Вирок № 96252116, 14.04.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/4950/15-к

Провадження № 1-кп/235/17/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Карабан І.І.

суддів Величко О.В., Назаренко Г.В.

секретарі судового засідання Димитрієва О.В., Сізон Ю.В.,

Гайдаржи Н.І.

за участю прокурора Чернишова Я.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Косенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 10 червня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050000000468, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мар`їнка Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, несудимого, який зареєстрований в АДРЕСА_1 та мешкає в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.256 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в кінці вересня 2014 року, більш точний час досудовим розслідуванням та під час судового розгляду не встановлений, перебуваючи у приміщенні виправної колонії №124 м. Донецька Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, що розташована за адресою: вулиця Сусаніна, 35 у Кіровському районі м. Донецька, на пропозицію невстановленої особи добровільно дав свою згоду на зайняття посади заступника чергового помічника начальника виправної колонії пенітенціарної служби самопроголошеної «Донецької народної республіки» (далі «ДНР»), тобто став сприяти вже існуючій злочинній організації та здійснювати заздалегідь не обіцяні дії по створенню умов, які сприяють її злочинній діяльності.

Реалізуючи свій злочинний намір та усвідомлюючи протиправність своїх дій, в період з кінця вересня 2014 року до початку червня 2015 року ОСОБА_1 виконував обов`язки заступника чергового помічника начальника виправної колонії №124 м. Донецька пенітенціарної служби самопроголошеної «ДНР», виконуючи у злочинній організації функції по забезпеченню відповідного режиму роботи вказаної виправної колонії №124, тобто допомагав злочинній організації як фахівець, виконуючи функції співробітника відповідного підрозділу злочинної організації, сприяючи її діяльності, забезпечуючи її стійкість, професійність, керованість і тривалість, при цьому отримуючи протиправний дохід від учасників злочинної організації - так званої «ДНР».

Під час несення служби на робочому місці на ОСОБА_1 покладалися наступні обов`язки:

-Організація, керівництво та проведення перевірок несення служби підлеглим особовим складом;

-Здійснення надзору за засудженими в жилій та виробничій зонах;

-Забезпечення розпорядку дня колонії;

-Здійснення перевірок внутрішньої «заборонної» зони та контрольно-слідової смуги.

Таким чином, ОСОБА_1 у вказаний період часу сприяв злочинній організації так званої «ДНР», допомагаючи організації в цілому, її підрозділам та окремим учасникам. Його діяльність були призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації намірів, які учасники «ДНР» ставлять перед собою.

Кримінальна відповідальність передбачена ч.1 ст.256 КК України, а саме за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні провину у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не визнав та пояснив, що з 1995 року по 1999 рік працював в Селидівській виправнній колонії № 82, після чого перевівся до виправної колонії № 124, де і працював до жовтня 2014 року на посаді заступника чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки. Під час роботи у Донецькій виправній колонії №124 УДПтСУ до його обов`язків входило знаходитися на міжзонному КПП, вивід засуджених на роботу, проведення обшуків. Графік роботи був - доба через три доби. Згодом (після зміни підпорядкування) у працівників колонії була інша форма. В серпні колонію було обстріляно, втекли ув`язнені, проводилися їх пошуки, після чого він пішов у відпустку і на сімейній нараді прийняв рішення про звільнення після закінчення відпустки, тривалість якої 45 діб. 6-7 жовтня 2014 року він повинен був вийти з відпустки, а звільнився 08 жовтня 2014 року, подавши рапорт на ім`я начальника колонії, трудова книжка знаходиться вдома. Після звільнення працював у ОСОБА_2 , який орендував приміщення в промисловій зоні на території колонії, де виготовлялися пластикові вікна. Регулярно їздив до м. Донецька, приймав замовлення на виготовлення вікон, а оскільки працював на території колонії і був вдягнутий в камуфльований одяг, то допускає, що засуджені помилково вважали, що він там працює. Крім того, допускає, що засуджені його оговорюють, оскільки він тривалий час працював у Донецькій виправній колонії №124 УДПтСУ і вони можуть мститися за його роботу. З виготовлення вікон працював до лютого 2015 року. Крім того, 13 лютого 2015 року під час обстрілу м. Гірник, де він мешкає, загинуло кілька осіб, серед яких був батько його дружини. З огляду на це, він в колонії заказував пам`ятник - пам`ятний знак, на якому написав всі прізвища загиблих. Після звільнення посвідчення до УДПтСУ не здав, забувся це зробити та воно знаходилося за місцем мешкання. Серед допитаних в залі судового засідання в якості свідків осіб - ОСОБА_3 взагалі не знає. Після звільнення, підтримував стосунки із колишніми колегами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до яких їздив в гості, інколи залишався на ночівлю.

