Рішення № 96253191, 24.03.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1357/20

24 березня 2021 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Битківського Л.М.,

з участю секретаря Остапишин І.Р.,

представника позивача Перепічки Н.І. ,

представника відповідача Маланюк Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» до Богородчанської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання відповідача вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» звернулося в суд із позовом до Богородчанської селищної ради в особі селищного голови Заремби Р.Д. з приводу визнання протиправними дій відповідача, що полягали у відмові зняти з реєстрації за постійним місцем проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Одночасно позивач поставив питання про покладення обов`язку на відповідача вчинити дії щодо припинення реєстрації ОСОБА_2 за згаданою адресою.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» договору №1277-Ф про відступлення прав вимоги від 22.11.2018 року та Договору про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, посвідченого 22.11.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим №4076, позивач набув усіх прав та обов`язків кредитора, а також набув прав іпотекодержателя за договором іпотеки, який був посвідчений 25.12.2009 року приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Максьом Г.І. за реєстровим №5285 на нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним.

02.12.2019 року у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» та відповідно до положень іпотечного договору ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» звернуло стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні відомості. Проте, у житловому будинку продовжував бути зареєстрованим попередній власник - ОСОБА_2 .

З метою зняти ОСОБА_2 з реєстрації ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» двічі подавала Богородчанському селищному голові Зарембі Р.Д. заяву про зняття особи з реєстрації, надавши необхідні для цього документи. Однак селищний голова відмовив у вчиненні відповідних реєстраційних дій. Такі дії вважають протиправними і такими, що суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Посилаючись на ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядок проведення реєстрації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207, вказують, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, крім інших випадків, також на підставі документів, які свідчать про припинення права на користування житловим приміщенням, відчуження житла. Необхідність встановлення неправомірності дії Богородчанської селищної ради в особі селищного голови, будуть у майбутньому підставою для звернення до суду з приводу стгнення з посадової особи завданих товариству збитків, через недотримання вимог законодавства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача - селищний голова Заремба Р.Д. подав суду відзив на позов у якому заявлені вимоги не визнав. Зазначив, що наявність права власності на нерухоме майно не є підставою для зняття осіб, що зареєстровані в такому приміщенні з реєстрації. Перехід права власності на домоволодіння не є належним доказом припинення підстав на право користування житлом. Заявнику було роз"яснено, що для прийняття рішення про зняття ОСОБА_2 з реєстрації слід пред"явити рішення суду про його виселення чи визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Представник відповідача Маланюк Г.П. у ході судового розгляду підтримала позицію, наведену у відзиві. Просила у позові відмовити.

ОСОБА_2 участі у розгяді справи не брав, хоч про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, подані сторонами у розпорядження суду, суд прийшов до висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача щодо зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою останнім права власності на домоволодіння, відмовлено у знятті його з реєстрації. При цьому причиною для відмови вказано відсутність необхідних підстав для прийняття такого рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 за №1382-IV, Житловим Кодексом Української РСР від 30.06.1983 за №5464-X, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 за №435-IV та Правилами реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 за №207.

Так, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Стаття 11 Закону встановлює, що орган реєстрації здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Статтею 9 Закону встановлено, що орган реєстрації відмовляє у реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається у день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до пункту 3 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно п.11 вказаних Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Відповідно до абзаців 9 та 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев`ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Ані згаданий вище Закон, ані Правила не розкривають достеменно, які ж саме документи є такими, що свідчать про втрату права особи на користування житловим приміщенням.

При цьому, з огляду на те, що Закон № 1382 є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює питання, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення його статті сьомої підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані із юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Вирішення питання про зняття з реєстрації місця проживання залежать, зокрема, від вирішення питання про права власності або користування особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. 71, 72, 116, 156 Житлового кодексу Української РСР3, ст. 405 Цивільного кодексу України4).

Так, ст. 346 ЦК визначено, що право власності припиняється в тому числі і у разі звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника майна.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здйсненні ним права користування та розпордження майном.

Частиною 2 ст. 405 ЦК встановлено, що член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

В той же час, ст. 158 ЖК говорить про те, що інша особа (не власник і не член його сім`ї) може користуватися жилим приміщенням у будинку (квартирі), що йому не належить у разі укладення договору найму житлового приміщення.

Відповідно до ст. 7 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Орган реєстрації місця проживання не є тим органом, який наділений повноваженнями перевіряти наявність чи відсутність договору найму житлового приміщення, домовленостей між новим та колишнім власником щодо користування житловим приміщенням, факту проживання чи не проживання та втрату ним права користування приміщенням, а ті документи, які надані реєстратору із заявою, зокрема, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна свідчать тільки про перехід права власності від однієї особи до іншої і не містять положень про втрату права особи на користування спірним приміщенням, а отже не є доказом припинення підстав на користування ним.

Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання особи без рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою не відповідає вимогам закону.

Відтак відмова у знятті з реєстрації за постійним місцем проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за заявою представника товариства не може бути розцінена як протиправна.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» до Богородчанської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій селищної ради в особі селищного голови Заремби Р.Д. стосовно відмови у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , а також стосовно покладення на відповідача обов`язку вчинити дії по зняттю ОСОБА_2 з реєстрації.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновленя пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом дридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Битківський Л.М.

Повний текст судового рішення складено 5 квітня 2021 року.