Вирок № 96252043, 14.04.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1957/21

№ 1-кп/183/1002/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Балаклейця П.П.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12021041350000022 відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді майстра зміни в ТОВ «Вініл», одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

13 лютого 2021 року приблизно о 06 годині 02 хвилини водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21063», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 35 км/год. по автодорозі, розташованій по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області, зі сторони вул. Гетьманської в напрямку вул. З.Білої, де в цей час в районі будинку № 50, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров`ю громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу або безпечного об`їзду пішохода допустив наїзд напішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину дороги з ліво на право по відношенню руху автомобіля «ВАЗ 21063», державний реєстраційним номер НОМЕР_1 .

Своїми діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху, якими передбачено:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у виді синців в області правого стегна і правої гомілки, закритого перелому правої малогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третин із задовільним стоянням відламків, які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я, на строк перевищуючий 6-ть днів, але менше 21-го. Усі знайдені тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами, можливо внаслідок наїзду легкового автомобілю 13.02.2021 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину свою визнав повністю та показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Також показав, що рухався на автомобілі по вул. Сучкова зі сторони пам`ятника «Літак» в сторону м. Дніпро. Швидкість була не великою, оскільки дорожнє покриття через погодні умови було слизьким. Попереду нього рухався автомобіль Mitsubishi червоного кольору. Під`їжджаючи до пішохідного переходу, який був помічений відповідним знаком і дорожньою розміткою, помітив двох пішоходів: чоловіка і жінку, які знаходилися на відстані приблизно 15-20 метрів від цього пішохідного переходу. Пішоходи перетинали проїжджу частину зліва на право по відношенню до його руху. Вони були на початку проїжджої частини зліва, тобто на зустрічній полосі руху. Потім, через деякий час він вдруге помітив цих пішоходів, які вже були перед капотом його автомобіля. Він почав гальмувати, але через слизьке дорожнє покриття зупинитися відразу не зміг, в результаті чого зіткнувся з цими пішоходами. Коли приїхала «швидка» потерпілого і його дружину забрали до лікарні. Потерпілий сам особисто заходив до автомобілю «швидкої». Потім він телефонував потерпілому, останній йому відповідав, що з ним все нормально, а дружині погано. Через тиждень він дізнався, що з дружиною все добре, а у потерпілого тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Лише ця обставина викликає у нього сумніви щодо причино-наслідкового зв`язку даної ДТП з тілесними ушкодженнями потерпілого. Цивільний позов визнає частково, а саме згоден з відшкодуванням матеріальної шкоди, щодо моральної шкоди заперечував з огляду на те, що на його переконання ця шкода є необґрунтованою та недоведеною. У скоєному щиро кається, шкодує, що вчинив кримінальне правопорушення, зробив для себе відповідні висновки, попросив вибачення в потерпілого.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, його вина підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що 13 лютого 2021 року він йшов рано вранці на роботу разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 , яка його проводила. Переходили дорогу біля знаку пішохідного переходу, метрів п`ять від нього, оскільки дорожньої розмітки не було видно, а йшли по натоптаній стежці. Автомобілів він не бачив, тому й вирішив переходити дорогу. Коли вони майже перейшли проїжджу частину і до бордюра залишилось декілька метрів, відчув удар автомобіля, впав на землю разом з дружиною, почалося запаморочення. Ледве пам`ятає, як сідав з дружиною до «швидкої». В лікарні їм надавали медичну допомогу, йому зробили знімок тазостегнового суглобу і відпустили додому. Через тиждень йому краще не ставало і за направленням лікаря-хірурга він зробив знімок ноги, на якому і було виявлено перелом гомілки. Після цього йому встановили середньої тяжкості тілесні ушкодження;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021041350000022 від 02.03.2021 року, згідно з яким 13.02.2021 року приблизно о 06.02 годині водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі розташованій по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області, зі сторони вул. Гетьманська в напрямку вул. З.Білої, де в районі будинку № 50 допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які перетинали проїзну частину дороги з ліво на право по відношенню руху автомобіля. В результаті ДТП ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої малогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третин із задовільним стоянням відламків (а.п. 41);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.02.2021 року, а саме: ділянки місцевості по вул. Сучкова, 50 м. Новомосковська Дніпропетровської області (а.п. 42-46) та схемою з фототаблицями до нього, якими зафіксовано місце ДТП (а.п. 47-50);

