Вирок № 96251433, 14.04.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4865/17

Провадження № 1-кп/175/275/17

Вирок

Іменем України

14 квітня 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Бровченка В.В.,

суддів: Озерянської Ж.М., Реброва С.О.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Бойка І.І.,

захисника Коваль О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12017040030003552 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України,

встановив:

У невстановлені органом досудового розслідування час і місці ОСОБА_2 , маючи умисел, спрямований на незаконне придбання і зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах і психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту, придбав у невстановленої слідством особи невстановлену кількість наркотичного засобу «канабіс» і психотропної речовини «метамфетамін», які з метою подальшого збуту став незаконного зберігати при собі та за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2017 року під час проведення санкціонованого судом обшуку за вищевказаною адресою та при особистому обшуку обвинуваченого у період часу з 20.08 години до 21.55 години співробітниками УПН ГУНП в Дніпропетровській області спільно зі старшим слідчим СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було виявлено та вилучено:

- речовини рослинного походження масами 2826,100 г, 1086,205 г, 16,884 г, 16,722 г, 1,053 г, 0,632 г, 1,306 г, 1,359 г, 2,006 г, 1,133 г, 2,725 г, 1,108 г, 1,822 г, 1,036 г, 1,094 г, 2,900 г, 0,994 г, 1,220 г, 0,985 г, 0,930 г, 0,696 г, 0,534 г, 6,788 г, 6,756 г, 7,840 г, 5,909 г, 3,748 г і фрагменти верхівкових частин рослинного походження масою 509,583 г, які згідно висновків експертів і наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01.08.2000 року, відносяться до особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», обіг якого заборонено, масами в перерахунку на висушену речовину 2402,185 г, 933,050 г, 15,364 г, 15,217 г, 0,958 г, 0,575 г, 1,188 г, 1,237 г, 1,825 г, 1,031 г, 2,480 г, 1,008 г, 1,658 г, 0,943 г, 0,996 г, 2,639 г, 0,905 г, 1,110 г, 0,896 г, 0,846 г, 0,633 г, 0,486 г, 6,177 г, 6,148 г, 7,134 г, 5,377 г, 3,441 г і 452,000 г відповідно, а всього загальною масою 3867,507 г, котрі ОСОБА_2 незаконно придбав і зберігав у особливо великих розмірах з метою збуту;

- три пакета з полімерного матеріалу з фіксатором із кристалічною речовиною світло-бежевого кольору масами 1,1357 г, 1,0470 г і 1,2495 г, два пакета з полімерного матеріалу з фіксатором із кристалічною речовиною світлішого від «ПАЛЕВЫЙ 20.0-8/4» кольору масами 0,5632 г і 0,1457 г, сім пакетів з полімерного матеріалу з фіксатором із кристалічною речовиною світлішого від «СЕРО-СИНЕ-ЗЕЛЕНЫЙ 7.2-12/2» кольору масами 0,2693 г, 0,1262 г, 0,0388 г, 0,0533 г, 0,0505 г, 0,0342 г і 0,0401 г, які згідно висновків експертів і наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01.08.2000 року, відносяться до психотропної речовини «метамфетамін», обіг якої обмежений, масами «матамфетаміну» 0,4095 г, 0,3579 г, 0,4365 г, 0,4030 г, 0,0821 г, 0,0938 г, 0,0456 г, 0,0147 г, 0,0183 г, 0,0153 г, 0,0140 г і 0,0152 г відповідно, а всього загальною масою 1,9059 г, котрі обвинувачений незаконно придбав і зберігав у великих розмірах з метою збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину фактично не визнав і пояснив, що 30.10.2017 року до нього додому приїздив його товариш ОСОБА_3 і лишив йому для вживання декілька сліп-пакетів з наркотичним засобом «марихуана» і психотропною речовиною «метамфетамін», котрі потім виявили під час обшуку. Усі інші наркотики працівники поліції принесли з гаражу до нього в кімнату, де почали фотографувати. ОСОБА_4 винаймав у них гараж, тривалий час займається продажем наркотиків і все виявлене та вилучене в гаражі належить саме ОСОБА_5 . По приїзду працівники поліції одразу поклали йому до нагрудної кишені три сліп-пакети з порошком, але поняті цього не бачили, оскільки прибули пізніше. Ухвалу про обшук йому не оголошували і протокол обшуку він не бачив, а тому і не підписав документ. Усі свої зауваження він говорив під час відеофіксації обшуку, яка проводилася за допомогою мобільного телефону. Наркотичні засоби та психотропні речовини він ніколи не продавав, а виявлені в будинку - зберігав для особистого вживання.

