Вирок № 96256551, 14.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6842/17

№ провадження 1-кп/208/9/21

ВИРОК

Іменем України

14 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.,

при секретарях - Лихолат І.С., Корнієнко К.Є., Чорнобривець Р.Є.,

за участю:

прокурора - Хижниченко Є.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника, адвоката - Полтавченко О.А.,

потерпіла - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровській області, об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040160002185 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року та № 12018040160000071 від 10.01.2018 року, за обвинуваченням :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.05.2009 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. 309 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 15.11.2010 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий термін 6 місяців за вироком Дніпровського районного суду від 20.05.2009, до відбуття - 1 рік 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 27.07.2012 умовно-достроково за постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19.07.2012, не відбутий строк - 5 місяців 10 днів;

- 27.08.2014 Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.; 24.09.2015 Петриківським районним судом Дніпропетровської області призначене покарання у виді штрафу, на підставі ст. 53 ч. 5 КК України замінено на 30 годин громадських робіт, невідбутий строк покарання 26 годин;

у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених

ч. 2 ст. 121, ч.2 ст.185 КК України,

суд -

встановив:

ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимий, маючи судимості які у встановленому законом порядку не зняті і не погашені, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і скоїв злочини проти власності, та життя і здоров`я особи, за наступних обставин.

Повторно, 30.04.2017 року близько 21.00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу буд. 16 по вул. М. Грушевського в м. Кам`янське, познайомився з раніше незнайомим ОСОБА_5 , з яким пішов до квартири останнього, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , де вони стали вживати спиртні напої. Перебуваючи вдома у ОСОБА_5 , 30.04.2017 року у період часу з 21.15 год. до 23.00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , побачив у кімнаті на столі мобільний телефон «Fly IQ 4403», імеі НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 .. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вищезазначеного мобільного телефону, з корисливих мотивів. Діючи на реалізацію свого злочинного прямого умислу, таємно, із корисливих мотивів, ОСОБА_1 30.04.2017 року у період часу з 21.15 год. до 23.00 год., більш точний час не встановлено, перебуваючи у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тією обставиною, що ОСОБА_5 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння та втратив можливість спостерігати за своїм майном, викрав мобільний телефон «Fly IQ 4403», імеі НОМЕР_1 , вартістю 1500 грн. Після чого, заволодів викраденим майном, ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 , згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 154-18 від 16.01.2018, майнову шкоду на суму 1500 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене, за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

11.10.2017 року приблизно о 19-00 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 знаходився біля гаражів, розташованих між будинком № 5 по вул. Тагільській та будинком № 8 по вул. Мурахтова в м. Кам`янське, де вживав спиртні напої разом із малознайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час вживання спиртних напоїв приблизно о 20-00 год. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклої неприязних стосунків сталася сварка, в ході якої останні підвелись та у ОСОБА_1 виник прямий злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись 11.10.2017 приблизно о 20-00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, біля гаражів, розташованих між будинком № 5 по вул. Тагільській та будинком № 8 по вул. Мурахтова в м. Кам`янське, діючи умисно, протиправно наніс удар кулаком в ділянку обличчя ОСОБА_6 , від чого останній впав на землю, а ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, почав наносити лежачому на землі ОСОБА_6 та який мимоволі змінював своє положення, удари руками та ногами в різні ділянки тіла.

В наслідок умисних дій ОСОБА_1 , які виразилися в умисному нанесені ним ОСОБА_6 ударів руками та ногами, останньому, згідно висновку експерта № 1187-Е-2 від 24.11.2017 року, було завдано ударів: в ділянку голови - 5, тулубу - 8, правої верхньої кінцівки - 9, лівої верхньої кінцівки - 7, лівої нижньої кінцівки - 1, правої нижньої кінцівки 2 удари.

Після нанесення яких, ОСОБА_1 припинив нанесення ударів по тілу ОСОБА_6 , та місце вчинення кримінального правопорушення, залишив.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 на місці скоєння кримінального правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_7 у період часу з 02-00 год. до 05-00 год. настала смерть ОСОБА_6 ..

Згідно висновку експерта № 1187-Е від 03.11.2017 смерть ОСОБА_6 настала від сполученої тупої травми тулубу, яка супроводжувалася тупою травмою грудної клітини з переломами ребер, раною легені, тупою травмою черевної порожнини з раною печінки, закритою черепно-мозковою травмою з переломом кісток носу, субарахноїдальними крововиливами та ускладнилася шоком. При досліджені трупу знайдено: перелом 5-го-7-го ребер по середньо ключичній лінії ліворуч, 7-го ребра по лопатковій лінії ліворуч з пошкодженням пристінкової плеври, 8-го - 10-го ребер по середньо пахвинній лінії ліворуч, 9-го ребра по передньопахвинній лінії ліворуч, рана нижньої долі лівої легені; рани печінки; перелом кісток носу, крововиливи у м`які покрови голови зі сторони внутрішнього боку, субарахноїдальні крововиливи, синці та садна тіла, рани лівого плеча, крововилив в слизову верхньої губи. Виявлена тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті. Пошкодження виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, давність утворення незадовго до настання смерті та згідно висновку експерта №1187-Е-2 від 24.11.2017 могли утворитись 11.10.2017 приблизно о 20.00 год.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене, за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний по суті пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_7 свою вину за пред`явленими йому обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, за ч.2 ст.121 КК України вини не визнав пояснив, що не згоден з характером та кількістю завданим ним ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

В ході судового розгляду, ОСОБА_7 суду пояснив наступне.

Щодо епізоду за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що потерпілого ОСОБА_5 до подій не знав і познайомився з ним саме у день події. Потерпілий запросив його додому, куди вони разом і прийшли. Вдома крім нього та потерпілого нікого не було. З ОСОБА_5 вони розпили спиртне, і потерпілий заснув. Телефон який він викрав був потерпілого, який лежав на столі. Забрав телефон він вийшов з квартири, потім пішов на ринок і продав його раніше невідомій особі. Що це за телефон та кому належить він нічого не говорив, та його і не запитували. Отримав гроші витратив їх на свої потреби.

Щодо епізоду за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, то з потерпілим ОСОБА_8 він не мав ніяких стосунків до дня події та неприязних стосунків з ним також не мав. В той день, він гуляв із сином, коли зустрів ОСОБА_9 . Він дав ОСОБА_9 гроші що б той придбав йому спиртне яке продається у місці біля гаражів за вказаним у обвинувальному акті місцерозташуванні, так як він був з сином. Біля цих гаражів, розташований будинок де він проживає. Коли ОСОБА_10 приніс йому спиртне - 100 грамів самогону, він залишив сина з ОСОБА_9 , а сам відійшов осторонь, вжив спиртне. До нього підійшов ОСОБА_8 і попроси придбати для нього спиртне, на що він згодився та дав гроші ОСОБА_8 . Після того, він взяв сина, та вони пішли до гаражів, де крім нього та його сина також були ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , жінка і ОСОБА_11 . ОСОБА_8 в його присутності вжив приблизно 2 рази по 100 грамів, а він вжив 300 грамів спиртного. Під час спілкування, ОСОБА_8 став його ображати нецензурними словами, при синові, на що він робив йому зауваження неодноразово, но той не реагував. Потім коли закінчилося спиртне, він ще дав гроші ОСОБА_8 що б той сходив за спиртним. ОСОБА_8 повернувся зі спиртним, але купив пляшку більш ніж він говорив, і вони знов заспорилися. ОСОБА_8 став йому погрожувати розправою, хотів його вдарити, но він відхилився, та вдарив ОСОБА_8 у обличчя, від чого той впав. А він забрав сина, і пішов з ним на вихід з території гаражів. Коли на відстані менше метра, обернувся так як почув що ОСОБА_8 за ним біжить, нецензурну його лайку, та побачив у руці ніж, відштовхнув сина, взяв цеглу з землі, яку знайшов поряд, та тримаючи у правій руці вдарив рукою з цеглою ОСОБА_8 у ліву частину тулубу, ближче до плеча. Від цього удару ОСОБА_8 впав, він підійшов до нього одною ногою наступив на руку в якій той тримав ніж, вибив його з руки. Потім почав його бити, ОСОБА_8 лежав на спині, повертався, коли він наносив йому близько 4-х ударів ногою по тулубу знаходячись від нього зліва. До нього підійшов ОСОБА_10 та сказав що хватить. Взяв сина на руки, і разом із ОСОБА_9 пішов з гаражів. Привів сина додому, жінка дала ОСОБА_9 хліба, і після цього вони з ОСОБА_9 вийшли на вулицю де стояли, розмовляли. Під час їх розмови, він чув як з гаражів, де залишився ОСОБА_8 , той викрикував якісь фрази. Коли він залишав місця події, то ОСОБА_8 рухався, так як останній піднявся та пішов.

Він не оспорює що в них з ОСОБА_8 виникла бійка, але він захищався від дій ОСОБА_8 , і вважає що внаслідок завданих ним ударів в обличчя та по тулубу не могла настати смерть останнього, так як коли він уходив, то ОСОБА_8 був живий та рухався.

Він дуже жаліє що, ОСОБА_8 помер, та висловлює потерпілій свої співчуття.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_6 , це її син, який мешкав окремо за адресою: АДРЕСА_3 , син міг випити спиртне, сваритися, але ніколи не ліз у бійку та тим більше з ножем, вважає що обвинувачений говорить неправду. В той день 11.10.2017 року в денний час близько 13.00 вона бачила сина біля АТБ з ЦКР. Її син, раніше був засуджений, але коли вийшов то ні з ким, крім сусіда з 7-ої квартири не спілкувався. Вважає що ОСОБА_1 є винним у смерті її сина, і вважає що він не має каяття щодо скоєного так як неприпустимо висловлювався на її адресу, та на адресу її рідних. Просить призначити найсуворіше покарання за скоєне обвинуваченому. Про смерть сина дізналася вже після того, як все трапилося. Позовних вимог вона не заявляла.

Оскільки ОСОБА_1 по кримінальному провадженню № 12018040160000071 від 10.01.2018 року за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав свою провину повністю, фактичні обставини справи не оспорював, не заперечував розглядати справу в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, дане кримінальне провадження розглянуто згідно ч.3 ст.349 КПК України, без дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження зрозуміло зміст цих обставин, чи є їх позиція добровільною та істиною. Судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. У зв`язку з цим докази по кримінальному провадженню № 12018040160000071 від 10.01.2018 року за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України судом не досліджувалися і їх оцінка не проводилася.

Незважаючи на не визнання ОСОБА_1 своєї вини в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, вина ОСОБА_1 у повному обсязі в ході судового розгляду доведена та підтверджена дослідженими доказами у їх сукупності:

-показами свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 , це та особа, що била ОСОБА_6 . До події, що сталася, обвинуваченого ОСОБА_13 бачив декілька разів. Неприязних та родинних стосунків з ним не має. Він став свідком подій 11.10.2017 року приблизно з 19.00 год. до 22.00 год.. Вже було темно, але біля гаражів падав світ від ліхтаря, який світив згори на прийомці втор сировини, що розташовано в м. Кам`янське по вул. Мурахтова, 8. Він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 сиділи, випивали спиртне. ОСОБА_16 прийшов з ОСОБА_6 також випивали. ОСОБА_17 дав гроші ОСОБА_18 на "чекушку" горілки, але той приніс пляшку 0,5 л., через це почалась сварка. ОСОБА_17 був з сином, потім він пішов і вже повернувся без сина. Коли повернувся ОСОБА_17 почалась бійка між ним та ОСОБА_18 , хто кого вдарив перший він не пам`ятає, бачив як ОСОБА_17 бив по обличчю ОСОБА_18 близько 3 разів до падіння ОСОБА_8 , який був п`яний, потім ОСОБА_8 впав. Коли ОСОБА_8 впав, ОСОБА_13 продовжував бити його ногами по корпусу, потім палкою. ОСОБА_19 близько 80 см, діаметр 2.5 см, білого кольору. В область голови бив лише палкою. Палкою бив рази 3 не менше по голові, по корпусу 4-5 разів. Палку більше не бачив, її не знайшли. Бійка відбувалася на одному місці. ОСОБА_20 не чинив опору. ОСОБА_17 пішов з території, ОСОБА_18 залишився, підповз до кутка де вони сиділи, допили горілку, ОСОБА_8 розмовляв та був одягнутий, вони лягли спати. Територія там відкрита. Зранку прийшов ОСОБА_21 вантажник, та спитав що за труп, без рубашки та куртки. ОСОБА_8 лежав на асфальті на відстані 2 метрів на животі, був одягнений лише в джинси. Потім одразу викликали швидку та поліцію. Щодо одягу він не знає куди він дівся. Кров в темноті не бачили, побачили лише вранці біля голови. До бійки ОСОБА_8 тілесних пошкоджень не мав;

-показами свідка ОСОБА_22 , який суду пояснив, що Середу до події знав, випивали декілька разів, неприязні до нього не має. Під час події, яка відбулася 11.10.2017 року приблизно між 19.00 та 22.00 година по вул. Мурахтова, 8 в м. Кам`янське, на приймальному пункті вторсировини, вони всі випивали разом. Сварка відбувалася між ОСОБА_6 та ОСОБА_23 , яка почалась через гроші на пляшку горілки. ОСОБА_24 були потрібні гроші щоб купити молока для сина. Вони почали битись, але він їх розборонив. ОСОБА_17 відві дитину додому, а коли повернувся почав знову бити ОСОБА_25 . Зараз ОСОБА_17 присутній в залі, показує на обвинуваченого ОСОБА_1 . ОСОБА_17 бив ОСОБА_18 по грудній клітці, десь до 10 разів, кулаками, вони боролися, ударів ногами він не бачив, точніше не пам`ятає, якихось інших предметів в руках будь кого з них, він також не бачив, бійку закінчив ОСОБА_17 і пішов додому а ОСОБА_18 сів біля них, вони розмовляли, ОСОБА_18 не скаржився на самопочуття, потім він ліг спати. До бійки з ОСОБА_13 у ОСОБА_8 пошкоджень на тілі не було, крові він не бачив. Ввечері ОСОБА_8 був одягнений в куртку, а вранці був роздягнений лише в одних джинсах;

-витягом з кримінального провадження № 12017040160002185 від 12.10.2017 року, відповідно до якого 12.10.2017 до Кам`янського ВП надійшло повідомлення про те, що 12.10.2017 року а 07.50 годині в районі гаражів за адресою м. Кам`янське вулиця Мурахтова, будинок № 8 , виявлено труп ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ознаками насильницької смерті у вигляді перелому кісток носу, синців та садин тулубу. (т.3 а.с.1);

-протоколом огляду трупу від 12.10.2017 року та фототаблицею до нього, відповідно до яких у гаражах, що розташовані біля будинку АДРЕСА_3 було оглянуто труп ОСОБА_6 , зафіксовано його розташування на місцевості, виявлені тілесні пошкодження та позначені на план-схемі розташування тілесних пошкоджень на трупі, одяг в якому він перебуває, (т.3 а.с. 8-12);

-протоколом огляду місця події від 12.10.2017 року та фототаблиці до нього відповідно до яких під час огляду ділянки місцевості гаражів розташованих навпроти будинку АДРЕСА_3 , біля гаражу з сірими воротами у кутку був виявлений труп громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зафіксовано його розташування на місцевості, виявлені тілесні пошкодження, знайдені біля трупу речі: рубашка чоловіча, туфлі чоловічі, бейсболка та ключі у кількості 2 штук, які були вилучені до Кам`янського ВП (т.3 а.с. 13-20);

-лікарським свідоцтвом про смерть № 1187, яким підтверджується, що ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та встановлено причину смерті від інших уточнених трав із залученням декількох ділянок тіла, напад з використання тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень (т.3 а.с.22).

-висновком експерта № 1187-Е від 03.11.2017 року відповідно до висновків якого смерть ОСОБА_6 настала від сполученої тупої травми тулубу, яка супроводжувалася тупою травмою грудної клітини з переломами ребер, раною легені, тупою травмою черевної порожнини з раною печінки, закритою черепно-мозковою травмою з перелом кісток носу, субарахноїдальними крововиливами та ускладнилася шоком, про що свідчать: виявлені пошкодження, данні судово-гістологічного дослідження та данні розтину: у лівій плевральній -100 мл рідкої крові, у черевній 500 мл рідкої та 200 гр рихлих згортків крові. При дослідженні трупу знайдено: перелом 5-го - 7-го ребер по середньоключичній лінії ліворуч, 7-го ребра по лопатковій лінії ліворуч з пошкодженням пристінкової плеври, 8-го - 10-го ребер по середньопахвинній лінії ліворуч, 9-го ребра по передньопахвинній лінії ліворуч, рана нижньої долі лівої легені; рани печінки; перелом кісток носу, крововиливи у м`які покрови голови зі сторони внутрішнього боку, субарахноїдальні крововиливи, синці та садна тіла, рани лівого плеча, крововилив в слизову верхньої губи. Виявлена тупа травма тіла відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, по ознаці небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті (п.п. 2.1.3. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року). Пошкодження виникли внаслідок дії тупого предмета, предметів (про що свідчить: характер та локалізація пошкоджень, наявність переломів кісток, синців, саден, ран з осадженими країма та міжтканевими перетинками у глибині), давність утворення незадовго до настання смерті. Враховуючи виразність трупних явищ на момент огляду трупа: «Трупні плями . ... зникають та відновлюють свій первинний колір через (30-35сек) 08-45 год. 12.10.2017р ...» та на час розтину: «... Трупні плями зникають та відновлюють свій колір 4хв.- 4хв.30сек. (12.15год 12.10.17р)...», смерть настала у період часу близько 02.00-05.00год 12.10.2017року. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 3,7%о, що відповідає стану ТЯЖКОЇ інтоксикації організму. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти. При судово-імунологічному дослідженні зразка крові з трупа встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. За життя хворів на алкогольну кардіоміопатію. (т.3 а.с.23-30);

-висновком експерта від 13.10.2017 за № 1170-Е, відповідно до якого при судово-медичній експертизі, приймаючи до уваги обставини справи указані у постанові, про призначення судово-медичної експертизи, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 будь-яких видимих пошкоджень на голові та кистях рук - не виявлено. (т.3 а.с.96);

-висновком судово-медичної експертизи зразка крові ОСОБА_1 № 1086/Н від 10.11.2017 року, згідно до якого встановлено групову приналежність крові ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 103);

-висновком судово-медичної імунологічної експертизи речей № 1089/Н від 20.11.2017 року (т. 3 а.с. 108-111), згідно до висновків якої на вилученої у ОСОБА_1 білій спортивній кофті з капюшоном (об`єкт № 16), кросівку на ліву ногу (об`єкт № 54) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні слідів крові даних об`єктів виявлені антигени А,Н що не виключає можливості приналежності цих слідів крові до групи А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, та з врахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_1 а також результатів серологічного дослідження слідів крові об`єктів № 16, 54, ці сліди можуть належати потерпілому ОСОБА_6 , груповій характеристиці крові яких властиві антигени А, Н, крім того в цих слідах можливе змішування крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н і 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, тобто можливе змішування крові потерпілого ОСОБА_6 і підозрюваного ОСОБА_1

-висновком судової-медичної імунологічної експертизи № 1090/Н за результатом дослідження речей вилучених з місця події неподалік від трупу ОСОБА_6 , а саме на сорочці об`єкти №№ 2-11 кепці-бейсболці об`єкти №№ 12-14 встановлена наявність крові, які можуть належати потерпілому ОСОБА_6 ;

-висновком експерта № 1087/Н від 13.11.2017 року судово-імунологічної експертизи (т. 3 а.с. 138-140), згідно до висновків якої у змиві з правої руки трупу ОСОБА_6 (об`єкт № 1) встановлена наявність крові людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_6 , та враховуючи що в цьому сліді можливе змішування крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н і О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, тобто в цьому сліді можливий лише домішок крові підозрюваного ОСОБА_13 груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н;

-висновком експерта № 1187-Е-2 від 24.11.2017 (т. 3 а.с. 206-219), відповідно до якого, локалізація пошкоджень доступна для заподіяння їх як у горизонтальному, так і у вертикальному, або близьким до цих положеннях тіла ОСОБА_6 . Враховуючи локалізацію пошкоджень на різних поверхнях, взаєморозташування потерпілого ОСОБА_6 відносно нападника могло змінюватися. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_6 виникли внаслідок дії тупого предмета, предметів, можливо палками та ногами у взутті. Експертних даних для відповіді на питання: чи могли виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_6 бути спричинені палицею - немає. Враховуючи характер та локалізацію пошкоджень, вважаю, що в ділянку голови заподіяно 5, тулубу - заподіяно 8, правої верхньої кінцівки - 9, лівої верхньої кінцівки - 7, лівої нижньої кінцівки - 1, правої нижньої кінцівки - 2 - механічних дій тупим твердим предметом, предметами. Враховуючи чисельність пошкоджень, розташування їх у різних анатомічних ділянках та площинах тіла, вони не могли утворитись одночасно при падінні з висоти власного зросту. Враховуючи однакову виразність прижиттєвої реакції тканин в місцях пошкоджень (інфільтруючий крововилив), пошкодження виникли у відносно короткий термін. Враховуючи виразність прижиттєвої реакції тканин в місцях пошкоджень та обширність ран печінки з наявністю згортків крові у просвітку, після отримання пошкоджень, потерпілий міг жити та пересуватись відрізок часу від хвилин до декілька годин. Враховуючи виразність прижиттєвої реакції тканин в місцях пошкоджень та обширність ран печінки з наявністю згортків крові у просвітку, пошкодження можливо могли утворитися 11.10.2017 приблизно о 20-00год. Враховуючи характер та локалізацію пошкоджень, тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_6 могли утворитися при взаєморозташуванні, але, враховуючи чисельність пошкоджень та їх локалізацію у різних ділянках тіла, вони не могли утворитися від кількості вдарів, як вказано в протоколі слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 . Враховуючи характер та локалізацію пошкоджень, тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_6 могли утворитися при механізмі та взаємо розташуванні, як вказано в протоколах слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_26 та ОСОБА_12 (т.3 а.с.206-219);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.10.2017р. з фототаблицями, та відеофіксацією слідчої дії дослідженої під час судового розгляду, розміщена на DVD диску долученого до нього, за участю ОСОБА_1 , з якого вбачається підтвердження ОСОБА_1 його знаходження станом на 11.10.2017 року в вечірній час біля гаражів розташованих між будинками № 5 о вул. Тагільській та № 8 по вул. Мурахтова у м. Кам`янське, та те, що між ним та ОСОБА_6 стався конфлікт який переріс у бійку; також даним слідчим експериментом встановлений механізм нанесення тілесних пошкоджень ОСОБА_6 в дворі будинку АДРЕСА_3 , а саме де обвинувачений ОСОБА_7 показав про події, які відбувались 11.10.2017 року, як саме, куди саме та на якій відстані він наносив множенні удари по тулубу і в обличчя ОСОБА_6 , (т.3 а.с. 85-94);

