Рішення № 96255448, 12.04.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/984/21

Провадження №2/333/1742/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Христової Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.04.2010 року у розмірі 5781,35 гривень та судові витрати у розмірі 2102 гривні. Позивач, посилається на те, що ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву без номеру від 07.04.2010 року. На підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а Позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7000.00 грн. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник, ОСОБА_2 померла.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором від 07.04.2010 р. становить 5781,35 грн., яка складається з наступного: 5781,35 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена адреса: АДРЕСА_1 . На виконання вимог ст. 1281 ЦК України позивач 08.05.2020 року направив претензію кредитора до Шостої запорізької державної нотаріальної контори. 31.07.2020 р. позивачем було отримано відповідь в якій зазначалось, що спадкоємці померлого Позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, Відповідач ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу яких входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого Позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як Відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавствам строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

При цьому, Позивач зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

11.10.2020 року до спадкоємців Позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких Позивач пред`явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 5781,35 грн.

Ухвалою від 19.02.2021 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, підтримав викладене в позовній заяві, наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач повідомлена судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явилась та не повідомила суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 підписала заяву без номеру від 07.04.2010 року, згідно якої було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7000 грн.

Відповідно до тексту заяви, ОСОБА_2 виявила згоду з тим, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також, відповідно до тексту заяви, ОСОБА_2 ознайомлена і погоджується з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які були надані у письмовому вигляді.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 2795 (а.с.49).

Позивачем надано розрахунок заборгованості згідно якого, станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором від 07.04.2010 р. становить 5781,35 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «Прибатбанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк», як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої, прийняла після неї спадщину, а вартість майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину, є відповідною розміру заборгованості.

23.04.2020 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило претензію кредитора до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори відповідно до якої просять включити кредиторські вимоги в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком, повідомити Банк чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, відомості про осіб які подали заяви про прийняття спадщини або відмову від прийняття після смерті боржника, та повідомити про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб які отримали такі свідоцтва (а.с.51, зворот).

12.05.2020 року державним нотаріусом Зайцевою І.Г. надано відповідь на зазначену претензію, відповідно до якої претензія кредитора до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , надійшла до держнотконтори 12.05.2020 року, спадкова справа № 231/2019. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат" сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки, становлять нотаріальну таємницю, тому надати інформацію щодо спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_2 , неможливо. Надіслана претензія буде доведена до відома спадкоємців при видачі їм свідоцтва про право на спадщину (а.с.52).

Позивач зазначає, що спадкоємцем ОСОБА_2 у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . На підтвердження даної обставини позивач посилається на копію паспорта позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.

Суд вважає, що сам факт реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вона є спадкоємцем та прийняла після померлої спадщину. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Крім того, згідно відповіді Шостої Запорізької державної нотаріальної контори від 01.03.2021 року, після померлої ОСОБА_2 , була заведена спадкова справа за реєстраційним № 231/2019. Відповідач ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини після померлої на користь онуки спадкодавця (а.с. 78).

Відповідно до ст. 129 Конституції України, реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією.

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Так, доводи позивача про те, що відповідач є спадкоємцем позичальника ОСОБА_2 ґрунтуються лише на констатації факту наявності у відповідача відмітки у паспорті громадянина України про реєстрацію її місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживала позичальник. Однак, жодних доказів про те, що відповідач ОСОБА_1 успадкувала будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає стаття 1282 ЦК України матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, про відсутність підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на позивача, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4,12,13,76,81,141,280,289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська