Постанова № 9625998, 17.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2010 р. № 2а-1089/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.

за участю секретаря судового засідання Дака Т.П.,

представника позивача Жданської О.М.,

представника третьої особи Сольвара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування та визнання незаконними податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в :

04.02.2010 р. Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, виданих ДПІ у Сокальському районі, а саме № 0003441501/0 від 09.04.2009 року, № 0008441501/0 від 09.09.2009 р., № 0009921501/0 від 15.10.2009 р..

В обґрунтування позову покликається на те, що податковим органом безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість, оскільки фактично податок на додану вартість позивачем сплачено у встановлений строк та у визначеному розмірі, проте відповідачем неправомірно сплачені платником податків кошти зараховано у рахунок погашення попередньої заборгованості. Тому винесені податкові повідомлення-рішення, за якими нараховано штрафні санкції по ПДВ є такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач роти позову заперечив та подав письмові заперечення, зазначив, що платником порушено граничні терміни сплати узгодженого податкового зобов»язаня, у зв»язку з чим ДПІ нараховано штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 Закону № 2181-ІІІ. Вважає винесені податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті на підставі Закону, правомірними, правопорушень прав позивача не вбачає. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21 липня 2008 року Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за 6 місяць 2008 року, в якій самостійно задекларував суму ПВД, що підлягає сплаті в розмірі 32096 грн.

20 серпня 2008 року Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за 7 місяць 2008 року, в якій самостійно задекларував суму ПВД, що підлягає сплаті в розмірі 27 676 грн.

16 вересня 2008 року Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства подало до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за 8 місяць 2008 року, в якій самостійно задекларував суму ПВД, що підлягає сплаті в розмірі 40 531 грн.

Згідно копій платіжних доручень Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства сплатило суми у відповідних розмірах - 32096 грн., 27 676 грн., 40531 грн. З реквізитів платіжних доручень щодо призначення платежу, вбачається, що здійснювалась оплата сум ПДВ за вказані в них періоди.

Фактичні обставини сторони визнають. Спірні правовідносини регулюються Законом України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

ДПІ у Сокальському районі проведено перевірку Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства з питань дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складено акти від 03.04.2009 р. за № 343/150/20845840, від 03.09.2009 р. за № 815/150/20845840, від 07.10.2009 р. за № 923/150/20845840.

Перевіркою встановлено, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за 6 місяць 2008р. ( від 21.07.2008), 7 місяць 2008р. (від 20.08.2008), 8 місяць 2008р. (від 16.09.2008), поданих Сокальським МКП водопровідно-каналізаційного господарства до ДПІ у Сокальському районі, задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р.27 декларації) в таких розмірах : 6 місяць 2008 року - 32096 грн.; 7 місяць2008 року - 27 676 грн.; 8 місяць 2008 року - 40531 грн.

Однак, в актах перевірки відповідачем констатовано, що згідно даних картки особового рахунку платника, Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства проводило сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з порушенням граничного терміну встановленого п. п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме із затримкою що є більшою 90 календарних днів.

Оскільки пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, відповідачем зроблено висновок, що Сокальське МКП водопровідно-каналізаційного господарства сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання, визначеного у вказаних вище деклараціях із затримкою, що є більшою 90 календарних днів. Розрахунки штрафних санкцій наведено у додатках до актів перевірок.

На підставі зазначених вище актів перевірок ДПІ у Сокальському районі надіслано Сокальському МКП водопровідно-каналізаційного господарства податкові повідомлення-рішення про обов'язок сплатити штраф у розмірі 50% за прострочення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість № 0003441501/0 від 09.04.2009 року на суму 16048,02 грн., № 0008441501/0 від 09.09.2009 р. на суму 13838, 05 грн., № 0009921501/0 від 15.10.2009 р. на суму 20265,56 грн.

Не погоджуючись з висновками ДПІ у Сокальському районі, що стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, оскаржило їх в судовому порядку.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 - III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.

Згідно з п.4.1.5. ст.4 Закону №2181 якщо останній день строку подані податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.

Відповідно до долучених до матеріалів справи копій податкових декларацій, вбачається, що такі подані платником, міським комунальне підприємством «Золочівтеплоенерго», за звітний податковий період - 6 місяців 2008 року - 21 липня 2008 року, за звітний податковий період 7 місяців 2008 року 20 серпня 2008 року, за звітний податковий період 8 місяців 2008 року -16 вересня 2008 року, таким чином не пропущено строку подання податкових декларацій.

У податкових деклараціях визначені наступні суми податку на додану вартість: податкова декларація за 6 місяць 2008 року - 32 096 грн.; податкова декларація за 7 місяць 2008 року 27 676 грн.; податкова декларація за 8 місяць 2008 року 40531 грн. З часу подання вказаних податкових декларацій, податкові зобов'язання, визначені в них, вважаються узгодженими.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, узгоджені податкові зобов'язання сплачувалося позивачем платіжними дорученнями, в яких у графі «Призначення платежу»зазначено:

-«ПДВ за грудень 2008 p.»: № 92 від 26.01.2009р. 2 000 грн., № 10 від 27.01.2009 р. 1000 грн., № 138 від 30.01.2009 р. - 1000 грн.;

-«ПДВ за січень 2009 р.»№ 182 від 12.02.2009 р. - 1000 грн., № 216 від 18.02.2009 р.- 2000 грн., № 230 від 19.02.2009 р. - 2000 грн., № 244 від 20.02.2009 р. - 2000 грн. , № 254 від 23.02.2009р. - 2000 грн., № 268 від 24.02.2009р. - 1000 грн., № 278 від 25.02.2009 р. - 1000 грн. , № 289 від 26.08.2008 р. 3000 грн., № 302 від 27.02.2009 р. 3000 грн., «ПДВ за лютий 2009 p.»№ 376 від 17.03.2009 р. 2000 грн., № 388 від 18.03.2009 р. 2000 грн.

- ПДВ за лютий 2009 p.»: № 388 від 18.03.2009 р. - 2000 грн., № 398 від 19.03.2009 р. - 2000 грн., № 410 від 20.03.2009р. - 2000 грн., № 422 від 23.03.2009 р. - 2000 грн., № 431 від 24.03.2009 р. - 2000 грн., № 456 від 26.03.2009 р. 1000 грн., № 463 від 27.03.2009 р. 4000 грн.;

-«ПДВ за березень 2009 p.»№ 470 від 31.03.2009 р. - 2000 грн., № 486 від 01.04.2009 р. -2000 грн., № 493 від 03.04.2009 р. 2000 грн., № 507 від 08.04.2009 р. 1000 грн., № 524 від 13.04.2009 р. 500 грн., № 533 від 15.04.2009 р. 500 грн., № 542 від 16.04.2009 р. 1000 грн.

- «ПДВ за липень 2009 p.»: № 1317 від 26.08.2009р. - 2000 грн., № 1334 від 27.08.2009 р. 3000 грн., № 1349 від 28.08.2009 р. 2000 грн., № 1357 від 31.08.2009 р. 2000 грн. та

-«ПДВ за серпень 2009 p.»: № 1362 від 01.09.2009 р. 2000 грн., № 1371 від 02.09.2009 р. 2000 грн., № 1377 від 03.09.2009 р.- 1000 грн., № 1381 від 04.09.2009 р. 500 грн., № 1391 від 09.09.2009 р. 1500 грн., № 1396 від 10.09.2009 р. 1000 грн., № 1402 від 11.09.2009 р. 1000 грн., № 1409 від 14.09.2009 р. 1500 грн., № 1508 від 15.09.2009 р. 1500 грн., № 1603 від 16.09.2009 р. 1000 грн., № 1705 від 17.09.2009 р. 1000 грн., № 1720 від 18.09.2009 р. 1000 грн., № 1731 від 21.09.2009 р. 2000 грн., № 1745 від 22.09.2009 р. 2000 грн., № 1762 від 23.09.2009 р. 2000 грн., № 1777 від 24.09.2009 р. 2000 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що вказані суми сплачені з порушенням встановленого граничного строку сплати за узгодженими податковими зобов»язаннями, відповідно за 6-ий, 7-ий, 8-ий місяці 2008 р.

В обґрунтування протиправності висновку ДПІ, позивач зазначив, що сплачував суми по ПДВ саме за той період, який вказано в призначенні платежу платіжних доручень, а тому зарахування відповідачем сплачених сум (та нарахування штрафних санкцій) за інший період не допускається.

Оцінюючи доводи сторін суд зазначає наступне.

З огляду на п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами": податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях".

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону

Відтак, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведе вище, Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішень (вчинення дій).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003441501/0 від 09.04.2009 року, № 0008441501/0 від 09.09.2009 р., № 0009921501/0 від 15.10.2009 р. задовольнити повністю. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня о 14: 30

Суддя В.М. Сакалош