Провина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що наприкінці жовтня 2017 року у темну пору доби він був присутнім у якості понятого при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 у смт. Обухівка. Після оголошення ухвали про обшук, працівники поліції спочатку обшукали обвинуваченого, у якого виявили та вилучили з лівої кишені куртки три сліп-пакети з речовиною білого кольору, а потім у кімнаті ОСОБА_2 виявили різні тубуси, коробки та приблизно 20 сліп-пакетів із речовиною рослинного походження зеленого кольору. Також у гаражі були виявлені червона сумка та ящики з аналогічною рослинною речовиною. ОСОБА_2 пояснював, що рослини конопель він накосив у посадці та все виявлене належить йому для особистого вживання. Ані обвинувачений, ані його батьки, які перебували на території домоволодіння, не заявляли у його присутності, що наркотики підкинули. Під час обшуку обвинувачений весь час був поряд і працівники поліції не мали змоги підкинути наркотики. Батько обвинуваченого говорив, що знає про те, що син курить марихуану, але не підозрював, що має так багато наркотиків. Після оголошення протоколу слідчим, він поставив у ньому свій підпис, а обвинувачений відмовився від підпису. Усі наркотичні речовини поміщалися до чорних пакетів і опечатувалися бирками.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який у суді дав аналогічні по суті показання та, крім того, доповнив, що у кімнаті ОСОБА_2 також були виявлені ваги та приблизно 10 сліп-пакетів із порошкоподібною речовиною. Обвинувачений повідомляв, що працівники поліції підкинули йому до кишень сліп-пакети з психотропною речовиною.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , який у судовому засіданні пояснив, що раніше, приблизно протягом 2 років, він вживав марихуану. Його товариш-таксист на ім`я ОСОБА_9 розповів, що марихуану можна придбати у ОСОБА_2 у смт. Обухівка, куди вони неодноразово їздили. До двору ОСОБА_2 у приватному секторі заходив ОСОБА_9 , який через деякий час повертався з марихуаною. Прізвище та ім`я обвинуваченого йому відоме від знайомих і, як він для себе зрозумів, що кожен місцевий таксист вхожий до ОСОБА_10 . Про те, що саме ОСОБА_2 продає наркотики йому відомо тому, що у його присутності ОСОБА_9 домовлявся по телефону про придбання з особою, яку називав ОСОБА_11 .

Показаннями свідка ОСОБА_12 , який у суді пояснив, що у рамках іншого кримінального провадження він проводив санкціонований судом обшук за місцем проживання ОСОБА_2 у смт. Обухівка. Перед початком проведення обшуку обвинуваченому було оголошено ухвалу, яку він відмовився отримувати. У кімнаті ОСОБА_2 і гаражі на території домоволодіння було виявлено та вилучену розфасовану у сліп-пакети психотропну речовину, наркотичний засіб «канабіс» і ваги із залишками речовини. Для фото-фіксації він надав співробітнику поліції свій особистий мобільний телефон. Після проведення слідчої дії від ОСОБА_2 не надходили заяви та клопотання. При особистому обшуку в обвинуваченого також виявили психотропну речовину.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні в присутності свого адвоката пояснив, що коли приїздив до батька у смт. Обухівка, то іноді без приводу ходив у гості до ОСОБА_2 , або той сам приходив до нього. Оскільки автомобіля у своєму користуванні не має, гаражем, який знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_2 він ніколи не користувався та ніяких речей для зберігання в ньому не залишав. Пізно увечері чи вночі у день обшуку йому зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що у нього проблеми. Після обшуку приблизно о 23.00 годині він приїхав за місцем проживання ОСОБА_14 , де оперативники сказали їхати слідом за ними, а потім пояснили, що якщо він товариш ОСОБА_2 , то має шукати йому адвоката. Адвоката Сергію він порадив, послуги якого оплатив батько останнього.

Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка під час судового засідання в режимі відеоконференції пояснила, що проживає по одній вулиці через два будинки з родиною ОСОБА_16 . На території домоволодіння останніх мається гараж, ворота якого виходять на вулицю. Хто користувався гаражем і чи його хтось винаймав, їй не відомо.

Показаннями свідка ОСОБА_17 , яка у суді пояснила, що чула від односельчан, що її онук ОСОБА_2 займався наркотиками, однак вживав їх останній чи продавав, не знає. Майже щовечора до ОСОБА_14 приходив у гості ОСОБА_18 .

Матеріалами кримінального провадження № 12017040030003552, а саме:

- протоколом обшуку від 30.10.2017 року з фото-таблицями до нього, з яких убачається, що в цей день у період часу з 20.08 години до 21.55 години під час проведення санкціонованого судом обшуку у присутності понятих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у будинку та гаражі на території домоволодіння АДРЕСА_1 , а також при особистому обшуку ОСОБА_2 були виявлені та вилучені сліп-пакети з порошкоподібними речовинами, речовини рослинного походження у сліп-пакетах і різних ємкостях та електронні ваги із залишками порошкоподібної речовини (а.к.п.10,12-19);

- висновком експерта № 1/8.6/4105 від 31.10.2017 року, відповідно до якого надана на експертизу речовина масою 2826,100 г відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», обіг якого заборонений, масою в перерахунку на висушену речовину 2402,185 г (а.к.п.33-35);

- висновком експерта № 1/8.6/4252 від 15.11.2017 року з фото-таблицею, з яких убачається, що надані на експертизу речовина рослинного походження масою 1086,205 г і фрагменти верхівкових частин рослинного походження масою 509,583 г відносяться до особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», обіг якого заборонений, масами в перерахунку на висушену речовину 933,050 г і 452,000 г відповідно (а.к.п.64-68);

- висновком експерта № 1/8.6/4251 від 06.12.2017 року з фото-таблицею, з яких убачається, що надані на експертизу речовини масами 16,884 г, 16,722 г, 1,053 г, 0,632 г, 1,306 г, 1,359 г, 2,006 г, 1,133 г, 2,725 г, 1,108 г, 1,822 г, 1,036 г, 1,094 г, 2,900 г, 0,994 г, 1,220 г, 0,985 г, 0,930 г, 0,696 г, 0,534 г, 6,788 г, 6,756 г, 7,840 г, 5,909 г і 3,748 г відносяться до особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», обіг якого заборонений, масами в перерахунку на висушену речовину відповідно 15,364 г, 15,217 г, 0,958 г, 0,575 г, 1,188 г, 1,237 г, 1,825 г, 1,031 г, 2,48 г, 1,008 г, 1,658 г, 0,943 г, 0,996 г, 2,639 г, 0,905 г, 1,110 г, 0,896 г, 0,846 г, 0,633 г, 0,486 г, 6,177 г, 6,148 г, 7,134 г, 5,377 г і 3,441 г (а.к.п.75-78);

- висновком експерта № 1/6.6/4253 від 12.12.2017 року з фото-таблицею, з яких убачається, що надані на дослідження кристалічна речовина кольору світлішого від «ПАЛЕВЫЙ 20.0-8/4» масами 0,5632 г і 0,1457 г, і кристалічна речовина кольору світлішого від «СЕРО-СИНЕ-ЗЕЛЕНЫЙ 7.2-12/2» масами 0,2693 г, 0,1262 г, 0,0388 г, 0,0533 г, 0,0505 г, 0,0342 г і 0,0401 г містять психотропну речовину «метамфетамін», обіг якої обмежено. Маса «метамфетаміну» складає відповідно 0,4030 г, 0,0821 г, 0,0938 г, 0,0456 г, 0,0147 г, 0,0183 г, 0,0153 г, 0,0140г і 0,0152 г (а.к.п.85-89);

