Постанова № 96255881, 14.04.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

провадження № 3/325/98/2021

справа № 325/272/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року смт. Приазовське

Суддя Приазовського районного суду Запорізької області Діденко Є.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексом України про адміністравтині проавопорушення, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 , видане 01.07.2004 року,

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2021 року о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_1 по а/д смт. Приазовське - с. Добрівка + 1 км, керував автомобілем ВАЗ 210033 д/н НОМЕР_3 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп`яніння проводився з використанням технічного засобу «Drager Alcotest-6810». Від проведення огляду у закладі охорони здоров`я відмовився.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме пояснив, що він не керував автомобілем. Так, в цей день за кермом автомобіля був його знайомий ОСОБА_2 , якому він дозволив сісти за кермо, бо був нетверезий. Вони їхали в с. Добрівка, дорога була погана і по дорозі автомобіль застряг на обочині. Тоді вони зупинили інший автомобіль - мікроавтобус, який намагався їх витягти, але не вдалось. Потім ОСОБА_2 на попутному автомобілі поїхав в с. Добрівка за допомогою, а ОСОБА_1 залишився на місці чекати. Через деякий час приїхали працівники поліції, він їм пояснював, що не керував автомобілем, але стосовно нього все одно склали протокол. Визнає, що проходив огляд на стан сп`яніння, і дійсно був нетверезий, але автомобілем не керував.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї винуватості, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими дослідженими доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 379285 від 09.03.2021 року, в якому зафіксовані обставини адміністративного правопорушення; в судовому засіданні 14.04.2021 р. інспектор поліції Чирак О.С. суду пояснив, що йому було передано виклик через службу 102 про водія у стані алкогольного сп`яніння по дорозі Приазовське - с. Добрівка. Вони прибули на місце приблизно через 20 хвилин. На місці був автомобіль ВАЗ210033 д/н НОМЕР_3 та ОСОБА_1 . Факт керування ним автомобілем встановлювали за допомогою показань свідка ОСОБА_3 . Після складання протоколу водій був відсторонений від керування, вони разом виштовхнули автомобіль, і інший водій його доставив за місцем проживання ОСОБА_1 ;

-рапортом ст. інспектора - чергового відділення поліції № 2 А. Притуло, згідно з яким 09.03.2021 р. о 15.13 год. зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що по трасі з Приазовського в бік с. Добрівка в районі інтернату авто ВАЗ 2106 бежевого кольору д.н. НОМЕР_3 наїхало на перешкоду, водій в алкогольному стані, заявник: тел. НОМЕР_4 ;

-показаннями свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в судовому засіданні 14.04.2021 р. пояснив, що 09.03.2021 р. у другій половині дня він їхав в напрямку с. Добрівка на автомобілі ЗАЗ СЕНС НОМЕР_5 , відвозив дівчину. Під час руху попереду нього він побачив, як автомобіль ВАЗ бежевого кольору, можливо шостої моделі, який також рухався в напрямку с. Добрівка, з`їхав на обочину і застряг на бугрі. Тоді, свідок також зупинив автомобіль, оскільки вирішив що водію могло стати погано і можливо потрібна допомога. Коли він підійшов до водія, то від нього був запах алкоголю і той не відповідав на запитання. Свідок зрозумів, що водій був у стані алкогольного сп`яніння, і одразу повідомив про це на телефон 102, та поїхав далі. В судовому засіданні свідок підтвердив, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_1 , з яким він раніше не знайомий. Коли свідок повертався у зворотному напрямку з с. Добрівка, то на тому ж місці вже були працівники поліції, і той же автомобіль, тоді свідок зупинився і дав показання працівникам поліції. У його присутності проводився огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння;

-письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , згідно з якими у його присутності було проведено огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою прибору «Drager Alcotest-6810», який показав 1,88 проміле;

-роздрукованими показами приладу «Drager Alcotest-6810» модель ARAM-3572, згідно з яким проведено огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , результат тесту 1,88 проміле;

-актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеному у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому зафіксовані результати тесту - 1,88 проміле, з підписом ОСОБА_1 ;

-направленням на огляд водія до Приазовської ЦРЛ від 09.03.2021 р. о 16.42 год., згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від огляду у закладі охорони здоров`я;

-копією свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 на автомобіль ВАЗ21033 д.н. НОМЕР_3 бежевого кольору, власник ОСОБА_5 ;

-відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на місці події у присутності свідків;

-фотознімками автомобіля з місця події.

Також, в судовому засіданні 14.04.2021 р. за клопотанням ОСОБА_1 були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Так, свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_3 ) пояснив суду, що він знайомий з ОСОБА_1 , раніше навчався з його братом, періодично з ним бачиться. 09.03.2021 року його було потрібно в с. Добрівка і він попросив ОСОБА_1 його підвезти на автомобілі ВАЗ 2103 жовтого кольору, але оскільки ОСОБА_1 був нетверезий, то за кермо сів сам ОСОБА_2 . Він не має права керування автомобілем, так як три роки тому його позбавили права управління в судовому порядку. По дорозі в с. Добрівка приблизно о 13.00 годині він з`їхав на обочину і там застряг. Автомобіль намагався витягти мікроавтобус, але не зміг, тоді ОСОБА_2 на іншому автомобілі, який їхав в напрямку з с. Добрівка до смт. Приазовське, поїхав в с. Добрівка за допомогою. Там він намагався знайти допомогу, але не знайшов, був там до вечора з друзями, та приблизно в 16.30 повертався на іншому автомобілі, коли проїжджав по дорозі, то бачив там автомобіль ОСОБА_1 на тому ж місці, ні поліції ні когось іншого він там не бачив і не зупинявся. ОСОБА_1 не телефонував.

Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) пояснила суду, що протягом 13 років проживає разом з ОСОБА_1 і знаходиться з ним у фактичних шлюбних відносинах, має від нього дитину. В березні 2021 року їй подзвонив працівник поліції і повідомив, що вони спілкуються з її чоловіком на автодорозі в село Добрівка і він відмовляється надавати документи на автомобіль. Тоді вона попросила знайомого її підвезти і приблизно в 16.15 вона приїхала на місце. Поряд з автомобілем лежав трос. Стверджує, що ОСОБА_1 дали підписати незаповнений протокол. Хто був в той день за кермом автомобіля, їй невідомо. ОСОБА_1 не розповідав їй, що збирається їхати в с. Добрівка. Вже після події ОСОБА_1 розказав їй, що за кермом був не він.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_2 , оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у справі. Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що в 16.30 годині повертався з с. Добрівка і біля автомобіля ОСОБА_1 нікого не було. Наведене не узгоджується з матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , відповідно до яких в цей час на місці події були працівники поліції разом з ОСОБА_1 , свідками і ОСОБА_6 . Крім того, з показань свідка є незрозумілим, чому він не зупинився у зворотному напрямку, якщо поїхав шукати допомогу. Також, свідок пояснив, що був за кермом, хоча у нього відсутнє право керування транспортними засобами.

Натомість, факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 підтверджується показами свідка ОСОБА_3 , які узгоджуються зі змістом і часом повідомленням ним на службу 102 про цю подію. Судом не встановлено, що даний свідок мав би якість причини надавати неправдиві свідчення.

Показання свідка ОСОБА_6 не спростовують факт керування автомобілем ОСОБА_1 , оскільки такі обставини свідку невідомі. Перебування троса на місці події не спростовує показань свідка ОСОБА_3 , оскільки його не було на місці після повідомлення ним на телефон 102 і до моменту його повернення у зворотному напрямку. Повідомлення свідком про підписання ОСОБА_1 чистого протоколу суд не приймає до уваги, оскільки протокол підписаний ним без зауважень, а також підписані і інші документи (результати огляду на стан сп`яніння тощо). Крім того, в судовому засіданні таких заперечень ОСОБА_1 не висловлював, а посилався виключно на те, що не керував автомобілем.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції Закону від 17.06.2020 року № 720-ІХ, розміщено на офіційному сайті реєстру нормативно-правових актів Міністерства юстиції України) - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, і він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Враховуючи особу правопорушника, ступінь його провини та обставини скоєння адміністративного правопорушення, суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в межах санкції даної статті, з позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" необхідно стягнути з правопорушника на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 гривень.

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання постанови у справі, оскільки сума штрафу є значною, а він є безробітнім і не має можливості одразу сплатити штраф.

Статтею 301 КУпАП передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким чином, КУпАП передбачає право суду застосувати відстрочку виконання постанови, за наявності для цього підстав, в тому числі щодо стягнення штрафу, але не визначає порядку і строків застосування такої відстрочки. Положення про відстрочку виконання постанови до одного місяця застосовуються виключно до стягнень, відмінних від штрафу.

Хоча за національним законодавством існує чітке розмежування між адміністративною і кримінальною відповідальністю, норми КУпАП так само як і Кримінального кодексу України мають каральний характер, і санкції у виді штрафів за деякі адміністративні правопорушення навіть перевищують розміри штрафів за злочини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував про розповсюдження гарантій ст. 6 Конвенції у її кримінальній частині на осіб, які обвинувачуються у вчиненні адміністративних правопорушень («Лучанінова проти України», «Гурепка проти України»). Таких же висновків дотримується комітет ООН з прав людини при застосуванні статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (справа « Костенко Філіп Аркадійович проти Російської Федерації»).

Нормами Кримінального кодексу України передбачено право суду розстрочити сплату штрафу до одного року з урахуванням майнового стану особи (ч. 4 ст. 53 КК України).

Як відстрочка так і розстрочка виконання штрафу мають на меті дотримання розумної пропорційності між накладеним стягненням і конкретним становищем особи, щоб таке стягнення не було завідомо надмірним тягарем, і було можливим до виконання.

Суд враховує, що сума штрафу за ч. 1 ст. 130 КУпАП є значною, а особа, яка притягається до відповідальності - непрацевлаштований.

Таким чином, оскільки положення КУпАП передбачають право суду застосувати відстрочку виконання постанови у виді штрафу, відсутність деталізації порядку і строку її застосування не можуть нівелювати право на відстрочку виконання загалом, і тому суд вважає справедливим врахувати майновий стан особи і застосувати відстрочку виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення на строк до трьох місяців.

На підставі викладеного і керуючись ст. 221, 283, ч. 1 ст. 130, 301, 303 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень на рахунок UA708999980313000149000008001, отримувач: ГУК у Запорізькій області, Банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300, код ЄДРПОУ: 37941997, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 40 копійок на рахунок р/р UA218999980313161206000008401, отримувач: ГУК у Запор.області/ТГ смт.Приазов/22030101, код ЄДРПОУ 37941997, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Відстрочити виконання постанови на три місяці з моменту набрання нею законної сили.

У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу у встановлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Є.В. Діденко