Рішення № 96261231, 05.04.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1487/20

Провадження № 2/645/180/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.

за участю секретаря судових засідань Ятлової Ю.В.

учасники справи:

представник позивача - адвокат Ципліцький Дмитро Олегович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності № 1962 від 25.11.2015 року, адреса для листування: 61023, м. Харків, а/с №10288,

представник відповідача - адвокат Багмат Петро Дмитрович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3356 від 18.03.2020 року, адреса для листування: 61057, м. Харків, а/с №11474,

розглянувши у відкритому судому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей, поділ майна подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу, у якому просила:

- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18.08.2000 року м. Харків, міський відділ реєстрації актів, про що зроблено актовий запис №1147;

- після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 грн., починаючи з дня пред`явленню позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000 грн., починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 5 000 грн., починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;

- визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 18.08.2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований міським відділом реєстрації актів м. Харків, про що зроблено запис №1147. У шлюбі у подружжя народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На теперішній час подружні відносини між позивачем та відповідачем припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Позивач вважає, що за таких умов, шлюб необхідно розірвати. Крім того, позивач вказала, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний утримувати спільних дітей, має задовільний стан здоров`я, є працездатним, в нього є рухоме та нерухоме майно, а його матеріальний стан дозволяє сплачувати аліменти саме у такому розмірі. Також позивач вважає за необхідне визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (11 років), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (4 роки), разом із нею, оскільки саме позивач займається постійним вихованням дітей: відводить до садка й забирає, відвідує школу, займається розвитком дітей у всіх напрямках, займається лікуванням дітей, харчуванням, тощо, тобто повністю забезпечує побут дітей. Самі ж діти, виявляють прихильність до матері. За для якнайкращого забезпечення гармонійного розвитку дітей слід визначити місце їх проживання разом із матір`ю. При цьому, матір не чинила й не чинить жодних перешкод у спілкуванні дітей з їхнім батьком.

Крім цього ОСОБА_1 вказала, що в період шлюбу за спільні кошти подружжям було набуте наступне майно:

-17.10.2007 року - житловий будинок з надвірними будівлями б АДРЕСА_2 ;

-14.12.2007 року - 4-кімнатна квартира АДРЕСА_1 ;

-18.11.2010 року - транспортний засіб «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску;

- 18.07.2019 року - транспортний засіб «SEAT ALTEA XL», 2015 року випуску.

Вищезазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Після фактичного припинення шлюбних відносин, в користуванні відповідача залишилися два автомобіля й житловий будинок, а в користуванні позивача - квартира. Автомобілі є неподільними речами, а тому на підставі ч. 2 ст. 71 СК України мають бути присуджені відповідачу, при цьому, їх вартість має бути врахована під час визначення частки позивача у іншому спільному майні. Крім того, оскільки житловий будинок також залишився у фактичному володінні відповідача, то він може бути присуджений йому в повному обсязі, а частка позивача - врахована у іншому спільному майні. Згідно Довідок ТОВ «Альянс» від 03.03.2020 року, вартість 4-кімнатної квартира АДРЕСА_1 становить 898 861,00 грн.; житлового будинку з надвірними будівлями б/н, площею 51,7 кв.м. по АДРЕСА_2 - 210 109,00 грн.; автомобіля «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску - 287 140 грн.; автомобіля «SEAT ALTEA XL», 2015 року випуску - 410 490,00 грн. У зв`язку із тим, що вартість квартири (що залишилася у фактичному володінні позивача) становить 898 861,00 грн. та дорівнює вартості двох автомобілів та житлового будинку (що залишилися у фактичному володінні відповідача), яка становить 907 739,00 грн., враховуючи інтереси дружини та дітей, вважаємо можливим право власності на автомобілі та житловий будинок залишити за відповідачем, а за позивачем визнати право власності на цілу частину квартиру. При цьому різниця у вартості майна є незначною й не впливає на рівність часток подружжя у спільному майні.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.03.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

29.07.2020 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково та просив шлюб між ним та позивачем розірвати, визначити місце проживання дітей разом з позивачем, задовольнити позовну заяву в частині визнання за позивачем права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, позовну заяву в частині стягнення аліментів просив задовольнити частково та стягнути з нього аліменти на користь позивача на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходу (заробітку), починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходу (заробітку), починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходу (заробітку), починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Зазначив, що вимога про стягнення з нього аліментів у розмірі по 5000 грн. на кожну дитину є необґрунтованою, оскільки він займає посаду аспіранта інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України та його заробітна плата з вересня 2019 року по грудень 2019 року складає 4824 гривні 00 коп. на місяць. З січня 2020 року заробітна плата у відповідача не нараховується зовсім, за період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року відповідачем будь-який дохід не отримується.

Крім того, 29.07.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якому просив:

- припинити право спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами площею 51, 7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- припинити право спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, що розташована на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, садівниче товариство «Донець», 30, кадастровий номер земельної ділянки 6321784500:01:004:0051;

- припинити право спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на автомобіль «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ;

- припинити право спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на автомобіль «SEAT ALTEA XL», 2015 року випуску державний номер НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки, 4-кімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка була придбана сторонами в період шлюбу залишається відповідачу ОСОБА_1 , та оскільки автомобілі є неподільними речами, вважає за необхідне залишити за собою вищевказане майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами площею 51, 7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, що розташована на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, садівниче товариство «Донець», 30, кадастровий номер земельної ділянки 6321784500:01:004:0051; автомобіль «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль «SEAT ALTE A XL», 2015 року випуску державний номер НОМЕР_2 .

Ухвало. Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.07.2020 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з основним позовом.

07.08.2020 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надала суду відзив на зустрічну позову заяву, у якому позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя визнала у повному обсязі та просила стягнути з неї на користь ОСОБА_2 50 % від сплаченого ним судового збору у зв`язку із визнанням нею його позовних вимог, а інші 50% повернути ОСОБА_2 із державного бюджету України.

10.09.2020 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про збільшення позовних вимог, у якій, окрім первісних позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь половину вартості автомобіля «Ford Fusion», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що складає 24 400 грн. 00 коп. постилаючись на те, що на виконання ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.04.2020 року з Територіального сервісного центру № 6350 надійшла копія договору купівлі-продажу від 05.02.2019 №6218/19/009274, на підставі якого транспортний засіб марки «Ford Fusion», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 був перереєстрований на іншого власника. З копії договору купівлі-продажу від 05.02.2019 №6218/19/009274 вбачається, що суб`єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами ТОВ «ПРИМАСК-АВТОЕКСПЕРТ» в особі ОСОБА_7 уповноваженого наказом (дорученням) на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу ОСОБА_2 , з однієї сторони і ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу. Таким чином, ОСОБА_2 без відома та згоди позивача був укладений договір купівлі продажу автомобілю «Ford Fusion», 2006 року випуску, ціна якого, згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2019 №6218/19/009274, складає 48 800 грн. 00 коп. Коштів від продажу цього транспортного засобу ОСОБА_1 не отримувала, тому на підставі ч. 3 ст. 61 СК України відповідач повинен сплатити позивачу половину вартості вказаного автомобіля, що складає 24 400 грн. 00 коп.

02.11.2021 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 надав суду уточнений відзив на позовну заяву, у якому відмовити в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з позивачем не заперечував, Позовну заяву в частині стягнення аліментів просив задовольнити частково та стягнути з нього аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходу (заробітку), починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходу (заробітку), починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/8 частини від усіх видів доходу (заробітку), починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовну заяву в частині визнання права власності на 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 просив задовольнити частково, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Також просив позовну заяву в частині стягнення з нього користь ОСОБА_1 половини вартості автомобіля «Ford Fusion», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що складає 24400 грн. 00 коп. залишити без задоволення.

У відзиві посилався на раніше надані пояснення, а також зазначив, що позовну вимогу про стягнення з нього половини вартості автомобіля «Ford Fusion», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що складає 24400 грн. 00 коп. не визнає в повному обсязі, у зв`язку із тим, що вищевказаний автомобіль було продано в шлюбі, відповідно до генеральної довіреності посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області від 21.04.2011 року, відповідно, кошти отримані від реалізації вказаного автомобіля були витрачені спільно з позивачем у шлюбі та в інтересах сім`ї ще в квітні 2011 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.12.2020 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ципліцьким Д.О. була надана заява про відмову від частини позовних вимог, а саме - від частини позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача половини вартості автомобіля «Ford Fusion», 2006 року випуску, що складає 12400 грн. 00 коп., зменшивши таким чином суму до 12000 грн.

ОСОБА_2 у судовому засіданні надав суду заяву про часткове визнання позовних вимог за первісним позовом, у якій просив:

- позовну заяву в частині розірвання шлюбу задовольнити та розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18.08.2000 року міським відділом реєстрації актів за актовим записом №1147;

- після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін;

- позовну заяву в частині стягнення аліментів задовольнити частково та стягнути з нього аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 грн. 00 коп., починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 грн. 00 коп., починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 грн. 00 коп., починаючи стягнення із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;

- позовну заяву в частині визначення місця проживання дітей задовольнити та визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 ;

- позовну заяву в частині визнання права власності на 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судовим розглядом встановлено, що 18.08.2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований міським відділом реєстрації актів м. Харків, про що зроблено запис №1147.

У шлюбі у подружжя народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На теперішній час подружні відносини між позивачем та відповідачем припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Позивач вважає, що за таких умов, шлюб необхідно розірвати.

Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.

У ході судового розгляду встановлено, що шлюбно-сімейні відносини припинені, сторони не ведуть спільне господарство, у них відсутній єдиний сімейний бюджет.

Представник відповідача не заперечував щодо позовних вимог про розірванню шлюбу.

Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємостосунки подружжя, а саме, що сторони не ведуть спільне господарство, у них відсутній сімейний бюджет, не підтримують шлюбно-сімейні відносини, вважає необхідним шлюб розірвати, так як подальше сумісне життя подружжя і збереження сім`ї за неможливе.

Також позивач у позовній заяві зазначила, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний утримувати спільних дітей, має задовільний стан здоров`я, є працездатним, в нього є рухоме та нерухоме майно, а його матеріальний стан дозволяє сплачувати аліменти.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 5000 грн на кожного.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у частині суми аліментів, вказуючи при цьому, що відповідач на цей час не має можливості сплачувати вказані суми, посилаюсь на обставини, викладені у відзиві до позовних вимог, та просив задовольнити вимоги у розмірі 1100 грн на кожну дитину. Також вказав, що відповідач займає посаду аспіранта інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України та його заробітна плата з вересня 2019 року по грудень 2019 року складає 4824 гривні 00 коп. на місяць. З січня 2020 року заробітна плата у відповідача не нараховується зовсім, за період з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року відповідачем будь-який дохід не отримується, підприємцем відповідач ні є, і тому можливості сплачувати аліменти у вказаній позивачем сумі не має можливості.

Частина 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст.182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 183 СК України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.

Визначаючи розмір аліментів, суд керується ст.ст. 181,183,184 СК України, які передбачають, що аліменти можуть присуджуватися в частці від доходу і ( або) у твердій грошовій сумі. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини», дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Суд при визначенні розміру аліментів, враховує матеріальний стан сторін, стан здоров`я дитей, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, відповідач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх заперечень, зокрема щодо непрацездатності, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання відповідачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки останній стверджує, що він на даний час є непрацюючою особою з істотним ушкодженням здоров`я через отримані ушкодження, що унеможливлює сплату аліментів на утримання дитини, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, відповідач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Відповідно до роз`яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача, що на його погляд розмір аліментів на дитину повинен бути 1/8 частина від заробітку, оскільки згідно пояснень представника відповідача та наданих документів на цей час від не працює та доходу не отримує, при цьому доказів неможливості свого працевлаштування не надав.

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину відповідачем не надано.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Таким чином, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи, що у відповідача нерегулярний, мінливий дохід, та враховуючи, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень, суд частково задовольняє позовні вимоги та визначає розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 2000 грн. на кожного, починаючи з 16.03.2020 року і до досягнення кожної дитини повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і оплата праці (грошове забезпечення), з якої відраховують аліменти.

Обов`язок проведення індексації розміру аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст. 184 СК України, що зобов`язує державного виконавця проводити таку індексацію без додаткового судового рішення, керуючись при цьому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за № 1078, з наступними змінами та доповненнями.

Положенням ст. 191 СК України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визначення місця проживання дітей разом з позивачем.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Враховуючи вищенаведене, позицію відповідача, який не заперечує щодо визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, суд задовольняє позовні вимоги в цієї частині.

Також судовим розглядом встановлено, що під часу шлюбу сторонами було придбано наступне майно: 4-кімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14.12.2007 року, зареєстрованого в реєстрі № 503; житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами площею 51, 7 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.10.2007 року, посвідчений державним нотаріусам Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрований в реєстрі № 2-3835; земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, що розташована на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, садівниче товариство «Донець», 30, кадастровий номер земельної ділянки 6321784500:01:004:0051; автомобіль «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; автомобіль «SEAT ALTEA XL», 2015 року випуску державний номер НОМЕР_2 .

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповдіно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи позицію ОСОБА_2 щодо визнання позову та позицію ОСОБА_1 щодо визнання зустрічних позовних вимог, суд задовольняє первісний та зустрічний позови щодо поділу спільного сумісного майна.

Крім того, судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, під час шлюбу сторонами по справі було придбано автомобіль «Ford Fusion», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.02.2019 року № 6218/19/009274 зазначений автомобіль був перереєстрований на іншого власника відповідачем за первісним позовом.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Враховуючи позицію сторін по справі, в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення в цієї частині позовних вимог ОСОБА_1 та стягує з ОСОБА_2 половину вартості автомобіля марки «Ford Fusion», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , що складає 12 000 гривень.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій, позивачем ОСОБА_1 був сплвчений судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу - 840,80 грн. (квитанція № Е2ЕР-Х7В2-С40Е-РТ26 від 10.03.2020 року), за вимогу про визначення місця проживання дітей - 840,80 грн. (квитанція № НМХТ-7935-2Р09-165Т від 10.03.2020 року), за вимогу про визнання права власності - 6306,00 грн. (квитанція № 66КН-733Х-К3НР-В791 від 10.03.2020 року), разом - 7987,60 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7987,60 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 840 грн. 80 коп.

За подання до суду зустрічного позову ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 9408,34 грн. (квитанція № 0.0.1741565650.1 від 19.06.2020 року)

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визнала позовні вимоги зустрічного позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4704,17 грн., а також підлягає поверненню ОСОБА_2 з Державного бюджету України 50% судового збору у розмірі 4704,14 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей, поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 18 серпня 2000 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харків, актовий запис № 1147.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн. (дві тисячі), починаючи з 16.03.2020 року і до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 000 грн. (дві тисячі), починаючи з 16.03.2020 і до досягнення дитиною повноліття; аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 2 000 грн. (дві тисячі), починаючи з 16.03.2020 і до досягнення дитиною повноліття;

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , половину вартості автомобіля марки «Ford Fusion», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , що складає 12 000 (дванядцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судовий збір у розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого 10.03.2020 року за квитанціями № 66КН-733Х-К3НР-В791 в розмірі 6306,00 (шість тисяч триста шість) гривень, № Е2ЕР-Х7В2-С40Е-РТ26 у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, та № НМХТ-7935-2Р09-165Т у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, тобто в сумі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Зустічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами площею 51,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, що розташована на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, садівниче товариство «Донець», 30, кадастровий номер земельної ділянки 6321784500:01:004:0051

Припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на автомобіль марки «NISSAN X-TRAIL», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_6 .

Припинити право спільної сумісної власності та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на автомобіль марки «SEAT ALTEA XL», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 9 408 (дев`ять тисяч чотириста вісім) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 адреса реєстрації АДРЕСА_3 , адреса для листування АДРЕСА_4 ;

представник позивача - адвокат Ципліцький Дмитро Олегович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності № 1962 від 25.11.2015 року, адреса для листування: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ;

представник відповідача - адвокат Багмат Петро Дмитрович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3356 від 18.03.2020 року, адреса для листування: 61057, м. Харків, а/с №11474;

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Повний текст судового рішення складено 14.04.2021 року.

Головуючий суддя -