Рішення № 96251860, 27.01.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.01.2021 Єдиний унікальний номер 205/2577/20

Єдиний унікальний номер судової справи:205/2577/2020

Номер провадження: 2/205/577/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 01.09.2005 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Однак, позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свою чергу відповідач ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 і вважається такою, що прийняла після його смерті спадщину, до складу якої входять і кредитні зобов`язання. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилася від спадщини, і не подала протягом шести місяців від дня відкриття спадщини відповідну заяву. Таким чином, станом на 01.11.2016 року за договором виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7 958 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 78 коп.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з спадкоємця боржника ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 01.09.2005 року у розмірі 7 958 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 78 коп.. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник Позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач подала до суду письмову заяву в якій просила відмовити в задоволені позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх письмових заперечень посилалась на ту обставину, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 нею було погашено борг у повному обсязі. Також в даному випадку, банком, як кредитором, було пропущено строк подання відповідної претензії до спадкоємців, та не доведено наявність та вартість спадкового майна, за рахунок якого можливо задовольнити кредиторські вимоги на вказану суму. Окрім цього, відповідач просила суд застосувати строки позовної давності до вказаних позовних вимог під час вирішення даного спору по суті в судовому порядку.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення, про необхідність відмовити в задоволені позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 01.09.2005 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав останньому кредит в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди Відповідача на надання відповідної платіжної картки та видачі Позивачем Відповідачу такої картки (а.с. 13).

Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для вказаних осіб.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 02 листопада 2016 (а.с. 43).

Також із матеріалів справи вбачається, що 05.11.2016 року відповідачем було повідомлено АТ КБ «Приватбанк» про смерть позичальника у спосіб надання відповідачем уповноваженій особі відділення № 113 АТ КБ «Приватбанк» відповідної копії свідоцтва про смерть позичальника, та здійснення відповідачем погашення боргу за картковим рахунком у розмірі 10 690 грн 00 коп. Вказана обставина під час розгляду справи по суті позивачем не оспорювалась, та підтверджується наданими самим банком письмовими доказами, у тому числі, виписками по картковому рахунку позичальника (а.с 74).

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 червня 2017 року Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 470/2017 (а.с. 107-130).

Оглядом вказаної спадкової справи судом встановлено, що матеріали останньої містять дві претензії кредитора спадкодавця - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». Зокрема, претензію від 18.06.2017 року за вих. № SAMDN22000003702409 на загальну суму 3073 грн. 89 коп. (а.с. 109 (зворотній бік)-110), та претензію від 27.07.2018 року за вих. № SAMDN22000003702409 на загальну суму 7 958 грн. 78 коп. (а.с. 126).

Дослідженням матеріалів такої спадкової справи судом також встановлено, що до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори стосовно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 , про що подала 04.09.2017 року такому органу нотаріату відповідну письмову заяву (а.с. 123).

Матеріалами справи також підтверджено, що 04.10.2017 року державним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Є.Л. Циганок було видано відповідачеві свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого у вигляді Ѕ квартири АДРЕСА_2 (а.с. 123 зворотній бік). Вказане свідоцтво не містить вартості такого спадкового майна, однак згідно свідоцтво про право на житло вартість такої квартири в цілому дорівнює 26 грн. 49 коп. (а.с. 120), а вказана у витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі вартість спадкового майна у розмірі дорівнює 0.01 грн (а.с. 124 зворотній бік).

Оскільки, на думку позивача, відповідач у добровільному порядку не задовольняє претензійні вимоги кредитора, а у свою чергу відповідач вважає такі вимоги безпідставними та недоведеними, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , визначений главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно з статтею 1282 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Тобто, законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника. Правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли вже між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України.

Згідно частини другої статті 1281 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Тобто, чинною на той момент нормою матеріального закону, було передбачено преклюзивний строк для кредитора на подання відповідної претензії - шість місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.11.2016 року відповідачем було повідомлено позивача про факт смерті позичальника. Таким чином, згідно діючої на момент виникнення спірних правовідносин, редакції ч. 2. ст. 1281 ЦК України вказаний шестимісячний строк для позивача, як кредитора, мав обраховуватись саме із вказаної дати.

Разом із цим, відповідні претензії позивач, як кредитор, пред`явив лише 18.06.2017 року та 27.07.2018 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було пропущено строк на подання вказаних претензій.

Згідно вимог ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Окрім цього, абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають у тому числі обставини, пов`язані із з`ясуванням вартості отриманого спадкоємцями майна.

В контексті наведеного суд акцентує увагу та тому, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 3 статті 12 ЦПК України та частина 1 статті 81 ЦПК України зазначають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 6 статі 81 ЦПК України перебачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із цим, ані позивачем ані відповідачем не було в матеріалах справи реалізовані передбачені процесуальним законодавством права щодо витребування чи забезпечення доказів, спрямованих на визначення дійсної вартості одержаного у спадщину майна відповідачем як спадкоємцем.

Суд вказує, що зазначена у свідоцтві про право на житло вартість квартири, що належала померлому боржнику, у розмірі 26 грн. 49 коп. та вказана у витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі вартість отриманого відповідачем спадкового майна у розмірі 0.01 грн вочевидь є недостатньою для задоволення вимог кредитора, який у свою чергу під час розгляду справи по суті, розмір саме такої вартості не оспорював.

Таким чином, з огляду на встановлену судом обставину пропуску позивачем, як кредитором, строку на подання вказаних претензій до відповідача, як спадкоємця, та ненадання суду належних та достатніх доказів, що вартість отриманого спадкового майна є достатньою для задоволення вимог кредитора, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у позові у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 610, 612, 615, 625, 1052, 1054,1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1281, 1282, 1269, 1296, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265,267, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - відмовити.

2.Судові витрати (сплачений судовий збір) покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан