Рішення № 96264413, 19.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15575/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» про визнання права власності на майнові права та стягнення пені за невиконання умов договору,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг» про визнання майнових прав на об`єкт капітального будівництва.

Свої вимоги мотивували тим, що 30 серпня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 849/ЕМ, відповідно до якого відповідач отримав майнові права на об`єкт нерухомості а саме господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 . Згідно довідки, виданої Товариством з обмеженої відповідальності «Еверест-Буд-Інжинірінг» позивач сплатив 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 . У зв`язку з чим просять визнати право власності на майнові права на об`єкт інвестування - господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача подав заяву про слухання справи у його відсутність. На позовних вимогах наполягав. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "адресат відсутній".

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З урахуванням вищевикладеного Дніпровським районним судом м. Києва 19 березня 2021 року, постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. 280, 281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 247 ч.2 ЦПК України справа розглянута за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 849/ЕМ, відповідно до якого позивач отримали майнові права на об`єкт нерухомості - господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 25-30)

Відповідно до п. 4.2 Договору № 849/ЕМ від 30 серпня 2014 року, орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості у укладання договору складає 29 100,00 гривень а тому числі ПДВ 20% - 1 850,00 гривень, які сплачуються покупцем згідно п. 4.3 даного Договору. (а.с. 26).

Так, в своїй позовній заяві позивач просить визнати право власності на майнові права на об`єкт інвестування - господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 .

Підставою для задоволенні позовних вимог про визнання права власності на майнові права на об`єкт нерухомості позивачем зазначено про сплату 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості.

На підтвердження позивних вимог позивачем надано довідку про 100 % фінансування згідно Договору № 849/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 30 серпня 2014 року (а.с.21).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Одним зі способів захисту цивільних прав, з яким особа має право звернутися до суду, є вимога про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес, крім визначених цією частиною статті способів, іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З довідки виданої ОСОБА_1 ТОВ «Еверест-буд-інженірінг», вбачається, що позивач відповідно до умов Договору сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 29 100,00 гривень в тому числі 20% ПДА - 4850,00 грн. що складає 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості - господарське приміщення. загальною площею 3,00 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , а відповідач прийняв їх та після завершення будівництва гарантує передачу вище вказаного об`єкта нерухомості. (а.с.21).

Однак зі своєї сторони відповідачем ТОВ «Еверест-буд-інженірінг» не виконано умови договору та у визначені ним строки не здано в експлуатацію об`єкт - господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м., що розташоване на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , право власності на майнові права на яку просить визнати позивач.

Правовідносини, які склалися між сторонами, серед іншого, регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, може здійснюватися в тому числі шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Згідно з ч.5 ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами інвестицій, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, до завершення будівництва об`єкта нерухомості, а саме господарське приміщення. загальною площею 3,00 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 1 за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , проектна адреса: АДРЕСА_4 , та введення його в експлуатацію позивачу як інвестору належать майнові права на цей об`єкт.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18) та від 09 жовтня 2019 року у справі №761/28769/13-ц (провадження № 14-461цс19).

Оскільки будівництво житлового будинку не завершено, відповідач не дотримався взятих на себе зобов`язань щодо строків будівництва чим порушив умови договору, що неспростовано відповідачем, права позивача підлягають захисту.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору, позивач має достатні правові підстави для визнання права власності на майнові права на квартиру, оскільки позивачем виконано умови договору, однак всупереч умов договору відповідачем не здано об`єкт нерухомості в експлуатацію, що не спростовано стороною відповідача, тому право власності позивача підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 в частині об`єкту інвестування - господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м. підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3 % пені за неналежне виконання зобов`язання у розмірі 12 939,30 гривень слід зазначити наступне.

Позивач просить стягнути пеню на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у зв`язку з тим, що відповідачем не виконанні умови договору № 849/ЕМ від 30 серпня 2014 року, а саме будинок не введений в експлуатацію. Продавцем не отримано сертифікату на Об`єкт капітального будівництва, актів прийому-передачі об`єкта нерухомості та договір на утримання обслуговування об`єкта нерухомості, як те передбачено п. 3.2 договорів не укладалось.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначено, що пеня сплачується у розмірі 3% від вартості роботи (послуги), що є простроченою.

Таким чином при розрахунку пені позивачка використовує вартість майнових прав видаючи її за вартість будівництва Об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію (як має бути виходячи з ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»), що є абсолютно різними поняттями.

Разом з тим, предметом Договору є купівля-продаж майнових прав (пункт 2.1.), порядок їх передачі у власність Позивача визначено в пунктах 3.1. та 3.2. Договору. Свої зобов`язання за даними пунктами Відповідач виконав в повній мірі: Позивачу видано довідку про 100% фінансування майнових прав. Вартість переданих майнових прав, згідно з пунктом 4.2. Договору № 1174/5/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 10 лютого 2016 року, складає 211 200,00 грн. та згідно з пунктом 4.2. Договору № 849/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 30 серпня 2014 року, складає 29 100,00 грн які були в повній мірі сплачені Позивачем за вище зазначеним договором. Відповідно Позивач отримав у власність від Відповідача визначені Договором майнові права.

Водночас із договору купівлі-продажу майнових прав вбачається два різних зобов`язання: перше - купівля-продаж майнових прав в порядку та на умовах Договору та друге - зобов`язання Відповідача забезпечити будівництво Об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію.

Отже, фактично позивач придбав право на першочергове оформлення права власності на визначений Об`єкт нерухомості після введення його в експлуатацію.

Відповідно до статей 526, 527, 530 - 532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до правової позиції рішення ВСУ по справі № 6-1858цс15 від 18.11.2015 року - «майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому», «позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно».

Тобто Верховний Суд України прийняв постанову, згідно з якою інвестор, який придбав нерухоме майно у забудовника на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, «отримав лише право на Набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно» та фактично відмежував купівлю-продаж майнових прав та купівлю-продаж об`єкту нерухомості.. У цьому судовому рішенні прямо вказано на те, що у особи, яка придбала нерухоме майно у забудовника на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, (Позивач) право власності на такий об`єкт нерухомості не виникло.

То ж купівля-продаж майнового права - не тотожно з купівлею - продажом Об`єкту нерухомості (квартири), це є дві абсолютно різні юридичні дії. В той час як Позивач помилково вважає, що ці поняття є однаковими між собою.

Зазначені позивачами норми Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються до правовідносин сторін, оскільки порядок, обсяг та умови за яких нараховуються штрафні санкції за невиконання певних умов договору № 849/ЕМ від 30 серпня 2014 купівлі продажу майнових прав визначені сторонами у договорі, і саме умовами вказаного правочину передбачено порядок та строки повернення коштів, відповідальність сторін, строк дії та порядок розірвання договору.

Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору, позивач має достатні правові підстави для визнання права власності на майнові права на квартиру, оскільки позивачем виконано умови договору, однак всупереч умов договору відповідачем не здано об`єкт нерухомості в експлуатацію, що не спростовано стороною відповідача, тому право власності позивача підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» про визнання права власності на майнові права та стягнення пені за невиконання умов договору підлягають задоволенню частково.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1681 грн. 00 коп. за дві позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 6, 11, 15, 16, 328, 331, 334, 509, 526, 626, 627 ЦК України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» про визнання права власності на майнові права та стягнення пені за невиконання умов договору - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 в частині об`єкту інвестування - господарське приміщення, загальною площею 3,00 кв.м., що розташоване на 6 поверсі секції № 1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» на користь ОСОБА_1 судовий збір 840,80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2021 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ-БУД-ІНЖИНІРИНГ» , код ЄДРПОУ 39123472, місцезнаходження: місто Київ, пров. Лобачевського, 7.

Суддя Н. О. Яровенко