Рішення № 96264266, 13.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16650/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів в розмірі 34 604,71 гривні, мотивуючи вимоги тим, що до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості 11.03.2020 звернувся громадянин ОСОБА_1 із заявою про надання статусу безробітного. Наказом Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості від 18.03.2020 № НТ 200318 Відповідачу надано статус безробітного з 12.03.2020. Наказом Дніпровської районної філії Київського міського центру від 19.03.2020 за № НТ200319 Відповідачу призначено виплату допомоги по безробіттю з 19.03.2020 по 13.03.2021. При опрацюванні даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування виявлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Фасад Центр» з 09.04.2020 по 04 травня 2021. 07 серпня 2020 КМЦЗ складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за № 1578. Внаслідок цього, відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю від 14.08.2020 року та припинено реєстрацію як безробітного від 11.08.2020 року. Дніпровською районною філією КМЦЗ 25 серпня 2020 видано наказ № 35 відповідно до якого прийнято рішення про повернення отриманих під час перебування на обліку коштів ОСОБА_1 . Дніпровською філією КМЦЗ був підготовлений та надісланий лист-повідомлення від 26.08.2020 року № 266.5-3633/20 для ОСОБА_1 з пропозицією добровільно відшкодувати отриманні, але станом на теперішній час кошти в добровільному порядку не відшкодовано.

Відповідач ОСОБА_1 ухвалу суду від 20 листопада 2020 року про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження не отримав, про що свідчить повернутий конверт за закінченням терміну зберігання

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

Як встановлено ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2020 року відповідач звернувся до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості з заявою в якій просив до вирішення питання про його працевлаштування надати статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року № 198 та призначити виплату допомоги по безробіттю у розмірі передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Витягом з наказів про прийнятті рішення по ОСОБА_1 ПК № 026620031100025 вбачається, що Наказом від 18.03.2020 року № НТ 200318 ОСОБА_1 надано статус безробітного.

Наказом від 19.03.2020 № НТ200319 призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Наказом від 14.08.2020 року № НТ200814 зазначено, що ОСОБА_1 припинено реєстрацію як безробітного.

Відповідно до Акту № 1579 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 07.09.2018 року з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття проведено звірку достовірності даних періоду перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Фасад.Центр» та встановлено, що останній перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Фасад.Центр» з 09.04.2020 року по 04 травня 2020 року. На підтвердження даних обставин, підприємство надало, Наказ про прийняття на роботу від 09.04.2020 року № 00000000009-0000000010 та наказ про припинення трудового договору від 04 травня 2020 року.

21 серпня 2020 року відділ бухгалтерського обліку КМЦЗ виготовило довідку-розрахунок відповідно до якої ОСОБА_1 надлишково виплачені кошти матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 34 604, 71 грн.

25 серпня 2020 року КМЦЗ видано Наказ № 35 про повернення незаконно отриманих коштів, виплачений як допомога по безробіттю та на виконання даного наказу ОСОБА_1 було направлено лист № 266.5-3633/20-02 від 26 серпня 2020 про повернення коштів протягом 15 робочих днів від дня отримання листа, проте вимога була залишена без належного реагування.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач ОСОБА_1 порушив умови Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», перебуваючи у статусі безробітної особи, яка отримує соціальну допомогу на випадок безробіття, не повідомивши орган, який здійснює управління у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування України, про факт що він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Фасад.Центр» з 09 квітня 2020 року по 04 травня 2020 року, в свою чергу відповідач не скористалась процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленні сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у х сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказами в цілому, та і кожного доказу.

Відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим ци Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти в розмірі 34 604,71 грн.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_3 на користь Київського міського центру зайнятості понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., який сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 6, 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 4, 22 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» ст. ст. 2, 4, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 141, 174, 211, 263, 264, 265, 273, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (адреса м. Київ вул. Жилянська 47-Б, р/р 37179301900001 ГУДКСУ у м. Києва МФО 820019, код 03491091) грошові кошти у сумі 34604 (тридцять чотири тисячі шістсот чотири) гривні 71 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (адреса м. Київ вул. Жилянська 47-Б, р/р 37179301900001 ГУДКСУ у м. Києва МФО 820019, код 03491091) судовий збір у справі в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 13 квітня 2021 року.

Суддя Н.О. Яровенко