Ухвала суду № 96255513, 12.04.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.04.2021

Справа № 331/991/21

Провадження № 2/334/2382/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року cуддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

встановив:

09.04.2021 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя на підставі ухвали судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2021 надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ухвали судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2021 вказану цивільну справу направлено для розгляду Ленінським районним судом м. Запоріжжя на підставі ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

Направляючи справу для розгляду до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, суддя виходила з того, що відповідно до отриманої судом інформації, інформація про поточну реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 відсутня, однак місце попередньої реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Дніпровського району м. Запоріжжя.

Разом із тим, дослідивши матеріали цивільної справи, приходжу до висновку, що справу необхідно повернути Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, з наступних підстав.

Як вбачається із позовної заяви, ТОВ «МДЛ Запоріжжя» заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, які надавалися у квартиру АДРЕСА_2 .

Тобто, спір у даній справі виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися позивачем за місцем знаходження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Крім того, у своїй постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За наведених обставин, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка територіально відноситься до Олександрівського району м. Запоріжжя і територіальної юрисдикції Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, приходжу до висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна, а тому вважаю за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України повернути дану справу на розгляд до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, як помилково направлену до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, вважаю за необхідне повернути матеріали вказаної справи для розгляду до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, як помилково надіслані Ленінському районному суду м. Запоріжжя.

На підставі викладеного, керуючись ст. 30, 31, 258-261 ЦПК України, -

постановив:

Цивільну справу № 331/991/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги повернути Жовтневому районному суду м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 6).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: