Рішення № 96254860, 14.04.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 415/6689/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, заінтересовані особи - Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, Рубіжанська міська рада Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевськ Луганської області померла мати заявника - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина. Інших спадкоємців, окрім заявника, у спадкодавця немає. На час смерті матері заявник була зареєстрована та проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник звернулася до державного нотаріуса Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області Коваленко Г.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що нотаріус не має можливості встановити коло спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Враховуючи викладене, заявник просить встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник заявника підтримала заявлені вимоги.

В судове засідання представник заінтересованої особи Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заява представника вказаної особи про призначення нової дати судового розгляду була залишена без задоволення судом, оскільки на стадії прийняття справи до розгляду суд вже вирішив питання про залучення до участі у справі Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Рубіжанської міської ради Луганської області не заперечувала проти задоволення заяви.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 23 березня 1999 року Алчевським МВ УМВС України у Луганській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 30.10.2013 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23 березня 1999 року Алчевським МВ УМВС України у Луганській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована з 30.02.1969 за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 19 листопада 1966 року Міськ. бюро ЗАГС м. Алчевськ (Комунарськ на час видачі свідоцтва) Луганської області вбачається, що ОСОБА_5 (російською) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1564. Батьком записаний ОСОБА_6 (російською), матір`ю - ОСОБА_4 (російською).

Згідно з копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00024257762, наданого 17 жовтня 2019 року Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 16 січня 1988 року зареєстрували шлюб, про що 16 січня 1988 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Алчевського міського управління юстиції у Луганській області складено відповідний актовий запис № 55. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 .

Відповідно до копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 919-5000214149, виданої 17 жовтня 2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в якості внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 16 жовтня 2019 року Алчевським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевськ Луганської області, Україна, про що 16 жовтня 2019 року складено відповідний актовий запис № 397, у віці 81 років.

14.01.2020 ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області Коваленко Г.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді недоотриманої пенсії, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 7/02-31, винесеної 14 січня 2020 року державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області Коваленко Г.П., ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 . Зазначену відмову нотаріус обґрунтовує тим, що документи, які б підтверджували, з ким ОСОБА_4 була зареєстрована на день смерті, знаходяться на території непідконтрольній українській владі, у зв`язку із чим не має можливості встановити коло спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. При цьому, нотаріусом було встановлено, що останнім місцем проживання померлої ОСОБА_4 була адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією Акту про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті та копіює довідки № 6, виданих 16 вересня 2020 року «Комунальним підприємством «Алчевське житлово-експлуатаційне об`єднання» «Луганської народної республіки», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того вказано, що за цією адресою проживали ОСОБА_10 (онук), ОСОБА_11 (син), ОСОБА_6 (чоловік).

З положень ч. 2 ст. 1220 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.

На думку суду, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Додатково суд звертає увагу на неможливість одержання заявником належно оформлених документів (довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання разом зі спадкодавцем за однією адресою), які посвідчують факт постійного сумісного проживання із спадкодавцем внаслідок непідконтрольності території міста Алчевськ Луганської області органам влади України станом на час розгляду справи.

Суд зазначає, що факт постійного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 станом на час смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно підтверджується письмовими доказами, які наведені судом вище, зокрема: копіями паспортів спадкоємця та спадкодавця, копією довідки про взяття спадкоємця на облік в якості ВПО, копією свідоцтва про смерть спадкодавця у місті Алчевську, а також копіями Акту про фактичне проживання з померлою особою на день його смерті та довідки № 6, виданих 16 вересня 2020 року «Комунальним підприємством «Алчевське житлово-експлуатаційне об`єднання» «Луганської народної республіки».

При цьому суд зазначає, що оцінюючи зміст та допустимість вищевказаних акту та довідки необхідно враховувати, що стосовно непідконтрольних певній державі територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, зміст вищевказаної довідки та акту береться судом до уваги та оцінюється в якості допустимих письмових доказів в сукупності з іншими доказами.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що ОСОБА_3 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені заявником у заяві в обґрунтування своїх вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв`язку із чим заява ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне окремо вказати, що в акті та довідці вказано про проживання із спадкодавцем, крім заявника, ще й чоловіка, сина та онука. При цьому, заявник або її представник не заявляли вимог про встановлення факту проживання або не проживання інших осіб із спадкодавцем з метою надання нотаріусу можливості встановити повне коло спадкоємців. Разом з тим, суд не може з власної ініціативи виходити за межі заявлених вимог, а тому ця справа розглядалася судом лише у межах заявлених вимог.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 315, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін