку момент виникнення права на податковий кредит суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду є підставою для зменшення платником податків свого податкового зобовязання або виникнення права на бюджетне відшкодування (п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме необхідно визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва щодо встановлення заниження Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс Україна” податкового зобовязання з ПДВ, а саме по періодах: IV квартал 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569, 67 гривень та визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 0000432302/0 від 21.07.2006 р. та № 0015431504/0 від 31.05.2007 р.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва щодо встановлення заниження Товариства з обмеженою відповідальністю „Екоресурс Україна” податкового зобовязання з ПДВ, а саме по періодах: IV квартал 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569 (сім тисяч пятсот шістдесят девять) гривень 67 копійок.

3. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 0000432302/0 від 21.07.2006 р. та № 0015431504/0 від 31.05.2007 р.

4.Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоресурс Україна”»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови 04.02.2008 р.