Ухвала суду № 96262201, 12.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/8237/21

Провадження №1-в/127/262/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря – Коваль А.П.,

прокурора Чайки О.Г.,

представника Вінницької ВК № 86 – Мельничука Р.В.,

засудженого ОСОБА_1 , захисника Котенка Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 38 в м. Вінниці, в режимі відеоконференцзв`язку, клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ст. 82 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 04.04.2018 більш м`яким, яке мотивоване тим, що він відбув більше 2/3 строку покарання, жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, має заохочення за участь в благоустрої установи виконання покарань, став на шлях виправлення, має сім`ю, неповнолітнього сина.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав своє клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених в його письмовому клопотанні, оскільки він став на шлях виправлення та хоче приймати участь у вихованні свого малолітнього сина.

Захисник Котенко Д.К. підтримав клопотання свого підзахисного, оскільки ОСОБА_1 став на шлях виправлення, має сім`ю та хоче приймати участь у вихованні свого неповнолітнього сина, а тому наявні підстави для заміни невідбутої частини покарання ОСОБА_1 на більш м`яке.

Представник Вінницької ВК № 86 - Мельничук Р.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 , оскільки останній не довів своє виправлення, так як не працює.

Прокурор Чайка О.Г заперечував проти задоволення клопотання засудженого, мотивуючи свої заперечення тим, що ОСОБА_1 в установі відбування покарань не працював, що свідчить, що він своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.

Заслухавши думку засудженого, його захисника, представника установи виконання покарань та прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Згідно з правилами, визначеними в п. 2 ч.4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) він став на шлях виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 КК України частину призначеного судом покарання.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Встановлюючи підстави застосування ст. 82 КК України, суд, зокрема, з`ясував, наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється особою раніше неодноразово судимою:

- 06.04.2006 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ст. ст. 185 ч.3, 297, 70, 104, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

- 28.02.2007 року Крижопільським районним судом Вінницької області за ст. ст. 185 ч. 3, 70, 104 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 25.05.2007 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 09.07.2009 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ст.ст. 162 ч.1, 185 ч.3, 263 ч.3, 70, 71 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 04.10.2012 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 5 днів;

- 19.11.2012року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч.2, 70, 71 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 11.02.2013 року Тростянецьким районним судом за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 08.09.2016 року по відбуттю строку покарання;

- 12.12.2017 року Ладижинським міським судом Вінницької області за ст.ст. 185 ч.3, 317 ч.1, 263 ч.1 309 ч.1, 309 ч.2, 70 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 02.02.2018 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ст. 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі.

Востаннє був засуджений вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 04.04.2018 за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 9 місяців позбавлення волі. В строк покарання зараховано частково строк відбуття покарання за вироком від 12.12.2017, зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за вказаним вироком з 25.04.2017 року по 11.05.2017 із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку 26.11.2017, кінець строку – 25.07.2020, 2/3 строку відбув 25.12.2020.

Згідно характеристики Вінницької виправної колонії № 86, засуджений ОСОБА_1 у Вінницьку ВК № 86 прибув 09.07.2018 року із УВП №1 м. Вінниці, де за період перебування до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи не заохочувався. По прибуттю у ДУ «Вінницька виправна колонія №86» не був працевлаштований, за період відбуття покарання характеризується посередньо, дисциплінарних стягнень немає, один раз заохочувався адміністрацією установи, а саме 05.07.2019 оголошена подяка, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, по відношенню до представників установи поводить себе ввічливо з метою поблажливого ставлення до себе, виконує роботи із самообслуговування, активної участі в програмах диференційованого виховного впливу не приймає, підтримує соціально-корисні зв`язки з дружиною, має заборгованість за виконавчими листами.

Під дію ст. 101 КВК України підпадав по відбуттю 1/3 строку покарання, а саме 25.05.2019 року. Комісією установи 04.06.2019 року відмовлено в переведенні до дільниці соціальної реабілітації, як особі, яка не стає на шлях виправлення.

Під дію ст. 82 КК України підпадав по відбуттю 1/2 частини строку покарання – 09.03.2020. Комісією установи 18.03.2020 року відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, як особі, яка не стає на шлях виправлення.

Під дію ст. 81 КК України підпадав по відбуттю 2/3 частини строку покарання – 25.12.2020. Комісією установи 05.01.2021 року відмовлено в умовно-достроковому звільненні, як особі, яка не довела своє виправлення.

Щодо оціночних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, які передбачені ч. 3 ст. 82 КК України, то суд враховує ту обставину, що засудженому ОСОБА_1 18.03.2020 року відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким та 05.01.2021 року відмовлено в умовно-достроковому звільненні, як особі, яка не стає на шлях виправлення та не довела своє виправлення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в повному обсязі оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням засудженому ОСОБА_1 .

Крім того, при вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинені злочини, даним рішенням суду не виконається мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.

Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу довели своє виправлення та стали на шлях виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності, в тому числі дані про його попередні судимості.

Так, згідно особової справи ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за умисні, корисливі злочини, однак, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив ряд умисних корисливий злочинів, за період відбування покарання характеризується посередньо, активної участі в програмах диференційованого виховного впливу не приймає, не працює, а наявність одного заохочення 05.07.2019 за увесь час відбування покарання не свідчить, що засуджений ОСОБА_1 став на шлях виправлення.

В зв`язку з наведеним, суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_1 своєю ситуативною поведінкою намагався отримати пільгу на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, що фактично свідчить, що він не став на шлях виправлення, тому враховуючи тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, суд вважає, що на даний час засудженому ОСОБА_1 не можливо замінити невідбуту частину покарання більш м`яким покаранням.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 50, 82 КК України, ст. ст. 370-371, 372, 376, 395, 537, 539 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну йому невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 04.04.2018 більш м`яким на підставі ст. 82 КК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Суддя: Я.М. Іванченко