Ухвала суду № 96252893, 14.04.2021, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 294/404/15-ц

Провадження № 2/282/44/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Вальчука В.В.

при секретарі судових засідань Демчук В.І.

за участю прокурора Тернового І.І.

представника позивачів Андрушка І.П.

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Любар цивільну справу за позовом Чуднівської окружої прокуратури в інтересах ОСОБА_3 (правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Любарського районного суду перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 25.03.2021 року було залучено правонаступника Бердичівської місцевої прокуратури - Чуднівську окружну прокуратуру, в зв`язку з чим підготовче судове засідання було відкладене на 14.04.2021 року.

12.04.2021 року на адресу суду надійшли письмові клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про залишення позову без розгляду на підставі п.1,2 ч.1 ст.257 ЦПК України та на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України. Представник вважає, що позов слід залишити без розгляду з підстав викладених ним у його письмових клопотаннях.

В підготовчому судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 вважала, що позов слід залишити без розгляду з підстав наведених у клопотаннях. Додала, що розгляд даних клопотань можливо проводити у відсутності її представника ОСОБА_8 та правонаступника ОСОБА_4 , а також, те, що вона писала заяву про ознайомлення з матеріалами справи №294/404/15-ц 11.05.2017 року в Романівський районний суд і ознайомилась із ними.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе проводити розгляд даних клопотань у відсутності представника відповідача ОСОБА_8 та правонаступника ОСОБА_4 , щодо заявлених клопотань заперечував проти залишення позову без розгляду з підстав зазначених стороною відповідача.

Представник позивачів та правонаступника ОСОБА_5 - адвокат Андрушко І.П. у підготовчому судовому засіданні щодо проведення розгляду даних клопотань у відсутності представника відповідача ОСОБА_8 та правонаступника ОСОБА_4 поклався на розсуд суду. Щодо заявлених клопотань про залишення позову без розгляду заперечував, оскільки питання про відкриття провадження було вирішено ще в 2015 році. Дана справа пройшла апеляційну і касаційну інстанції і вони не встановили, що позов поданий не уповноваженою особою, а щодо ухвали Романівського районного суду від 31.01.2017 року то на її виконання прокуратурою було надано відповідь, відтак просив відмовити в задоволенні даних клопотань.

Представник відповідача Вернидуб Д.В. в підготовче судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив, про день та час був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.5 а.с.114).

Правонаступник ОСОБА_4 в підготовчі судові засідання не з`являється по невідомим суду причинам, повідомлення, які йому судом надсилаються повертаються до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» однак, останній отримує судові виклики відповідно до ст.131 ЦПК України по номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними телефонограмами, які містяться в матеріалах справи.

Відтак, з урахуванням думки учасників підготовчого судового засідання, вимог ст.131 ЦПК України та практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19) де зазначається, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, суд приходить до висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання у відсутності представника відповідача ОСОБА_8 та правонаступника ОСОБА_4 ..

Відповідно до ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України (2017 року) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, аналогічну норму містила й ст.45 ЦПК України (2004 року).

Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦПК України (2017 р.), що діє на час розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, серед іншого, у випадках якщо: 1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Аналогічна правова норма містилась в ЦПК (2004р.), який був чинним на час звернення позивача до суду, - ст.207 ч.1 п.1,2,8 ЦПК України (2004 р.).

Положеннями ч.ч 1, 5 ст.4 ЦПК України гарантується кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Статтями 15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції.

Відповідно до ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки це призведе до формальних підстав для залишення позовної заяви без розгляду, що унеможливить доступ позивача (позивачів) до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Також, ухвалою Любарського районного суду від 08.10.2020 року було залишено дану позовну заяву без розгляду з підстав передбачених п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України, однак постановою Житомирського апеляційного суду від 03.12.2020 року було скасовано вищевказану ухвалу Любарського районного суду з визначенням, що кожна людина відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має право на справедливий судовий захист (т.4 а.с.171-173).

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

Європейський суд з прав людини у справі «Каракуця проти України» зазначив, що неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний позов підписаний на той час прокурорм Чуднівського району А.Чуприною на підставі ст.36-1 ЗУ «Про прокуратуру» та ст.ст.45-46 ЦПК України (2004р.), які діяли на момент звернення до суду.

Тому, у суду немає підстав ставити під сумнів на момент подачі позову повноваження прокурора на звернення до суду з даним позовом та вважати, що позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності та повноважень на ведення справи.

Щодо посилання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України щодо невиконання вимог ухвали Романівського районного суду від 31.01.2017 року, то суд звертає увагу представника відповідача та відповідача на те, що листом Бердичівської місцевої прокуратури від 10.02.2017 року №06-27/5-726 вих.17 було надано відповідь на виконання вимог зазначеної ухвали Романівського районного суду і в подальшому ні Романівським районним судом ні Чуднівським районним судом не було поставлено під сумнів виконання вимог даної ухвали.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сторона відповідача неодноразово ознайомлювалась з матеріалами справи, починаючи з 2017 року (т.1 а.с.288), що й підтвердила у даному судовому засіданні відповідач, тоді як клопотання про залишення позову без розгляду з підстав передбачених п.1,2,8 ч.1 ст.257 ЦПК України, подано через 4 роки в 2021 році. А відтак, доводи, на які посилається сторона відповідача, були їм відомі більше 4-х років.

Також, слід зазначити, що залишення позову без розгляду у підготовчому судовому засіданні з підстав визначених главою 8 розділу ІІІ ЦПК України, до якої відноситься ст.257 ЦПК України буде процесуальною помилкою, оскільки дослідження доказів по справі і з`ясування всіх обставин справи здійснюється судом під час судового розгляду по суті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі п.1,2,8 ч.1 ст.257 ЦПК України на теперішній час відсутні, а тому клопотання сторони відповідача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 12-13, 56, 197, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотаннь представника відповідача ОСОБА_8 про залишення позову без розгляду на підставі п.1,2 ч.1 ст.257 ЦПК України та на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

.

С Суддя: В. В. Вальчук