- висновком експерта № 1/8.6/4250 від 14.12.2017 року з фото-таблицею, з яких убачається, що речовини масами 1,1357 г, 1,0470 г і 1,2495 г містять у своєму складі психотропну речовину «метамфетамін», обіг якої обмежено, масою 0,4095 г, 0,3579 г і 0,4365 г відповідно (а.к.п.96-99);

- речовими доказами, а саме вилученими під час обшуку у ОСОБА_2 наркотичними засобами «канабіс» і психотропними речовинами «метамфетамін», переданими на зберігання до камери схову речових доказів. Під час судового провадження вказані речові докази оглянуті за участю сторін (а.к.п.36,37,69,70,79,80,90,91,100,101).

Колегія суддів не посилається у вироку на інші матеріали кримінального провадження, досліджені у судовому засіданні, оскільки вони є процесуальними документами, не доводять та не спростовують вини обвинуваченого.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд, дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті в редакції від 25 січня 2019 року (а.55-58,т.2 судового провадження), і його умисні дії кваліфікує за ч.3 ст.307 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великих розмірах з метою збуту і незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту.

Твердження обвинуваченого про те, що йому належать лише декілька сліп-пакетів з «канабісом» і «метамфетаміном», якими його пригостив ОСОБА_19 та які він зберігав без мети збуту, а інші наркотичні засоби та психотропні речовини йому не належать, колегія суддів розцінює як такі, що направлені на ухилення від покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.

Доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_2 до знайдених у гаражі наркотичних засобів і психотропних речовин, про користування гаражем свідком ОСОБА_20 , якому вони й належать, перевірялися у ході судового провадження. З цією метою судом надавалися судові доручення для встановлення свідка ОСОБА_21 , який не був допитаний під час досудового розслідування, а також свідків з числа сусідів обвинуваченого, які могли б підтвердити показання ОСОБА_10 .

Однак, такі доводи сторони захисту не знайшли об`єктивного підтвердження, спростовуються сукупністю досліджених доказів, у тому числі показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_17 .

Більш того, з урахування позиції обвинуваченого про невизнання винуватості за пред`явленим обвинуваченням, судом допитаний свідок ОСОБА_8 , який через свого знайомого купував наркотичний засіб у особи на ім`я саме ОСОБА_22 . Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що чула від односельчан, що її онук займався наркотиками, однак вживав їх останній чи продавав, не знає.

Інформація сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_19 обмовляє ОСОБА_2 , оскільки неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, вживає наркотичні засоби та перебуває в залежності від працівників поліції, нічим не підтверджена.

Той факт, що відносно свідка ОСОБА_21 11.09.2019 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201804000000910 від 18.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.225, ч.2 ст.305, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.3 ст.311, ч.2 ст.313 КК України, ніяким чином не доводить того, що вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 наркотичні засоби та психотропні речовини належать саме свідку ОСОБА_23 , який під час допиту під присягою в суді заперечував свою причетність до них.

Доводи захисника, викладені у письмових дебатах, про те, що не всі обставини кримінального провадження повно та всебічно досліджені, зокрема судом не допитано свідка ОСОБА_24 і належним чином не перевірено причетність свідка ОСОБА_21 до виявлених за місцем проживання ОСОБА_2 наркотичних засобів і психотропних речовин, і необхідність у зв`язку з цим відновлення судового розгляду для з`ясування всіх обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, згідно з ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких… суд встановлює наявність чи відсутність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.2 ст.84 КПК України).

За приписом ч.1 ст.94 КПК України… суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У частині другій цієї статті зазначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 537/2068/16-к, яка стосувалась права на виклик та допиту свідків. Судді ВС зазначили, що право на допит свідків, що дають показання на користь обвинувачення або захисту, є невід`ємною складовою змагальності та права обвинуваченої особи подавати докази. Крім того, пункт «d» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній обвинуваченій особі право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

У рішенні в справі «Муртазалієва проти Росії» ЄСПЛ, оцінюючи, чи було дотримано право сторони захисту на виклик для допиту свідка, сформулював підхід, який передбачає оцінку трьох факторів: чи було клопотання про допит свідка достатньо обґрунтованим та дотичним до предмету обвинувачення; чи надали національні суди оцінку релевантності цих свідчень та достатнє обґрунтування своєму рішенню не допитувати свідків у суді; чи не підривало рішення не допитувати свідків загальну справедливість розгляду.

