Рішення № 96260941, 07.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8429/20

Провадження № 2/638/878/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Штих Т. В.

за участю секретаря Овчаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

19.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (далі за текстом - відповідач), в якому з урахуванням уточнень від 24 вересня 2020 року просить: стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати з 01.02.2019 по 31.03.2020 в розмірі 43352,48 грн., середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 4256,14 грн., а також моральну шкоду у розмірі 25 000,00 гривень, а також судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у період з 18 квітня 1977 року вона працювала на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді заступника начальника відділу обладнання та комплектації. У подальшому після подання заяви до суду 01 вересня 2020 року була звільнена за власним бажанням, відповідно до наказу № 224-к з 04 вересня 2020 року.

Загальна сума заборгованості без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати становить 43352,48 гривень.

Проте належна позивачу заробітна плата при звільнені не була виплачена в повному обсязі, остаточний розрахунок відповідачем не проведено.

Крім цього, позивач вважає, що у зв`язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки заробітної плати та компенсації за відпустку невиплатою наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розрахунковому періоду складає 4256,14 гривень.

Крім того, просить стягнути моральну шкоду, оскільки внаслідок протиправних та незаконних дій відповідача він зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення фізичного стану та моральних страждань в розмірі 25000 гривень..

Позивач в судове засідання не з`явився. Позивач до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками у кур`єрській книзі суду про вручення ухвали про відкриття, копії позовної заяви з додатками та судових повісток.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату і час судового засідання повідомлявся судом завчасно та належним чином.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній доказами.

Представник відповідача, 23 вересня 2020 року надав заяву, де зазначив про часткову виплату заробытноъ плати та вказав суму заборгованотсы 13770,24 гривни.

Крім того, представник відповідача у заяві від 02 листопада 2020 року вважає вимоги позивача щодо стягнення коштів, такими, що не підтверджені доказами, а також позивачем не надано розрахунку його розміру. Вважає заяву про збільшення розміру позовних вимог такою, що не може бути прийнята судом так як змінені і предмет і підстави позову.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 квітня 1977 року та до 04 вересня 2020 року працювала на Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді заступника начальника відділу обладнання та комплектації. У подальшому після подання заяви до суду 01 вересня 2020 року була звільнена за власним бажанням, відповідно до наказу № 224-к з 04 вересня 2020 року.

Відповідач не належним чином виконує обов`язки по виплаті заробітної плати, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі. З Довідки про нараховану та не виплачену заробітну плату 13770,24 гривни.

Таким чином, у суду немає сумнівів у достовірності тих даних щодо заробітної плати позивача, які зазначені у вищевказаних документах.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст.94 КЗпП України).

Відповідно до ч. ст. 7 Кодексу законів про працю, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ст. 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку в порядку наказного або спрощеного позовного провадження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Позивачем доведено та не спростовано відповідачем, що ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» має заборгованість перед ОСОБА_1 у виплаті нарахованої та не виплаченої заробітної плати 13770,24 гривни в зв`язку з чим ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Натомість щодо заяви від 24 вересня 2020 року про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає, що у вказаній заяві змінюється і предмет і підстави позову.

За змістом п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 року у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом в постанові по справі № 916/1764/17 від 13.03.2018 року.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що правові підстави для прийняття уточненої позовної заяви від 24 вересня 2020 року відсутні, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті вказаної заяви позивача, оскільки за такою заявою заявляється вимога, яка є новою, що не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог та суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, тобто є окремою та самостійною позовною вимогою, що не передбачено процесуальним законом.

Водночас, зазначене не перешкоджає позивачу звернутися з такими вимогами в загальному порядку пред`явивши новий позов.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір, на підставі п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», яка визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір.

Отже, з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь держави у розмірі 1680,60 гривень

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 264, 265, 268, 280-282, 353,355, ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково- технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, м. Харків, пр. Науки, 9) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 13770,24 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят гривень 24 копійки), а також суму судового збору у розмірі 1680 гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 14.04.2021.

Суддя: Штих Т.В.