Ухвала суду № 96262788, 14.04.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1030/2018 Справа № 490/8869/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

Про закриття провадження

14 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А.., при секретарі Дудник Г.С., без участі сторні,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", треті особи - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рутекс" про визнання права на стягнення коштів ,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права на стягнення коштів, в якому просила визнати право ОСОБА_1 на отримання грошових коштів у розмірі 200 000 грн як акцептованого кредитора четвертої черги згідно ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; стягнути з відповідача на її користь 200 000 грн в якості гарантовані виплати ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за договором застави № 12/Ю від 29.10.2013 року.

В обгрунтування позову посилаєься на те, що кошти, які знаходяться на її розрахунковому рахунку в АТ "Брокбізнесбанк" у розмірі 1 439 132,66 грн не є майном, яке забезпечує зобов`язання ТОВ ФІрма "Рутекс" за кредитним договром № 12/Ю від 29.10.2013 , і як наслідок у неї виникає право на отримання гарантованого ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" сплати грошових коштів у розмірі 200 000 грн. Проте Фонд неправомірно відмовляє їй у заяві про включення до складу акцептованих кредиторів та виплати їй гарантованої суми у розмірі 200 000 грн .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 року визначено головуючого по справі суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою від 13.10.2017 відкрито провадження по справі.

Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2020 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_2 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 30.12.2020 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", треті особи - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рутекс" про визнання права на стягнення коштів та у зв`язку з великою навантеженістю, призначено підготовче судове засідання у справі на 14.04.2021 року на 10 год. 00 хв.

В жовтні 2018 року на адресу суду надійшло клопотання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунко коштів Фонду є публічно-правовим спором і не є спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду - про що викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 820/11591/15 від 12.04.2018 року.

Вказане клопотання попереднім складом суду не вирішено.

Представник третьої особи ПАТ "Брокбізнесбанк" надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи ТОВ "Фірма "Рутекс" Орліогло О.Н. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та про підтримання позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в листопаді 019 року направив на адресу суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що його повноваження як ліквідатора ПАТ "Брокбізнесбанк" припинено .Так , відповідно до ст. 53 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10731110121000818 про державну реєстрацію припинення ПАТ "Брокбізнесбанк" як юридичної особи, а отже ліквідація банку вважається завершеною, абанк ліквідованим.

У підготовчому судовому засіданні судом поставлено про вирішення клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК, оскільки спір, де позовні вимоги заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки позовні вимоги належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

28 лютого 2014 року у ПАТ «Брокбізнесбанк» на підставі Постанови Правління НБУ від 28.02.2014 року № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2014.

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 10.06..2014 року № 339 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку. В подальшому відповідними рішеннями виконавчої дирекції Фонду неодноразово продовжено процедуру ліквідації Банку, в тому числі і на час звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 17 Закону Українивід 23лютого 2006 року №3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 19 Кодексу адміністративногосудочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

В позовній заяві позивач заявляє позовні вимоги фактично про стягнення з Фонду коштів в розмірі 200 000 грн. на підставі її права бути включеною до складу акцептованих кредиторів четвертої черги згідно ЗУ "Про систему гаранутвання вкладів фізичних осіб" , які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Брокбізнесбанк". Вимоги позовної заяви заявлені тільки до одного відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ Брокбізнесбанк" зазначено лише як третю особу.

Спір стосується права позивача на отримання грошових коштів на підставі укладеного з ПАТ "Брокбізнесбанк "договору банківського строкового вкладу (депозиту) від 29.10.2013 року на рахунку № НОМЕР_1 та пред`явлений фактично до Фонду гарнтування вкладів фізичних осіб у зв`язку з віднесенням ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних та запровадженням тимчасової адміністрації.

За правилами пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У цій справі судом встановлено, що спірними є правовідносини, що фактично виникли між Фондом і позивачем як вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Закон України «Про банки і банківську діяльність», а також Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є основними правовими актами в регулюванні відносин щодо визнання банку неплатоспроможним.

Так, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, наведений у частині другій статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - це працівник фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів фонду станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів фонду.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті фонду (частина третя статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонду, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону №4452-VI вирішує виключно Фондом.

Так, згідно із частинами першою та другою статті 26Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нормами статті 27Закону №4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, які свідчать про те, що з початком процедури ліквідації банку його зобов`язання перед вкладниками припинено, а вимога позивачки стосується виплати, здійснення якої належить до компетенції Фонду.

Отже, спір щодо формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

Тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 р. у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 р. у справі № 820/3770/16 та від 23 січня 2019 р. у справі № 285/489/18-ц, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 462/4059/16-ц від 20 червня 2019 року, у Постанові від 10 червня 2020 року у справі № 463/2482/17 (провадження № 61-21274св19).

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19), від 09 лютого 2021 року по справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), у Постанові від 23.01.2019 у справі № 186/658/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 761/29213/18 (провадження № 14-541цс19) дійшла висновку, що правовідносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

Правові позиції в аналогічних справах за відповідний період були сформульовані однозначно та є чинними на момент розгляду справи судом.

При цьому було зроблено висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Тобто, такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

До того ж на час вирішення справи повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення представництво інтересів банку як сторони відповідного договор припинені.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частинах першій і другій статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз`яснити її право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства. З врахуванням неодноразової зміни правової позиції вищих судових інстанції у відповідній категорії справ, поданий у встановленому процесуальним законом порядку адміністративний позов повинен бути розглянутий судом в порядку адміністративного судочинства, а обставина, що зумовила неодноразову зміну підвідомчості відповідної категорії справ судам, повинна бути врахована судом під час оцінки дотримання (поважності пропуску) строків зверненнядо суду із відповідним позовом.

При таких обставинах ОСОБА_1 не позбавлена права на звернення із цим позовом до відповідного суду адміністративної юрисдикції. Таким чином, перешкоди у реалізації права на судовий захист для позивачки відсутні.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 260, 261, 354, 377 ЦПК України, суд, -

постановив:

Провадження по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", треті особи - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рутекс" про визнання права на стягнення коштів - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення через місцевий суд до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст.354 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення із цим позовом до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Повний текст ухвали суду складено і підписано 14 квітня 2021.

Суддя Гуденко О.А.