Постанова № 96262321, 14.04.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/928/21

Провадження №3/473/303/2021

П О С Т А Н О В А

іменем України

"14" квітня 2021 р. м. Вознесенськ

Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області – Домарєва Н.В.,

з участю секретаря – Аннєнкової В.Ф.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Вишневського А.А.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, громадянина України, солдата ВЧ А0826, неодруженого, має на утриманні 1 малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №209629 від 14.03.2021, ОСОБА_1 14.03.2021 о 18-51 год., в м. Вознесенську Миколаївської області, по вул. Михайлівській, керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що склалась, не відповідає обстановці); в порушення п.2.5 ПДР України, від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків.

Посадовою особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинені даного правопорушення не визнав. При цьому пояснив, що дійсно керував транспортним засобом, але в стані наркотичного сп`яніння не знаходився. Повертаючись додому із аптеки з ліками для хворих дітей, був зупинений поліцією майже біля свого будинку. На пропозицію поліцейських проїхати до лікарні для медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, оскільки вважав, що перебуває у стані крайньої необхідності. Просив у поліцейських дозволу занести ліки до будинку, на що отримав відмову.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Вишневський А.А. в судовому засіданні, вказуючи на вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в стані крайньої необхідності, просив провадження у справі закрити. Крім цього, зазначив, що, на його думку, ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 були відсутні.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, думку його захисника, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Доводи захисника – адвоката Вишневського А.А. щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, суд оцінює, виходячи з такого.

Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Згідно із ст.17 КУпАП, особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності. Тобто, особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Об`єктами захисту від небезпеки є державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління.

За змістом поняття крайньої необхідності й визначаються умови, за яких дії особи в цьому стані не є адміністративним правопорушенням. У разі крайньої необхідності відбувається зіткнення двох інтересів: загроза заподіяння шкоди одним охоронюваним законом інтересам усувається шляхом заподіяння шкоди, хоча й меншої, іншим.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують посилання в статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Це - одне з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Таким чином, оцінивши всі докази, відповідно до ст.252 КУпАП, суд вважає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не діяв в стані крайньої необхідності, а тому підстави для звільнення останнього від адміністративної відповідальності відсутні, та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться:

- фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ДПР18 №209629 від 14.03.2021;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.03.2021, згідно з якими 14.03.2021 вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків того, як ОСОБА_1 відмовився від освідування на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі;

- відеозаписом, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 керує транспортним засобом, після зупинки якого на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відмовляється в присутності двох свідків, при цьому поліцейським роз`яснено йому права; від підписання протоколу та дачі пояснень ОСОБА_1 також відмовився.

Так, досліджені матеріали справи в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого правопорушення та його характер, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає доцільним застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді та тривалістю, передбаченими санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно водіїв.

Відповідно до ст.401 КУпАП, у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст.401, ч.1 ст.130, ст.ст. 283-285 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 (десяти тисяч двохсот) гривень 00 коп. в доход держави (рахунок: UA438999980313010149000014001, отримувач: Миколаївське ГУК/Микол.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), який підлягає сплаті не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесяти чотирьох) гривень 00 коп. (отримувач коштів: Микол.ГУК/тг м.Вознесенськ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); розрахунковий рахунок: UA238999980313181206000014446; код класифікації доходів бюджету: 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); наявність відомчої ознаки: «00» Без деталізації за відомчою ознакою; призначення платежу: судовий збір за розгляд справи у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області).

Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її оголошення.

Суддя Н.В.Домарєва