Рішення № 96262895, 08.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/17395/14-ц

Провадження № 2/638/418/21

08.04.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н від 10.08.2006 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк умови договору виконав належним чином, а з боку відповідача відбулося порушення зобов`язань за кредитним договором та станом на 23.06.2014 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 13721,06 грн.

Від представника позивача 16.03.2018 року надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість по відсоткам за договором про надання банківських послуг № б/н від 10.08.2006 нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 28.09.2011 р. по 28.09.2014 р. у розмірі 4246,63 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву.

23.03.2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова заочним рішенням позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» були задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 13 721,06 грн.

11.09.2017 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.03.2015 року по справі № 638/17395/14-ц.

18.01.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення – задовольнив, скасував заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.03.2015 року та призначив справу до розгляду.

Відповідачем подано відзив на позов Вх. №4956 від 02.02.2018 року, в якому вказує, що строк дії кредитної картки закінчився у червні 2008 року. Тому з червня 2008 року він не міг здійснювати ніяких платежів за кредитним договором № б/н від 10.08.2006 р. і не здійснював ніяких платежів. До суду позивач звернувся 30.09.2014 року, тобто через вісім років і один місяць з дати закінчення строку дії кредитної картки та останнього платежу. Також відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

10.08.2006 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н від 10.08.2006 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 10.08.2006 року отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , з терміном дії до останнього дня місяця 06.2008 року (а.с.80)

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач належним чином не виконував зобов`язань по кредитному договору, чином порушив умови кредитного договору, а також ст.509, 526ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 10.08.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит в сумі 5400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім підписаної відповідачем анкети-заяви, позивач також надав Витяг з Умов та Правил і розрахунок заборгованості.

У анкеті-заяві від 10.08.2006 року зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами і Тарифами банку.

Крім того, в підписаній відповідачем анкеті-заяві передбачено, що термін дії кредитного ліміту в розмірі 3000 грн відповідає строку дії картки, який становить 2 роки. Базова процентна ставка за кредитним лімітом складає 2,5 % на місяць.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 23.06.2014 року в ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 13721,06 грн, з яких: 2361,40 грн – тіло кредиту, 10230,09 грн – проценти, 500 грн – штраф (фіксована частина), 629,57 грн – штраф (процентна складова).

Відповідач просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, посилаючись на те, що строк дії картки закінчився в 06.2008 року і тому з цієї дати починається перебіг строку позовної давності тривалістю у три роки. Відповідно строк позовної давності сплинув в 06.2011 року, а позов пред`явлено 30.09.2014 року.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Таким чином початок перебігу строку давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається зі закінчення строку дії картки.

Зазначена правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 04 листопада 2015 року №6-1926цс15, постанові Верховного Суду від 11.03.2015 року по справі №6-16цс15, а також постанові 19 березня 2014 року №6-14цс14.

Стаття 266 ЦК України вказує на те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином відповідно до Умов договору, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_1 кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки.

Строк дії карткового рахунку закінчився в червні 2008 року.

Що до вимоги з уточненої позовної заяви до справи № 638/17395/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості по відсоткам за договором б/н від 10.08.2006 року нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 28.09.2011 р. по 28.09.2014 р. у розмірі – 4246,63 грн., оскільки позовна давність за основним боргом сплила, вимога заявлена ПАТ КБ «Приват Банк» є безпідставною.

Частинами 4, 5ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 207, 257-259, 261, 266, 526,612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: