Ухвала суду № 96260963, 09.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13405/18

Провадження № 2-зз/638/23/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович про визнання договору недійсним.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 - задоволена частково, ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову – скасована, заява ОСОБА_1 – задоволена частково. Вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження житлового будинку літ. «А-1», житловою площею 36,5 кв. м., загальною площею 82,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними будівлями.

20 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» Погорєлова Ю.А. про скасування заходів забезпечення позову, в якій просив постановити ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року.

На підставі наказу голови суду № 02-03/28 від 03 березня 2021 року про відрахування зі штату судді ОСОБА_4 у зв`язку зі смертю, 15 березня 2021 року було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 638/13405/18 та 16 березня 2021 року вказану справу та заяву про скасування заходів забезпечення позову передано на розгляд судді Поволяєвої О.В.

В обґрунтування клопотання про скасування заходів забезпечення позову представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» зазначив, що позивач є майновим поручителем у правовідносинах, що виникли на підставі укладеного ним договору іпотеки та його відповідальність обмежується законом виключно в межах вартості предмета іпотеки, позивачем у позовній заяві не зазначається, яке саме його цивільне право, свобода чи інтерес є порушеними, невизнаними або оспорюваними внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги та заміни кредитора у основному зобов`язанні. Вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна є неспівмірними із заявленими позовними вимогами про визнання недійсним договору, оскільки заборона відчуження майна жодним чином не пов`язана із задоволенням вимог позивача за немайновим позовом. Рішення суду про визнання правочину недійсним (у разі ухвалення такого у справі) саме по собі не потребує примусового виконання, отже, не існує будь-яких обґрунтованих підстав вважати, що застосування обраних судом заходів забезпечення позову сприятиме виконанню такого рішення. Проте вжиті судом заходи забезпечення позову неправомірно обмежують суб`єктивні права кредитора та іпотекодержателя на отримання задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, яким після його перегляду в апеляційній та касаційній інстанціях, підтверджено право кредитора та іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» зазначив, що позивач подає аналогічні позови до суду, що у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України визнається зловживанням процесуальними правами. В клопотанні про скасування заходів забезпечення позову представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» просив суд застосувати зустрічне забезпечення та зобов`язати ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 517 136,82 грн., оскільки є рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки та яке на теперішній час не виконано, позивач та ОСОБА_2 є боржниками за іншими рішеннями суду та мають невиконані грошові зобов`язання.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» в судовому засіданні підтримав клопотання про скасування заходів забезпечення позову та просив суд його задовольнити.

Позивач, представник відповідача ПАТ "Банк Золоті Ворота" та треті особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову та доводами представника відповідача, посилаючись на норми ст.158ЦПК України щодо розгляду заяв про скасування заходів забезпечення позову, суд вважає, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

За положеннями ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує.

Крім того, слід звернути увагу на те, що у клопотанні не зазначені мотиви, які можуть бути підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову у розумінні п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", а саме: того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про скасування заходів забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про скасування заходів забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що вжиті заходи забезпечення позову призвели до наслідків, не передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, не припинилися та не змінилися. Враховуючи, що на даний час між сторонами фактично продовжує існувати спір, що вирішується в даній справі, з метою запобігання можливого утруднення виконання рішення суду, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Разом з цим суд враховує, що на теперішній час позовна заява перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, а матеріали справи не містять в собі об`єктивних доказів того, що необхідність в застосованих судом заходах забезпечення позову відпала.

Також суд враховує, що задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходів з того, що оскільки справу не розглянуто, судового рішення з цього приводу не постановлено, враховуючи попередження боржника про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна є співмірними з позовними вимогами та достатніми для забезпечення позову. При цьому, судовою колегією враховано, що позивачем пред`явлено вимогу немайнового характеру; що нерухоме майно є предметом іпотеки та перебуває під забороною відчуження. Відомостей щодо припинення іпотеки або звернення стягнення на таке майно матеріали справи не містять.

Доводи представника відповідача по справі, викладені у заяві про скасування заходів забезпечення позову, не спростовують необхідності скасування вжитих заходів забезпечення позову у справі, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та, беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування.

Оскільки процесуальне рішення у справі не прийнято, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що скасування заходів забезпечення позову є передчасними та істотно може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, дослідивши клопотання в частині вжиття заходів зустрічного забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

В ухвалі про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Як вбачається з клопотання про зустрічне забезпечення вжиття судом заходів забезпечення позову позбавляє відповідача правомочностей власника в розпорядженні майном, на яке накладено арешт, проте зазначені обставини не підтверджуються доказами.

У клопотанні не обґрунтовано на відшкодування яких саме збитків, що можуть бути спричинені внаслідок забезпечення позову, слід застосувати зустрічне забезпечення.

Разом з чим, стороною відповідача не надано суду доказів того, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у відповідності до положень п.2 ч.3 ст.154 ЦПК України.

Оскільки по справі не встановлено підстави, визначені ч.3 ст.154 ЦПК України, щодо обов`язкового застосування забезпечення, а заява представника відповідача про зустрічне забезпечення позову позбавлена правового обґрунтування щодо такого застосування, суд дійшов висновку, що заява про застосування зустрічного забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При розгляді заяви про зустрічне забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів як забезпечення позову так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом спору в справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

При постановленні судом ухвали про забезпечення позову за заявою позивача, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для застосування зустрічного забезпечення за ініціативи суду.

Як вбачається зі змісту клопотання, в обґрунтування необхідності застосування зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання позивача внесення коштів на депозитний рахунок суду у розмірі 517 136,82грн. представник відповідача зазначає, що внесення позивачем зазначеної суми буде цілком співмірним із заходами забезпечення позову та достанім для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову.

Разом з тим, представником відповідача належним чином не обґрунтовано необхідності застосування зустрічного забезпечення позову, оскільки саме по собі вжиття заходів забезпечення позову, не свідчить про те, що майновий стан позивача чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Окрім того, суд зазначає, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до набрання рішенням суду законної сили.

Суду не надано достатніх належним та допустимих доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, оскільки наявність судового рішення про стягнення заборгованості не свідчить про скрутний майновий стан боржника чи вчинення ним дій щодо відчуження майна.

За таких обставин, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання в частині вжиття заходів зустрічного забезпечення позову, так як вважає доводи такої недостатніми та не доведеними належними засобами, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно до ч. 6ст.158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.158,258,260,353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець Іван Олександрович про визнання договору недійсним - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено "14" квітня 2021 року.

Суддя О.В. Поволяєва