- речовим доказом по кримінальному провадженню у виді автомобіля марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.п. 51);

- висновком експерта № 64 від 23.02.2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 тілесні ушкодження в області правого стегна та правої гомілки, закритого перелому правої малогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третин з задовільним стоянням відламків, у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я на строк, що перевищує 6-ть днів, але менше 21-го. Усі знайдені тілесні ушкодження, заподіяні тупими твердими предметами, можливо внаслідок наїзду легкового автомобілю 13.02.2021р. (а.п. 53);

- висновком експерта № 79/Е від 04.03.2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені такі тілесні ушкодження: синці в області правого стегна і правої гомілки, закритий перелом правої малогомілкової кістки. Тілесні ушкодження у виді синців в області правого стегна і правої гомілки, закритого перелому правої малогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третин з задовільним стоянням відламків, у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, як викликавші тривалий розлад здоров`я на строк, що перевищує 6-ть днів, але менше 21-го. Усі знайдені тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами, можливо внаслідок наїзду легкового автомобілю 13.02.2021 року, який пересувався справа від потерпілого (а.п. 54-55);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.03.2021 року зі схемою та фототаблицями до нього, за участю свідка ОСОБА_5 , під час якого остання розповіла про обставини ДТП, які мали місце 13.02.2021 року, і показала на місці ДТП місце наїзду на неї та чоловіка ОСОБА_1 та траєкторію їх руху, яким чином рухався на автомобілі «ВАЗ21063», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яким чином вказаний автомобіль був розташований на проїзній частині дороги в момент наїзду на неї та чоловіка ( а.п. 56-60);

- протоколом огляду речей від 10.03.2021 року, в ході проведення якого було оглянуто CD-R диск № 07041814 (а.п. 61-63) та протоколом огляду диску CD-R диск № 07041814 з відеозаписом від 10.03.2021 року, на якому зафіксовано дорожньо-транспортну пригоду (а.п. 64, 90);

- відеозаписом від 10.03.2021 року, оглянутого в судовому засіданні, на якому зображено момент ДТП, яка мала місце 13.02.2021 року о 06.02 годині на автодорозі поблизу будинку № 50 по вул. Сучкова в м. Новомосковську Дніпропетровської області, за участю автомобіля «ВАЗ 21063», н/з НОМЕР_1 , який допустив наїзд на двох пішоходів, які перетинали проїзну частину дороги з ліва на право по відношенню руху автомобіля, за межами пішохідного переходу;

- речовим доказом по кримінальному провадженню у виді CD-R диск «07041814», на якому міститься відеозапис факту ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , та пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.п. 65);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.03.2021 року зі схемою та фототаблицями до нього, за участю ОСОБА_2 , під час якого останній розповів про обставини ДТП, які мали місце 13.02.2021 року, і показав на місці ДТП, яким чином він рухався на автомобілі «ВАЗ 21063», д/н НОМЕР_1 , відносно меж проїзної частини дороги, а також вказав на місце знаходження пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 коли він їх виявив (а.п. 66-69);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2021 року зі схемою та фототаблицями до нього, за участю свідка ОСОБА_6 , під час якого останній розповів про обставини ДТП, які мали місце 13.02.2021 року і показав на місці ДТП, яким чином рухався автомобіль «ВАЗ 21063», д/н НОМЕР_1 , відносно меж дороги, а також вказав на місце наїзду на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та траєкторію руху останніх з моменту виходу на дорогу до моменту наїзду (а.п.70-73);

- висновком експерта № СЕ-19/104-21/8580-ІТ від 16.03.2021 року, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_7 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху. При заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою (а.п. 74-78).

Доводи обвинуваченого, що тілесні ушкодження потерпілого у вигляді середньої тяжкості виникли лише через тиждень після дорожньо-транспортної пригоди, є необґрунтованими і безпідставними, та спростовуються висновком експерта № 79/Е від 04.03.2021 року, в основу якого були покладені експертом вихідні дані у вигляді матеріалів досудового розслідування і медичної документації потерпілого ОСОБА_1 . Жодних зауважень чи заперечень з приводу його достовірності від учасників провадження не надходило. Тому даний висновок експерта є належним, допустимим і достовірним доказом на підтвердження винуватості обвинуваченого.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Крім того, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має офіційне місце роботи, а також те, що обвинувачений попросив в судовому засіданні вибачення у потерпілого.

Тому, з урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення і обставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності пом`якшуючої покарання обставини, та відсутності обставин, які обтяжують його, а також думку потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме: у виді обмеження волі на рівні мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням з мінімальним строком, оскільки саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді обмеження волі на певний строк з випробуванням з позбавленням права керувати транспортними засобами з мінімальним строком буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд бере до уваги доводи обвинувачення щодо застосування до нього положень ст. 69 КК України, а саме в частині не призначення йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, що передбачене в санкції ч. 1 ст. 286 КК України, втім підстав для застосування до обвинуваченого положень ч. 1 ст. 69 КК України суд не знаходить. Обставини, які б дали підстави суду застосувати дані положення закону, під час розгляду справи не встановлені.

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 790,48 грн. та моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

Позов потерпілого обґрунтований тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому спричинена матеріальна шкода у вигляді витрат, пов`язаних з лікуванням. Крім того, злочином потерпілому було завдано моральну шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до п. 6 вищезазначеної Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ - якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдану шкоду.

Із наданих суду доказів, долучених до позовної заяви, вбачається, що загальна сума матеріальних збитків, які полягають у витратах на лікарські засоби, препарати та матеріали медичного призначення, яких поніс ОСОБА_1 , складає 790,48 грн.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, враховуючи те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 790,48 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає встановленим, що потерпілому протиправними діями обвинуваченого спричинена моральна шкода, яка виразилась у наступному: фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я; моральних переживаннях потерпілого за своє здоров`я та життя під час вчення злочину; душевних стражданнях потерпілого у зв`язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, які потребували тривалого часу для лікування; порушенням нормальних життєвих зв`язків потерпілого і необхідності відшукувати додаткові зусилля в зв`язку з лікуванням та необхідністю відвідувати правоохоронні органи.

Суд також враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань позивача, завданих внаслідок злочину, характер немайнових втрат - порушення нормальних життєвих зв`язків, тривалість немайнових втрат. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями відповідача в розмірі 40 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що необережність потерпілого - перетинання проїжджої частини у непередбаченому для цього місці, на переконання суду не сприяла виникненню шкоди, оскільки за умови перетинання ним проїжджої частини на пішохідному переході, не вплинуло б на цю шкоду через те, що обвинувачений, як він показав в судовому засіданні, заздалегідь помітив пішоходів, які знаходилися за пішохідним переходом, і перетинали проїжджу частину зліва на право по відношенню до його руху, тобто мав можливість уникнути зіткнення. Перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння також не сприяло виникненню шкоди, оскільки навіть за цих обставин, як встановлено під час розгляду справи, він усвідомлював, що переходить проїжджу частину не у непередбаченому для цього місці, втім жодних транспортних засобів не бачив, відтак впевнився в безпечності здійснення ним переходу проїжджої частини, тобто перебував у розумовій обачності.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 1307,60грн. (висновок експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-21/8580ІТ від 16.03.2021 року).

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 790 гривень 48 копійок, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_2 ;

- CD-R диск «07041814», на якому міститься відеозапис факту ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , та пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1307гривень 60 копійок.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Гузоватий