-протоколом отримання зразків для експертизи від 12.10.2017 року згідно до який у ОСОБА_1 отримані зразки - зрізи нігтьових пластин, змиви з внутрішніх поверхонь долонь обох рук (т. 3 а.с. 64);

-протоколом отримання зразків крові ОСОБА_1 від 18.10.2017 року (т. 3 а.с. 99);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.11.2017р. з фототаблицями до нього, за участю свідка ОСОБА_22 , та відеофіксацією слідчої дії дослідженої під час судового розгляду, розміщена на DVD диску долученого до нього, якими встановлений механізм нанесення ОСОБА_1 тілесних пошкоджень ОСОБА_6 у гаражах біля будинку АДРЕСА_3 , а саме де свідок ОСОБА_22 показав про події, які відбувались 11.10.2017 року, як саме, куди саме та на якій відстані ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_18 їх кількість яка становила ногою 5-7 ударів в область грудної клітини, 5-6 ударів, від чого ОСОБА_18 падав (т.3 а.с. 154-159);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.11.2017р. з фототаблицями до нього, за участю свідка ОСОБА_26 , та відеофіксацією слідчої дії дослідженої під час судового розгляду, розміщена на DVD диску долученого до нього, якими встановлений механізм нанесення ОСОБА_1 тілесних пошкоджень ОСОБА_6 в гаражах біля двору будинку АДРЕСА_3 , а саме де свідок ОСОБА_26 надала покази про події, які відбувались 11.10.2017 року, вказав місце події, учасників події, як саме, і куди саме, розташовувалися учасники події, а саме ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_18 , якому останній наносив множенні удари ногами, руками. Що саме ОСОБА_13 став задиратися до ОСОБА_8 , і битися. Що удари ОСОБА_27 наносив у область грудної клітини, що від ударів ОСОБА_8 падав, що коли ОСОБА_8 впав на землю, ОСОБА_13 наносив по його тулубу удари руками та ногами, з правої та лівої сторони близько 5-6 ударів, наносив удари ОСОБА_18 їх кількість яка становила ногою 5-7 ударів в область грудної клітини, 5-6 ударів, від чого ОСОБА_18 падав (т.3 а.с. 154-159);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.11.2017р. з фототаблицями, та відеофіксацією слідчої дії дослідженої під час судового розгляду, яка розміщена на DVD диску долученого до нього за участю свідка ОСОБА_12 , згідно до якого свідком ОСОБА_12 на місці події вказано розташування під час бійки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , механізм нанесення тілесних пошкоджень ОСОБА_28 біля гаражів, кількість ударів, згідно до чого зазначив, що ОСОБА_29 штовхнув ОСОБА_30 , і той впав. Що ОСОБА_17 наносив удари ОСОБА_31 як ногами так і руками. В область обличчя близько 3-4 удари. Також були удари в області ребер зліва близько 2-х, після чого ОСОБА_32 впав. Після чого ОСОБА_17 наносив ногами удари по тулубу ОСОБА_33 , кількість який у грудну клітину була 3-4. Що з правої сторони ребер, ОСОБА_13 наніс ОСОБА_8 близько 5 ударів. Що він просив ОСОБА_34 угомонитися.;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 12.10.2017р. з фототаблицею до нього, згідно яких свідок ОСОБА_22 впізнав ОСОБА_1 , який 11.10.2017 року близько 20.00 години знаходився біля гаражів розташованих поблизу будинку № 8 по вулиці Мурахтова в м. Кам`янське наносив удари руками та ногами ОСОБА_6 , якого він впізнав оскільки до цього неодноразово з ним розпивав спиртні напої та спілкувався з ним (т.3 а.с. 41-44);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 12.10.2017р. з фототаблицею до нього, згідно яких свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_1 по очам носі, овалу обличчя та по загальним ознакам обличчя, він впевнений, що саме ОСОБА_1 є особою, який 11.10.2017 року близько 20.00 години знаходився біля гаражів розташованих поблизу будинку № 8 по вулиці Мурахтова в м. Кам`янське та наносив удари руками та ногами ОСОБА_6 (т.3 а.с. 45-48);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 12.10.2017р. з фототаблицею до нього, згідно яких свідок ОСОБА_35 впізнала ОСОБА_1 , як особу який 11.10.2017 року близько 20.00 годин знаходячись біля гаражів, поблизу будинку № 8 по вул. Мурахтова у м. Кам`янське наносив удари руками та ногами чоловіку на ім`я ОСОБА_32 . ОСОБА_1 впізнає по загальним ознакам обличчя, так як ОСОБА_1 до 11.10.2017 року знала (т. 3 а.с. 49-52).

Вислухавши та оцінивши пояснення ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст. 185 КК України, суд приходить до наступних висновків.