Незважаючи на не визнання провини обвинуваченим, його провина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведена сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, об`єм яких визначений відповідно до ст.349 КПК України.

Так, свідок ОСОБА_7 в суді дав показання, що був засуджений вироком Добропільського міськрайонного суду за ч.5 ст.185 КК України до 7 років позбавлення волі, спочатку відбував покарання в колонії № 52 в м.Єнакієво, а в подальшому, в березні 2014 року, його перевели до Донецького слідчого ізолятору, де він пробув близько 6 місяців, а в вересні 2014 року його етапували в колонію №124 в м. Донецьку. В цій колонії він знаходився до його умовно-дострокового звільнення судом "ДНР" 27 березня 2015 року. Увесь час перебування в цій колонії він бачив ОСОБА_1 , якого всі засуджені називали " ОСОБА_8 " , він був начальником наряду, проводив обшуки, був поганою людиною, оскільки за виявлені при обшуках заборонені предмети - телефони - вимагав кошти. Коли він ( свідок) прибув до колонії, то на території колонії була державна символіка України. З жовтня-листопада 2014 року всі працівники колонії несли службу без шевронів, в потім з шевронами "ДНР", як і обвинувачений. Він бачив в нього відповідні розпізнавальні знаки на рукавах. Також на території колонії були зафарбовані всі тризуби.

Свідок ОСОБА_9 в суді дав показання, що з літа 2013 року відбував покарання в колонії № 124, будучи засудженим за ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнився 03 квітня 2015 року. При звільненні йому була видана довідка "ДНР". Він знає ОСОБА_10 як працівника колонії, він був контролером, проводив обшуки бараків. Був на території колонії до його (свідка) звільнення, виконував свої обов`язки.

Свідок ОСОБА_11 в суді дав показання, що відбував покарання в Донецькій колонії №124 з березня 2013 року по квітень 2015 року, звільнився умовно-достроково, при звільненні йому була видана "ДНР". ОСОБА_1 знає як працівника колонії №124, він був старшим зміни. Знайомий з ним ще з 2010 року, оскільки в цій колоні відбував покарання двічі. ОСОБА_1 постійно виконував одні і ті ж обов`язки. Заступав на добу, а потім три доби його не було. Він здійснював нагляд за засудженими, за дотриманням розпорядку. Після обстрілу, що був літом 2014 року, влада в колонії помінялася. Було замінено прапори з Українських на прапори "ДНР". ОСОБА_12 бачив в колонії до свого звільнення в квітня 2015 року, його обов`язки після зміни влади в колонії, не змінилися.

Свідок ОСОБА_13 в суді дав показання, що працював в Донецькій колонії №124 з 2011 року по вересень 2015 року молодшим інспектором відділу охорони. Присутнього в залі судового засідання ОСОБА_1 знає візуально, вони зустрічались по роботі на території колонії до 2014 року, чи бачив його в подальшому не пам`ятає. Колонія стала підпорядковуватися "ДНР", це відбулося десь в вересні 2014 року. Коли він прибув на роботу в вересні 2014 року, то їм, в тому числі і свідку, сказали писати рапорти на звільнення з органів України та рапорти на прийом на роботу в "ДНР". Зазначене було умовою продовження роботи, без написання заяви продовжити роботу було неможливим. З кожним працівником проводилася бесіда індивідуально, він написав такі заяви і залишився працювати в колонії, заробітну плату отримував в рублях. Які записи було зроблено в трудових книжках йому не відомо, оскільки він не бачив. Після зміни влади, функціональні обов`язки їх не змінилися. На території колонії замінили прапори, вивісили прапори "ДНР". Кожного тижня у них проводилися збори і в один із днів повідомили, що затримали ОСОБА_1 , обставини повідомлено не було.

Свідок ОСОБА_14 в суді дав показання, що з обвинуваченим ОСОБА_1 особисто не знайомий. На теперішній час він працює в Маріупольському слідчому ізоляторі. Раніше, а саме з 28 квітня 2014 року, працював начальником відділення в Донецькій колонії №124. З 11 серпня 2014 року по 15 листопада 2014 року не працював, оскільки спочатку був у відпустці, а потім на лікарняному. Коли в листопаді 2014 року прибув до колонії, то його не пропустили на КПП, а у відділі кадрів, куди він звернувся, йому пояснили, що в колонії він більше не працює та направили до управління пенітенціарної служби, де вже було МВС ДНР. Їх всіх звільнили автоматично внутрішнім наказом по колонії № 124. На території колонії вже був прапор ДНР, який він бачив на центральному вході. Він не став залишився працювати в ДНР, оскільки знав про наслідки. Без переоформлення документів, не можливо було залишитися працювати в колонії після зміни влади. ОСОБА_1 побачив в слідчому ізоляторі м.Маріуполя, він здався йому знайомий, і він по документам впевнився, що той дійсно працював в колонії № 124 помічником чергового помічника колонії.

Свідок ОСОБА_15 в суді дала показання, що обвинувачений її чоловік, в шлюбі перебувають вже 16 років, мешкають останнім часом в м.Горняк. Її чоловік працював у Донецькій виправній колонії № 124 до вересня 2014 року, з вересня по жовтень 2014 року перебував в черговій відпустці, після чого звільнився. За час роботи працював за графіком - добу працює, три доби знаходиться вдома. Після звільнення ніде не працював, весь час знаходився вдома. Отримали перепустки, щоб відвідувати мати чоловіка, яка мешкає в смт Олександрівка. Службове посвідчення чоловіка вилучила під час обшуку.

Дослідженими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до наказу № 184 від 19 серпня 2014 року "Про подальше проходження служби персоналом", начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Донецької області, прийнятого в зв`язку з захопленням органів і установ ДПтС України в Донецькій області, наказано всьому особовому складу установ, який залишився вірний присязі України і не зрадив інтересам служби, прибути у 3-денний строк до Управління ДПтС України в Донецькій області (м.Маріуполь) для вирішення подальшого проходження служби. (т.2 а.с.88)

Зазначений наказ був доведений до всіх установ області електронною поштою. Весь молодший начальницький склад Донецької ВК (№ 124) був звільнений з органів Державної кримінально-виконавчої служби України наказом по установі у вересні 2014 року. Старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступник начальника чергового помічника начальника установи Донецької ВК №124) ( в займаній посаді з 15.09.2012 р.) для подальшого проходження служби, згідно наказу Управління, на територію підконтрольну Українській владі не з`явився, що підтверджується листом Управління ДПтС України в Донецькій області від 23.06.2015 р. № 9/3006. (т.2 а.с.87)

Донецька виправна колонія (№124), розташована в м. Донецьк, знаходиться на території, що контролюється незаконним збройним формуванням "ДНР", що підтверджується інформацією, наданою ВОРР (т.2 а.с.89)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 червня 2015 року, свідок ОСОБА_11 серед чотирьох пред`явлених фото впізнав на фото № 3 ОСОБА_1 , як особу, що працював в адміністрації ДВК-124 у м. Донецька і в останнє його бачив коли установа перейшла на бік «ДНР», вказавши ознаки за якими впізнав - риси обличчя. (т.2 а.с.119-122)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 червня 2015 року, свідок ОСОБА_9 серед чотирьох пред`явлених фото впізнав на фото № 3 ОСОБА_1 , як особу, що в період з вересня 2014 року по 03 квітня 2015 року була співробітником ДВК-124 м. Донецька, вказавши ознаки за якими впізнав - зовнішній вигляд та риси обличчя, зокрема, формою та особливістю його обличчя. (т.2 а.с.123-125)

Відповідно до інформації, отриманої на підставі тимчасового доступу до речей і документів, наданого ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18 червня 2015 року, а саме з`єднань абонентів з мобільного телефону із номером сім-карти НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , із прив`язкою до абонентів «Б» у операторів мобільного зв`язку «МТС», в період часу 00 год. 01 хв. 01 вересня 2014 року по день пред`явлення ухвали до виконання, а відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів - це 26 червня 2015 року, вбачається, що ОСОБА_1 регулярно їздив в м. Донецьк і знаходився в районі розташування ДВК-124 приблизно протягом доби при кожному відвідуванні. (т.2 а.с.105-109)

Відповідно до перепустки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав дозвіл на перетин лінії розмежування з тимчасово окупованою територією Донецької області. Перепустка за № 2720 оформлена також і на автомобіль DAEWOO НОМЕР_3 . (т.2 а.с.130)

Відповідно про протоколу огляду місця події від 09 червня 2015 року, за добровільною згодою ОСОБА_16 , власниці квартири АДРЕСА_3 , оглянута вказану квартиру, що є місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 , вилучено службове посвідчення останнього. (УДО № 000487) (т.2 а.с.58-62)

Відповідно до копії довідки про звільнення серії № 53342 ОСОБА_7 відбував покарання у виді позбавлення волі з 28 червня 2009 року по 27 березня 2015 року, вказана довідка посвідчена печаткою т.з. «ДНР». Також в довідці міститься інформація, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Добропільского міськрайонного суду за ч.3 ст.185 КК України до 7 років позбавлення волі, та який приведений у відповідність до "Кримінального кодексу ДНР" (т.2 а.с.51).

Відповідно до копії довідки про звільнення серії № 53315 ОСОБА_17 відбував покарання у виді позбавлення волі з 07 лютого 2004 року по 23 березня 2015 року, вказана довідка посвідчена печаткою т.з. «ДНР» . Також у вказаній довідці міститься інформація про приведення вироку, яким було засудженого останнього, у відповідність до "Кримінального кодексу ДНР". (т.2 а.с.52).

Відповідно до листа за підписом заступника голови комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (вих. №288 від 27.04.2017) захоплення ДВК № 124 відбулося восени 2014 року. Весь середній та старший начальницький склад було звільнено з ДКВС України наказом Управління від 19.09.2014 р. № 124/ОС. Молодший начальницький склад звільнівся наказом начальника установи. Стосовно захоплення печатки інформація відсутня. (т.3 а.с.191)

Відповідно до листа тієї ж посадової особи ( вих.№ 287 від 27.04.2017) категорія молодшого начальницького складу, до якої належить прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 підлягає звільненню правами начальника установи. Інформація про звільнення з ДКВС прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 в управлінні ДптС України в Донецькій області відсутня. (т.3 а.с.193)

Відповідно до листа заступника голови комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області від 27.04.2017 вих.№286, що у зв`язку із захопленням Донецької ВК № 124 всі документація цієї установи знаходиться на тимчасово захопленій території, тому підтвердити факт оренди приміщень цієї установи не має можливості, але така можливість наявна через фонд Державного майна України. (т.3 а.с.196)

За інформацією, що надана Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Донецькій області в листі від 15.06.2017 за вих.10-05-03141, на контролі у регіональному відділенні відповідно до бази даних ІППС "Етап-Оренда" за вказаний період не значиться договори оренди нерухомого державного майна, балансоутримувачем якого є Донецька виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 124. (т.3 а.с.199)

Зібрані по кримінальному провадженню докази є належними та допустимими у відповідності до статей 85,86 КПК України.

Разом з тим, суд не може прийняти як належний доказ протокол огляду від 09 червня 2015 року, відповідно до якого за участю ОСОБА_1 оглянуто належний останньому автомобіль марки DAEWOO моделі NEXIA, державний номер НОМЕР_3 . ( т.2 а.с.54-56) , оскільки зазначений доказ не відповідає критеріям належності доказів, що передбачений ст.85 КПК України, враховуючи, що він не містить будь-якої інформації, що має значення для вказаного кримінального провадження.

Проте, проаналізувавши інші докази, що є належними та допустимими, в їх сукупності, достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що під час судового розгляду доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.256 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.

При цьому, суд зазначає, що обвинувачений, виконуючи обов`язки співробітника виправної колонії, забезпечуючи режим роботи цієї установи, здійснюючи нагляд за засудженими та інше, тим самим сприяв діяльності самопроголошеної "ДНР", забезпечуючи її стійкість, тривалість, керованість, враховуючи, що діяльність виправних колоній фактично направлена на примушення до виконання рішень державної влади, що полягають з обмеженням прав та свобод громадян, що є ознакою державності, і таким чином посилюючи діяльність самопроголошеної "ДНР".

Невизнання обвинуваченим своєї провини суд розцінює як намагання уникнути відповідальності, а його пояснення, якими останній намагався пояснити свої регулярні поїздки до міста Донецька, перебування на території колонії, в тому числі в камуфльованій формі в період часу, що є часом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, суд розцінює як намагання уникнути відповідальності.

Так, пояснення обвинуваченого, що він перебував на території колонії, працюючи у фізичної особи-підприємця, який здійснює діяльність з виробництва вікон, орендуючи при цьому приміщення промислової зони колонії та знаючи лише ім`я та по батькові цієї особи, спростовується дослідженими доказами, відповідно до яких на контролі у регіональному відділенні відповідно до бази даних ІППС "Етап-Оренда" за вказаний період не значиться договорів оренди нерухомого державного майна, балансоутримувачем якого є Донецька виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 124. А також показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , які чітко вказали на виконання обвинуваченим своїх функціональних обов`язків як працівника колонії в зазначений час.

Підстави не приймати показання цих свідків з тих причин, що раніше вони притягувалися до кримінальної відповідальності і відбували покарання в установі, де працював ОСОБА_1 , на чому наполягала сторона захисту, то слід зазначити, що свої показання вони надавали, будучи попередженими про кримінальну відповідальність та приведеними до присяги. Їх показання не суперечать одні одному та іншим доказам, а тому підстави вважати їх неправдими відсутні.

Натомість показання свідка ОСОБА_16 в частині того, що її чоловік після звільнення ніде не працював і був весь час вдома, суперечать як показанням самого обвинуваченого, так і іншим доказам.

Також суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Так, свідок ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_12 її дуже хороший друг, вони дружать десь з 2013 року, передзвонювались кілька разів на тиждень, щотижня ходили один до одного в гості. 09.06.2015 вона чекала його разом з дружиною в гості на річницю смерті батька, але подзвонила дружина ОСОБА_12 і сказала, що його заарештували. В цей же день ввечері у нього був обшук в квартирі, де вона була в якості понятої. Після складання протоколу вона його підписалася, зауважень у неї не було. 10.06.2015 вони з дружиною ОСОБА_12 приїжджали в Красноармійський відділ міліції (вранці з 09.00 до 11.00 годин вже були там), дружина ОСОБА_12 спілкувалася з працівниками міліції по телефону, але ОСОБА_12 ще не відпустили і після 09.06.2015 року вона його не бачила. Їй відомо, що у 2014 році місто Донецьк почали обстрілювали і він звільнився восени 2014 року, точну дату не знає, після чого сидів удома, ніде не працював. Їздив до мами, яка живе під ОСОБА_20 , періодичності таких від`їздів не знає .У ОСОБА_12 загинув тесть 13 лютого 2015 року під час обстрілів в місті Гірник і він їздив на минуле місце роботи замовляти пам`ятник, який встановили в місті в травні 2015 року.

Свідок ОСОБА_19 в суді дав показання, що ОСОБА_12 знає близько 20 років, відносини дружні. Він працював в колонії в місті Донецьк. Після того як зону обстріляли в жовтні 2014 року і загинули люди, він звільнився.

09.06.2015 він мав їхати в місто Селідово до відділу міліції для оформлення документів на пенсію. ОСОБА_12 йому подзвонив і попросив дізнатися для чого його викликають в міліцію у місто Селидове, нібито було якесь ДТП з такою ж маркою машини як і у ОСОБА_12 , він йому сказав, що як раз збирається їхати туди.

ОСОБА_12 заїхав за ним, він був з дружиною і вони разом поїхали. Спочатку вирішили заїхати до відділу міліції в місті Гірник. ОСОБА_12 зайшов туди сам, під`їхали працівники міліції з міста Красноармійська та вже в їх супроводі вони поїхали в міський відділ міліції міста ОСОБА_21 . ОСОБА_12 завели до відділу міліції не з парадного входу. Він і дружина ОСОБА_12 залишилися в машині його чекати, після обіду ОСОБА_12 вивели вже в кайданках, попросили відійти їх від машини і провели обшук машини. Причину затримання їм не повідомили, але пояснила дружина ОСОБА_12 його затримали нібито через те, що він продовжував працювати в колонії в місті Донецьк.13.02.2015 року обстріляли місто Гірник, загинув тесть ОСОБА_12 . Точно не знає з якого періоду він працював на зоні, але коли вони з ним познайомилися, він вже працював. Після звільнення ОСОБА_12 сидів удома, їздив тільки до матері, яка мешкає в смт Олександрівка та на минуле місце роботи пару раз їздив, щоб замовити пам`ятник тестю, який встановили в травні 2015 року.

Суд розцінює показання цих свідків, що є близькими друзями обвинуваченого, як намагання покращити його становище, враховуючи, що ці показання, як і показання дружини обвинуваченого в тій же частині суперечать як показанням обвинуваченого, так і встановленим обставинам справи.

Копії паспортів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що долучені до матеріалів справи стороною захисту, з поясненням, що це знайомі обвинуваченого, його колишні колеги, з якими він підтримує дружні стосунки та в яких він залишався на ночівлю, перебуваючи в м. Донецьку у власних справах, не доводять вказані твердження.

Сторона захисту, яка має рівні права щодо надання доказів, реалізацію інших процесуальних прав, враховуючи принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною захисту їх правових позиції, не скористалась можливістю допитати цих осіб в судовому засіданні з зазначених обставин.

Що стосується долученої копії трудової книжки ОСОБА_1 , за якою останній звільнений з Донецької виправної колонії № 124 08 жовтня 2014 року на підставі наказу № 62 від 08 вересня 2014 року, то зазначене не спростовує факту роботи ОСОБА_1 в подальшому в колонії яке вже була захоплена т.з. "ДНР". При цьому, відповідно до матеріалів справи та показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , всі працівники були звільнені на підставі поданих ними заяв, що і відбувалося в вересні 2014 року, а в подальшому, на підставі їх заяв , були прийняті до установи, яке вже підпорядковувалася т.з. "ДНР". Відсутність запису в трудовій книжці щодо працевлаштування в колонії , що підпорядковується "ДНР", не спростовує вищезазначених висновків. Тим паче, що як вбачається з показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , без подання відповідної заяви, працівник не міг би проходити службу, а факт такої служби ОСОБА_1 доведено в судовому засіданні.

Відповідно до постанови від 12 лютого 2021 року кримінальне провадження за № 42017050000000253 від 16.03.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, що спростовує твердження обвинуваченого про застосування до нього неправомірних дій з боку працівників правоохоронних органів та його незаконного затримання.

Слід звернути увагу, що досудове розслідування тривало в зазначеному кримінальному провадженні близько чотирьох років. Досудове розслідування завершено шляхом закриття кримінального провадження. Станом на час закінчення з`ясування обставин по справі вказана постанова слідчого не скасована.

Тому колегія суддів зазначає про надання достатності часу для перевірки заяви обвинуваченого з цього приводу, незважаючи на його твердження щодо неякісного проведення такої перевірки.

При цьому, слід зазначити, що судом в цьому кримінальному проваджені не покладено в обґрунтування доведеності провини обвинуваченого жодний доказ, отриманий в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, проведених за участю обвинуваченого в той період, що визначений ним як період незаконного затримання, так і після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані, що характеризують його особу, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання чи його обтяжують, не встановлені.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення класифікується як нетяжкий злочин.

При призначенні покарання, суд також враховує, що ОСОБА_1 не судимий, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується відповідними довідками, позитивно характеризується за місцем мешкання, одружений, на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення мав неповнолітнього сина, мав відзнаки за місцем роботи (т.2 а.с.126-127, 131-132, 134, 150-160)

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне, у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Судом встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.256 КК України, в період з вересня 2014 року по червень 2015 року і на момент ухвалення вироку минуло більше п`яти років, перебіг давності не переривався і не зупинявся.

Обвинувачений заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності з цих підстав, що відповідно унеможливлювало вирішення питання про закриття кримінального провадження і кримінальне провадження продовжено в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, є наявними підстави для звільнення обвинуваченого, якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.256 КК України, від покарання, призначеного за ч.1 ст.256 КК України, із закінченням строків давності.

Враховуючи, що обвинувачений підлягає звільненню від покарання, то питання зарахування строку попереднього ув`язнення, визначення початку строку відбування покарання, судом не вирішується.

Питання про речові докази вирішити в порядку ч.9 ст.100 КПК України, а саме: службове посвідчення УДО № 000487, видане 15.09.2012 на ім`я ОСОБА_1 , яке направлене для зберігання начальнику Управління ДПтС України в Донецькій області, передати за належністю установі, що його видала. (т.1 а.с.96-97, 98)

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Строк дії заходів забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, що застосувався до обвинуваченого, закінчився.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України скасувати заходи забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 18 червня 2015 року, що стосується автомобіля "DAEWOO NEXIA" 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , номер двигуна A15 НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_5 , в корпусі синього кольору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.256 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.74, п.3 ч.1 ст..49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку з закінчення строків давності.

Після набрання вироком законної сили речові докази: службове посвідчення УДО № 000487, видане 15.09.2012 на ім`я ОСОБА_1 , яке направлене для зберігання начальнику Управління ДПтС України в Донецькій області, передати за належністю установі, що його видала.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18 червня 2015 року, що стосується автомобіля "DAEWOO NEXIA" 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , номер двигуна A15 НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_5 , в корпусі синього кольору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя І.І.Карабан

Судді О.В.Величко

Г.В.Назаренко