Рішення № 96253213, 14.04.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1873/20

Номер провадження 2/341/450/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Представник Кіріченко В. М. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17256,18 грн за кредитним договором про надання банківських послуг від 05.09.2016 № б/н та сплачений судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 05.09.2016 № б/н, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 17256,18 грн, з яких 12415,10 грн - заборгованість за тілом кредиту (простроченим), 826,21 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 4014,87 грн - пеня.

Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито провадження і розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати позивачу.

Копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження було надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідача. Відповідач документи отримав 10.03.2021, що підтверджується трекінгом відправлень з офіційного сайту Укрпошти (а. с. 35).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило. Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Між сторонами укладено договір про надання банківських послуг від 05.09.2016 № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 16). Вказана анкета-заява не містить конкретних умов нарахування відсотків чи пені за користування кредитними коштами. Відповідно до змісту цієї анкети-заяви відповідач погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, які діяли на час укладення договору.

Водночас, до матеріалів позовної заяви Банк долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 17), які діяли з 01.09.2014. У цьому Витязі визначено, що базова процентна ставка в місяць за витратами, здійсненими з 01.04.2015, становить 3,6 %. При цьому, передбачено, що за несвоєчасне погашення кредиту або/процентів нараховується пеня у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення + 100 грн щоразу, коли виникає прострочення другий місяць поспіль і більше.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором загальна заборгованість відповідача станом на 11.10.2020 складає 17256,18 грн, з яких 12415,10 грн - заборгованість за тілом кредиту (простроченим), 826,21 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 4014,87 грн - пеня. Також, Банк просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 14), з 01.06.2017 відповідачу збільшено кредитний ліміт до 10000,0 грн.

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У анкеті-заяві про умови кредитування (а. с. 16) не зазначена будь-яка базова процентна ставка за користування кредитом.

Своєю чергою, під час укладення і підписання договору відповідач був обізнаний з з умовами кредитування, які діяли з 01.09.2014 і якими відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 17) було визначено, що базова процентна ставка в місяць за витратами, здійсненими з 01.04.2015, становить 3,6 %.

Отже, суд установив, що позичальник у цій справі був ознайомлений з умовами користування кредитними коштами, зокрема в частині місячної процентної ставки, і на них погодився.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості відповідача (а. с. 10-13) станом на 11.10.2020 установлено, що з вересня 2016 року і до травня 2017 року постійно діяла погоджена сторонами договору відсоткова ставка 3,6 % на місяць, як передбачено у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», та яку сторони погодили під час укладення договору. При цьому, з 01.06.2017 і до 11.10.2020 відсотки нараховувались за меншою ставкою, а саме 3,5%. Нараховані відсотки становлять 826,21 грн. Водночас, заборгованість за простроченим тілом кредиту Банк установив у розмірі 12415,10 грн.

За загальним правилом тіло кредиту - це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.

Як зазначалось, відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 14), з 01.06.2017 відповідачу збільшено кредитний ліміт до 10000,0 грн. Вказаний ліміт до часу звернення до суду з цим позовом не збільшувався.

Таким чином, максимальна сума, яку позичальник міг фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 10000,0 грн. Вказане, своєю чергою, доводить безпідставність і необґрунтованість доводів Банку про те, що заборгованість відповідача саме за тілом кредиту становить 12415,10 грн, оскільки останній навіть теоретично не міг використати (отримати) коштів на суму більше, ніж кредитний ліміт, тобто 10000,0 грн.

Зважаючи на те, що надані Банком розрахунки заборгованості (а. с. 10-13) не відображають реального руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , не відображають реально отриману суму кредитних коштів від банку з моменту підписання кредитного договору та повністю розраховані на суб`єктивний розсуд Банку, суд не бере до уваги вказані розрахунки як доказ наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12415,10 грн.

Водночас, на підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення сум коштів з відповідача Банк надав суду копію виписки (а. с. 81-83) за рахунком відповідача (ІПН НОМЕР_1 ) до кредитного договору.

Вказаний письмовий доказ суд бере до уваги як належний і допустимий, що відображає реальний рух коштів, зокрема суми коштів, які об`єктивно і дійсно було отримано (використано) відповідачем, і суми коштів, які постійно нараховувались як відсотки за прострочений кредит.

Згідно з даними вказаної виписки відповідач після збільшення кредитного ліміту 01.06.2017 до 10000,0 грн неодноразово використовував кошти Банку та знімав готівкові кошти, зокрема 22.07.2017 (розрахунок за продукти), 31.08.2017 (зняття готівки), 27.02.2018 (зняття готівки), 17.12.2018 (зняття готівки). Таким чином, суд бере до уваги те, що таке використання коштів відповідач здійснював після встановлення йому кредитного ліміту у розмірі 10000,0 грн з 01.06.2017 і в межах встановленого ліміту, тобто під час використання коштів Банку перевищення установленого ліміту не було.

Після перевищення установленого Банком ліміту заборгованість за кредитом постійно зростала виключно за рахунок нарахування відсотків з розрахунку 3,5 % на місяць на прострочену суму заборгованості, за рахунок щомісячних обов`язкових платежів та за рахунок пені. Тобто, не через фактичне використання відповідачем коштів Банку.

При цьому, час від часу, наприклад, 26.03.2018, 26.05.2018, 10.12.2018 відповідач здійснював погашення наявної у нього простроченої заборгованості на різні суми.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що після встановлення відповідачу кредитного ліміту у розмірі 10000,0 грн, останній такі умови прийняв, кошти Банку у межах установленого ліміту використовував до моменту перевищення встановленого ліміту. Водночас, безпосереднього використання чи зняття коштів Банку у понад установлений ліміт відповідач не здійснював.

Отже, у зв`язку з використанням відповідачем отриманого на картку ліміту та відповідно до узгоджених у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» умов кредитування з використанням кредитки у відповідача згідно з даними виписки станом на березень 2020 року виникла загальна заборгованість «-17256,18» грн., проте така заборгованість у розмірі понад 10000,0 грн сформована за рахунок нарахування відсотків, пені та обов`язкових платежів, а не фактичного отримання (використання) коштів Банку.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти становлять суму 10000,0 грн, що і є сумою заборгованості за простроченим тілом кредиту та підлягають стягненню з відповідача.

Водночас, наданою випискою по рахунку відповідача та розрахунком заборгованості в частині нарахування відсотків за користування кредитом, виходячи зі ставки 3,5 % на місяць, що є меншою, ніж погоджені сторонами, і не застосовувались Банком з часу підписання договору у розмірі більше 3,6 % погоджених, позивач довів наявність у ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 826,21 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4014,87 грн суд виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як установлено, під час укладення кредитного договору шляхом підписання заяви сторонами було погоджено, що за несвоєчасне погашення кредиту або/процентів нараховується пеня у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення + 100 грн щоразу, коли виникає прострочення другий місяць поспіль і більше.

Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком пені і даними виписки по рахунку відповідачу нараховано пеню за прострочку за кредитом на суму 4014,87 грн. Вказаний розрахунок відповідач не спростував, заперечень щодо вказаної суми на надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 14841,08 грн., з яких: 10000,0 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 826,21 грн - заборгованість за відсотками на прострочений кредит та 4014,87 грн - нарахована пеня.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2415,10 грн задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню частина сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1807,72 грн (14841,08/17256,18*100=86%, 2102,0*86%=1807,72) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 76 - 81, 89, 95, 128, 141, 178, 229, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05.09.2016 № б/н на загальну суму 14841 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок одну) гривню 72 копійки та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1807 (одна тисяча вісімсот сім) гривень 72 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

Суддя:М. Р. Мергель