Аналіз наведених доказів у їх сукупності свідчить, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , мали місце, вони містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст. 185 КК України, і ОСОБА_1 у їх вчиненні винен.

Суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, а саме у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, встановлена та доведена повністю, а дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід правильно кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, судом встановлено винуватість ОСОБА_1 виходячи із досліджених доказів у їх сукупності.

Так, аналізуючи показання свідків допитаних під час судового розгляду - ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , в сукупності з іншими доказами по матеріалах кримінального провадження - експертних висновків, протоколів слідчого експерименту за участю свідків події, досліджених відеофіксацій слідчої дії під час судового розгляду, суд зазначає, що в частині, яка стосується обставин характеру, механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , умисність дій ОСОБА_1 та їх наслідками, є логічними, послідовними, узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі, в зв`язку з чим розцінює їх як правдиві та такі, що відповідають дійсності, а тому приймає до уваги як належні та допустимі докази по матеріалах даного кримінального провадження.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинуваченого, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового слідства за ч. 2 ст.121КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковано правильно, оскільки орган, котрий проводив досудове розслідування, за наявних для цього об`єктивних підстав вжив всіх необхідних заходів для з`ясування та встановлення істини у кримінальній справі, здобувши усіх можливих доказів та давши правильну оцінку як показанням свідків, так і висновкам проведених експертиз, і прийшов до правильного висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст.121КК України.

Відповідно до диспозиції ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження це умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Об`єктивну сторону злочину утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2)наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв`язок між зазначеними діянням і наслідками.

Тілесні ушкодження це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів. Суспільно небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень виражаються у фізичному, хімічному, біологічному, психічному чи іншому впливі на потерпілого.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене поданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1ст. 121 КК України діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний тяжкі тілесні ушкодження і похідний смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного.

При цьому суд враховує кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Судом встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виникла сварка. Також суд враховує і показання свідка ОСОБА_22 , та ОСОБА_36 про неприязнені відносини між обвинуваченим та потерпілим, які передували злочину.

Характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченого, а також об`єктивна спроможність дорослої осудної людини оцінювати життєву ситуацію, на думку суду, дає підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, тобто діяв з прямим умислом. Про наявність саме такого умислу свідчить і той факт, що обвинувачений після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 медичної допомоги потерпілому не надав.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що під час вчинення протиправних дій, обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, спричинив ОСОБА_6 сполучену тупу травму тулубу, яка супроводжувалася тупою травмою грудної клітини з переломами ребер, раною легені, тупою травмою черевної порожнини з раною печінки, закритою черепно-мозковою травмою з перелом кісток носу, субарахноїдальними крововиливами та ускладнилася шоком, перелом 5-го - 7-го ребер по середньоключичній лінії ліворуч, 7-го ребра по лопатковій лінії ліворуч з пошкодженням пристінкової плеври, 8-го - 10-го ребер по середньопахвинній лінії ліворуч, 9-го ребра по передньопахвинній лінії ліворуч, раною нижньої долі лівої легені; раною печінки; перелом кісток носу, крововиливи у м`які покрови голови зі сторони внутрішнього боку, субарахноїдальні крововиливи, синцями та саднами тіла, раною лівого плеча, крововиливом в слизову верхньої губи - відносяться до тяжких тілесних пошкоджень, як ті, що небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілого, що є підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України.

Всі, вище перелічені докази, будучи належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей та доповнюють один одного.

Оскільки зібрані у справі докази, що були досліджені судом, суд вважає послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, і покладає їх в основу обвинувального вироку.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст.121 КК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з метою умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, тобто заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .

Таким чином, суд вважає доведеною поза межами розумного сумніву вину ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121 КК України та ч.2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип гуманізму у кримінальному праві - це не лише гуманне ставлення до особи, яка вчинила злочин, але і в першу чергу до потерпілого і до встановлених суспільством непорушних правил суспільних відносин.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли в суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує відповідно до ст.ст. 65-67 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд виходить із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить з вимог ст. 65 КК України, обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин.

Згідно до вимог ст. 67 КК України, обставин обтяжуючих покарання за скоєні кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_1 , є скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно до вимог ст.66 КК України, обставин що пом`якшують покарання за скоєні кримінальні правопорушення ОСОБА_1 , не встановлено.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, суд враховує приписи ст. ст. 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме на зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом (далі ВС) у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к).

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст.12 КК України до тяжкого злочину, та є злочином проти життя та здоров`я особи, обставини вчинення кримінального правопорушення, незворотність наслідків цього злочину, його відношення до вчиненого, не визнання своєї вини, не вчинив жодних дій спрямованих на усунення заподіяної злочином шкоди, відсутність каяття у скоєному, дані про його особу, те що раніше неодноразово судимий, судимості у встановленому законом порядку не зняті і не погашені, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, що він перебуває на обліку у лікаря нарколога і не перебуває на обліку у лікаря психіатра, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений має на утриманні дитину, до адміністративної відповідальності не притягувався, враховує думку прокурора, потерпілої щодо покарання і його виду, а тому суд вважає можливим призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України та за ч.2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, яке на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 2 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Також суд враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Адвокатом Полтавченко О.А., заявлено клопотання про зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII на підставі ч.5 ст.72 КК України, оскільки 27.08.2014 Петриківським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_1 було засуджено за ст. 125 ч.І КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., 24.09.2015 Петриківським районним судом Дніпропетровської області даний штраф на підставі ст. 53 ч. 5 КК України було замінено на 30 годин громадських робіт, та на час затримання ОСОБА_1 12.10.2017 року, у залишилось невідбутим 26 годин громадських робіт.

Частиною 5 ст. 72 КК України, з урахуванням змін, внесених відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 року, який набрав чинності 24.12.2015 року, визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Законом України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року, який набув чинності з 21.06.2017 року, частину п`яту статті 72 КК України викладено в новій редакції, згідно з якою попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17 викладено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), згідно з якою положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.

Таким чином, при зарахуванні попереднього ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого ч. 1ст. 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув`язнення, які тривали до 20 червня 2017 року включно, у тому числі до набрання чинності вказаним Законом, а в редакції Закону від 18 травня 2017 року N 2046-VIII(Закон N 2046-VIII) - до періодів, які мали місце, починаючи з 21 червня 2017 року, незалежно від того, коли було вчинено злочин за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.

Тобто, посилання адвоката Полтавчнка О.А. про зарахування ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення у строк покарання, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 був затриманий 12.10.2017 року, після втрати чинності Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання адвоката Полтавченка О.А.

Судові витрати по проведенню судово-товарознавчої експертизи № 154-18 від 16.01.2018 року (кримінальне провадження № 12018040160000071), у розмірі 286 гривень згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вище зазначеного та керуючись вимогами ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винними у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121 Кримінального Кодексу України та ч. 2 ст. 185 Кримінального Кодексу України, та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 121 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років;

- за ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Виходячи з приписів ч. 1 і ч. 5 ст. 71 КК України, враховуючи що ОСОБА_1 , як засудженою особою за Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року за ч. 1 ст. 125 КК України, з врахуванням Ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року якою замінено призначене ОСОБА_1 покарання призначеного за вироком, як покарання у виді штрафу на користь держави у сумі 510 (п`ятсот десять) гривень на покарання у виді громадських робіт строком на 30 (тридцять) годин, з яких невідбутою частиною призначеного покарання є 26 (двадцять шість) годин громадських робіт які відповідають трьом дням позбавлення волі, згідно до ст. 72 КК України, із розрахунку що вісім годин громадських робіт відповідають одному дню позбавлення волі.

Згідно до ч. 1 і ч. 5 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, повністю приєднати невідбуту ОСОБА_1 частину покарання призначеного за Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2014 року за ч. 1 ст. 125 КК України, з врахуванням Ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року, у вигляді трьох днів позбавлення волі, і остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на дев`ять років шість місяців та три дні.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з дати попереднього ув`язнення з 12 жовтня 2017 року, тобто з дати затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведенні судові експертизи у розмірі в дохід держави, а саме

-процесуальні витрати по проведенню судово-товарознавчої експертизи № 154-18 від 16.01.2018 року (кримінальне провадження № 12018040160000071), у сумі - 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок (т. 4 а.с. 19);

Скасувати арешт накладений на речові докази за ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.10.2017 року (т. 3 а.с. 98).

Речові докази (т. 3 а.с. 141-142) - квитанція № 12017040160002185, порядковий номер 003720, книга обліку № 49, та речові докази (т. 3 а.с. 181-182) - квитанція № 12017040160002185, порядковий номер 003738, книга обліку № 49,

-Речі потерпілого ОСОБА_6 - сорочка, бейсболка, туфлі, ключі, - повернути потерпілій ОСОБА_2 .

-Речі обвинуваченого ОСОБА_1 - спортивну кофту з чорними рукавами, спортивні штани чорного кольору, кросівки сіро-синього кольору з вставками білого кольору - повернути ОСОБА_1 ;

-Змиви з внутрішніх поверхонь обох рук та зрізи країв нігтьових пластин ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - знищити;

Речові докази (т. 4 а.с. 47) - Договір про надання фінансового кредиту під заставу № 3.32672/0 від 01.05.2017 року предмет застави мобільний телефон Fly iq 4403 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Івченко Т. П.