Ухвала суду № 96252588, 14.04.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11925/20

Категорія 75

2-др/295/26/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

секретаря с/з – Глущенко Я.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» - адвоката Сохацького Андрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача 13.04.2021 року звернувся до суду з клопотанням, в якому просить ухвалити додаткове рішення у справі №295/11925/20, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.01.2021 року у цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

24.03.2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просив долучити до матеріалів справи попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у справі на суму 45000,00 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.03.2021 року по справі №295/11925/20 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ», третя особа – Первинна профспілкова організація «Вільних людей», про визнання незаконним і скасування наказу в частині звільнення з посади та поновлення на роботі, залишено без задоволення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК україни для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК україни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК україни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2021 року між ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» та адвокатом Сохацьким А.В. підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого виконавцем (адвокатом) були виконані відповідні роботи (надані послуги) на загальну суму 42000,00 грн.

29.03.2021 року ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» оплачено на рахунок адвоката Сохацького А.В. 20000,00 за надання правової допомоги (аванс) згідно рахунку №4 від 26.03.2021 року згідно договору про надання правової допомоги від 17.02.2021 року (платіжне доручення №000000544 від 29.03.2021 року).

09.04.2021 року ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» оплачено на рахунок адвоката Сохацького А.В. 22000,00 за надання правової допомоги згідно рахунку №5 від 07.04.2021 року згідно договору про надання правової допомоги від 01.12.2020 року (платіжне доручення №554 від 09.04.2021 року).

Відповідно до бухгалтерської довідки від 09.04.2021 року на адресу адвоката Сохацького А.В. відповідач просив у платіжному дорученні №554 від 09.04.2021 року вважати правильним призначення: «Доплата за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2021 р. рахунок №5 від 07.04.2021 р. без ПДВ».

Рішення суду по справі було ухвалено 29.03.2021 року.

Копію вищевказаного рішення суду по справі ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» було отримано 06.04.2021 року та до суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення представник відповідача звернувся лише 13.04.2021 року, а отже відповідач пропустив строк для подання доказів понесених витрат, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

При цьому в клопотанні про ухвалення додаткового рішення представник відповідача не просив поновити пропущений процесуальний строк та не вказав про поважність причин його пропуску.

У зв`язку із викладеним, суд вважає, що клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення необхідно залишити без розгляду, так як докази подані поза межами строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 137, 141, 259, 263, 265, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» - адвоката Сохацького Андрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: С.М. Полонець