Рішення № 96260869, 14.04.2021, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 618/121/21

Провадження № 2/618/44/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Дворічанський районний суд Харківської області в складі головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Рябенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 618/121/21 за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, до ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н в сумі 39421 грн 77 коп., з яких 28063 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом; 11358 грн 28 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також судових витрат, пов`язаних зі зверненням до суду, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка отримала за кредитним договором № б/н від 13 січня 2012 року кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому, ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, Банк керувався п. 2.1.1.2.3 Договору, а підставі яких відповідачка при укладенні договору дала свою згоду щодо будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка натомість свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала у зв`язку із чим має заборгованість, яка підтверджується відповідним розрахунком. На цей час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена, що є порушенням законних прав позивача.

04 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якій відповідачка позовні вимоги не визнала, в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що заяву № б/н від 13 січня 2012 року на отримання банківських послуг від позивача вона не підписувала, до банку зверталася у 2013 році, після чого отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 30000 грн 00 коп. Крім того, копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить в собі інформацію про те, який вид кредитної картки «Універсальна» було видано, строк її дії, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено суму кредитного ліміту, розмір відсоткової ставки, черговість та порядок здійснення платежів рахунок погашення заборгованості, відповідальність сторін, тому неможливо встановити, що сторони погодили надання банківської послуги щодо користування кредитною карткою «Універсальна». Також, позивачем не надано до суду Пам`ятку клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, або довідку про умови кредитування. На підтвердження позовних вимог позивач надав до суду тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», які жодного посилання на те, з якими саме тарифами ознайомилася і прийняла відповідачка при підписанні анкети-заяви не містять. Жодних доказів, які б підтверджували, що саме долучені до позовної заяви Умови були складаною частиною укладеного між сторонами кредитного договору і саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та беручи на себе зобов`язання зі сплати винагороди, неустойки, матеріали справи також не місять, оскільки підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах Банку немає, ні з якими Умовами та Правилами позивач відповідачку не ознайомлював та всупереч ч. 9, 11 Закону України «По споживче кредитування» не надав інформацію необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття рішення про укладення відповідного договору. На підтвердження цього, відповідачка наводить правову позицію, викладену в ухвалі Об`єднаної палати ВС від 12 вересня 2018 року (справа № 754/13763/15-ц). та в ухвалі ВС від 28 листопада 2018 року (справа № 362/4079/16-ц).

Крім того, позивачем не надано до суду доказів ознайомлення з умовами договору про використання електронного платіжного засобу, з тарифами на обслуговування та правилами користування, а також відсутнє належне виконання умов кредитного договору в частині видачі кредиту готівковими коштами, оскільки жодних первинних документів на підтвердження обліку видачі грошових коштів банком до позову додано не було. Також вказує, що всю заборгованість за тілом кредиту вона сплатила, а в частині вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками відмовити, оскільки незрозуміло якими правилами та положенням керувався банк, надаючи кредитний ліміт, бо відповідачку при оформленні кредитної картки не було ознайомлено з усіма тарифами, умовами.

Разом з відзивом, відповідачка подала до суду клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якому зазначає, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Тому кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання дорівнює строку дії картки, яка була видана в 2012 році. Вказане підтверджує ВСУ в постанові від 22 жовтня 2014 року (справа № 127ц14).

05 квітня 2021 року до суду надійшов відповідь на відзив, в якому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі та зазначає доводи на підтвердження своєї позиції, що викладені у самому позові, і доводи на спростування позиції відповідача, викладені у відзиві.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, справу просив розглянути за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надавши до суду клопотання, в якій справу просила розглянути за її відсутності, проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 13 січня 2012 року нею була підписана анкета-заява № б/н, згідно з якою Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно вищевказаного договору, відповідачка зобов`язана повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме відповідно до п. 2.1.1.12.3. договору, який передбачає, що погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів у готівковій чи безготівковій формі і зарахування їх Банком на картковий рахунок одержувача, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на основі договору.

Матеріали справи містять заяву, в якій зазначено, що вона разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, і Тарифами становить між відповідачкою та банком договір про надання банківських послуг, а також, що відповідачка ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Крім того, банком додано до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та наказ банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Згідно з інформацією зі Статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594, рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачка станом на 04 січня 2021 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 39421 грн 77 коп., з яких 28063 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом; 11358 грн 28 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У Постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року (справа № 188/1815/17) зазначено: оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі) (Постанова ВС від 27 серпня 2020 року у справі № 188/1815/17).

Посилання відповідачки на те, що анкету-заяву № б/н від 13 січня 2012 року вона не підписувала і до банку зверталася у 2013 році, після чого отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 30000 грн 00 коп., суд не вважає обґрунтованими, оскільки доказів того, що це не її підпис у спірній анкеті-заяві не надано, як і не надано як доказ анкету-заяву від 2013 року, яку нібито підписувала відповідачка.

Тому суд визнає надану анкету-заяву від 13 січня 2012 року належним і допустимим доказом, та зазначає, що в цій анкеті-заяві процентна ставка за кредитом та розмір неустойки за порушення зобов`язань за договором не визначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути проценти за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, Умови та Правила надання батьківських послуг та Тарифи Банку, які містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, який має бути, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). А тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 січня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також суд вважає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 січня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 лютого 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У вказаному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Посилання представника позивача на те, що відповідачка підписала анкету-заяву, а отже погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, на те, що вона користувалась грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки в касах магазинів, здійснювала розрахунки заборгованості, не свідчить про те, що ОСОБА_1 погоджувалась із запропонованими тарифами та вважала їх справедливими стосовно неї, оскільки вона як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим паче співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, з урахуванням принципу справедливості, добросовісності та розумності та враховуючи наявність на стороні відповідача фізичної особи, яка є слабшою стороною у вказаних відносинах та не має необхідного досвіду та знань для розуміння змісту укладеного значного за обсягом договору про надання банківських послуг, суд вважає, що вимоги позивача слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 28063 грн 49 коп.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Враховуючи, що анкетою-заявою не передбачено порядку погашення заборгованості (щомісячні чергові платежі чи повернення кредиту в повному обсязі у строк кредитування), виконання зобов`язання за таким договором відбувається за вимогою кредитора.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки умовами анкети-заяви, підписаної позичальницею, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якої пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом у лютому 2021 року, то саме з цього моменту боржник зобов`язаний повернути кредитору суму кредиту з моменту встановлення банком такої вимоги про виконання зобов`язання.

Зважаючи на наведене, до звернення банку до суду з позовом до боржника перебіг позовної давності у спірних правовідносинах не починався, а отже, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 750/896/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі кредитного договору № б/н від 13.01.2012, ст. ст. 207, 253, 257, 258, 261, 509, 530, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274 - 279, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Дворічанським РВ УМВС України в Харківській області 19 січня 2005 року, РНОКПП НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2012 року у розмірі 28063 (двадцять вісім тисяч шістдесят три) грн 49 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1615 (одна тисяча шістсот п`ятнадцять) грн 97 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов