Рішення № 96260242, 12.04.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22367/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі

головуючої судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Цимбалюк А.І.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову Поліської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил №0643/20400/20 від 23.12.2020 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 8197,38грн., а справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України закрито.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

У силу вимог п.10 ч.3 ст.2 КАС України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є однією з основних засад адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, необхідно застосовувати критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999).

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

21 травня 2020 року між адвокатським бюро «Миколи Бляшина» (надалі іменовано «Адвокатське бюро», «Захисник») та ОСОБА_1 (надалі іменований «Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до п. 1, 2, 4 додатку до договору про надання правової допомоги від 23 грудня 2020 року сторонами погоджено, що Захисник має надати правову допомогу по оскарженню в судовому порядку постанови у справі про порушення митних правил №0643/20400/20. Розмір гонорару за надання правопої допомоги у суді першої інстанції становить 5000 гривень. Захисник виставляє Клієнту рахунок, який має бути оплачено не пізніше як протягом 30 календарних днів з моменту його отримання, якщо інше не вказане в рахунку. У разі виникнення заборгованості, Захисник вправі призупинити надання правової допомоги повністю чи частково чи розірвати договір в односторонньому порядку.

Копією Акту №01/21-А приймання передачі наданої правової допомоги від 02 квітня 2021 року стверджується, що захисник, за завданням клієнта, належно виконав зобов`язання щодо надання комплексної правової допомоги з питань представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у судовій справі №569/22367/20, розмір гонорару за вказану правову допомогу погоджено сторонами у сумі 5000 гривень, які мають бути сплачені в строк не пізніше 30.04.2021 року.

Як встановлено із копії рахунка від 02.04.2021 року ОСОБА_1 виставлений рахунок на 5000 гривень в якості оплати гонорару за правову допомогу (за професійну правничу допомогу та представництво у Рівненському міському суді, пов`язані зі справою № 569/22367/20).

Представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2. на підтвердження надання позивачу правничої допомоги подано звіт з описом наданої правової допомоги Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» ОСОБА_1 у Рівненському міському суді по справі № 569/22367/20 станом на 02.04.2021 року. Позивачу надані такі види правової допомоги: правовий аналіз відомостей, фактів та обставин щодо предмета спору, збір доказів; складання та підготовка позовної заяви; участь в судовому засіданні 10.02.2021 року у справі № 569/22367/20; аналіз відзиву Поліської митниці Держмитслужби та підготовка відповіді на такий відзив із забезпеченням подання його у встановленому законом порядку; участь у судовому засіданні 30.03.2021 року у справі № 569/22367/20.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів витрат на правничу допомогу, суд вважає обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 21.05.2020.

Враховуючи те, що під час розгляду справи не було вирішено питання про судові витрати, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі №569/22367/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Поліської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань 5000 (п`яти тисяч) гривень витрат, що понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.

Суддя