Щодо першого елементу ЄСПЛ вважав за необхідне прийняти до уваги, чи могли показання свідків вплинути на результат розгляду або з розумною вірогідністю посилити позицію захисту. Достатність доводів клопотання захисту про допит свідків залежить від оцінки обставин кожної справи, включаючи застосовні положення національного закону, стадію та просування в розгляді, лінію аргументів та стратегію, якої додержувалися сторони, та їх процесуальну поведінку.

Так, колегія суддів вважає, що захисником не наведено жодних переконливих аргументів про необхідність повторного допиту свідка ОСОБА_21 та допиту свідка ОСОБА_24 , які, на думку захисту, могли б вплинути на рішення суду як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами. Клопотання обґрунтовано лише необхідністю допиту свідка ОСОБА_24 з метою спростування показань свідка ОСОБА_21 , які за приписом ч.2 ст.84 КПК України є одними із доказів, з якими не згодна сторона захисту.

На думку колегії суддів, немає підстав додатково з`ясовувати ще якісь обставини для встановлення істини у кримінальному провадженні, які ніяким чином не зможуть змінити вищевикладених мотивів суду.

У зв`язку з наведеним, захиснику Коваль О.В. судом було відмовлено у повторному допиті свідка ОСОБА_21 та у допиті свідка ОСОБА_24 , які на даний час перебувають під вартою.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила, що приблизно 29 чи 30 жовтня 2017 року вона приїхала з роботи додому по АДРЕСА_1 , де у кімнаті сина на ліжку побачила пакети з якоюсь травою. Вона одразу наказала ОСОБА_14 прибрати їх, на що той сказав, що їх привезли та зараз хтось забере, а приблизно через півтори години з обшуком приїхали працівники поліції. Щоб викликати адвоката, її син просив надати йому мобільний телефон, оскільки у них їх одразу забрали поліцейські. Обшук проводився у кімнаті ОСОБА_14 , гаражі та землянці. Один поліцейський усе фотографував і знімав відео на мобільний телефон. Особисто вона бачила, як працівники поліції вилучили 2-3 сліп-пакети. Двері гаражу, котрий з серпня 2017 року у них винаймав синів товариш ОСОБА_4 , вона відчиняла самостійно. З цього приміщення поліцейські винесли пакети чорного кольору та просили кантар чи ваги. Одразу після обшуку цей ОСОБА_4 прийшов до них додому та про щось спілкувався з поліцейськими. Після затримання ОСОБА_4 винайняв адвоката для її сина.

Показання свідка ОСОБА_25 не спростовують наведених судом доказів, а тому не приймаються судом до уваги, оскільки остання являється матір`ю обвинуваченого та прямо заінтересована в результатах розгляду справи.

Допитані в суді обвинувачений та свідок ОСОБА_25 стверджували про те, що обшук фіксувався відео-фіксацією, під час якої ОСОБА_2 наголошував про чисельні порушення, зокрема про те, що працівники поліції підкинули йому до кишень сліп-пакети з психотропною речовиною та просив запросити адвоката, оскільки у нього та його батьків забрали мобільні телефони. Відеозапис обшуку до матеріалів кримінального провадження не долучено.

Частиною 7 ст.223 КПК України (в редакції на день проведення слідчої дії) передбачено, що обшук … здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України (в редакції на день проведення слідчої дії) при обшуку слідчий, прокурор має право проводити … фотографування, звуко- чи відеозапис….

Згідно з частиною 8 цієї статті (в редакції на день проведення слідчої дії) особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

Як убачається з протоколу обшуку від 30.10.2017 року (а.к.п.12-19), під час вказаної слідчої дії проводилися фото- та відео-фіксація на мобільний телефон «Леново».

Свідок ОСОБА_12 у суді пояснив, що під час обшуку надав власний мобільний телефон «Леново» оперативному працівнику, однак, чи здійснював той і фото-фіксацію та відео-фіксацію, йому невідомо. Через декілька днів його мобільний телефон було зламано, а тому перевірити наявність відеозаписів неможливо.

З урахування викладеного та необов`язковості проведення обшуку за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів (станом на день проведення слідчої дії), відсутність долученого до матеріалів кримінального провадження відеозапису обшуку не порушує вимоги КПК України та не тягне недопустимість протоколу обшуку як доказу.

Той факт, що фото-фіксація вилученого у гаражі наркотичного засобу через погане освітлення приміщення проводилася у будинку, на думку колегії суддів, не свідчить про порушення правил проведення обшуку.

Крім того, посилання обвинуваченого на те, що працівники поліції підкинули йому до кишені куртки три сліп-пакети з психотропною речовиною також не заслуговують на увагу, оскільки як останній, так і його захисник Моськіна С.М., з якою був укладений договір про надання правової допомоги 11.12.2017 року, з будь-якими заявами до правоохоронних органів з приводу даної ситуації взагалі не зверталися, що і не заперечувалося ними у суді.

25.10.2018 року прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Потикевичем Д.С. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041440000232 було внесено інформацію про те,

що 30.10.2017 року співробітники УПН ГУНП в Дніпропетровській області під час обшуку, перевищуючи владу, надану їм законом, поклали до кишені одягнутої на ОСОБА_2 куртки психотропну речовину «метамфетамін», котру в подальшому вилучили, чим завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_2 (т.1, а.с.п.253).

У подальшому слідчим СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Сеніним В.В. винесено постанову від 11.09.2019 року, якою кримінальне провадження № 42018041440000232 від 25.10.2018 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.2,а.с.п.151-154).

У судовому засіданні 17.10.2019 року захисник Коваль О.В. просила надати час для оскарження вищевказаної постанови, однак станом на день ухвалення вироку доказів цього суду так і не надала.

Під час судового провадження сторона захисту звертала увагу суду на порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_2 під час проведення на території його домоволодіння обшуку без залучення адвоката, про що він просив.

Надаючи оцінку вказаним зауваженням, колегія суддів враховує протокол обшуку від 30.10.2017 року, з якого убачається виконання ухвали слідчого судді від 26.10.2017 року про дозвіл на обшук. Згідно показань допитаних у суді понятих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , слідчим до початку проведення обшуку була зачитана ухвала слідчого судді, копію якої ОСОБА_2 відмовився отримувати, не заявляв про бажання мати адвоката.

Показання ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_25 про те, що працівники поліції забрали у них мобільні телефони, а тому вони не могли самостійно викликати захисника, являються недостовірними, оскільки обвинувачений у судовому засіданні повідомив, що під час обшуку сам зателефонував свідку ОСОБА_23 та повідомив, що у нього проблеми та йому потрібні гроші.

Таким чином, слідчим було вжито належних заходів для забезпечення права на захист ОСОБА_2 , а тому зауваження з цього приводу, що тягне за особою недопустимість протоколу обшуку, як і неправомірність самої слідчої дії з цих підстав, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

На спростування даних порушень матеріали кримінального проводження містять доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 31.10.2017 року № 004-0038332, згідно якого обвинуваченому ОСОБА_2 призначено захисника Гусєва І.І. протягом строку затримання та/або тримання під вартою.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 31.10.2017 року останній відмовився від надання послуг захисника Гусєва І.І., оскільки ним укладено договір про надання юридичної допомоги з адвокатом ОСОБА_26 , а у подальшому на підставі договору про надання юридичної допомоги від 11.12.2017 року виявив бажання аби його захист здійснювала адвокат Моськіна С.М. (а.к.п.44,131-134,136).

Таким чином, колегією суддів не встановлено порушення прав обвинуваченого на вільний вибір захисника під час здійснення ні досудового розслідування, ні судового розгляду.

Крім того, сам протокол обшуку в розумінні ч.1 ст.84 КПК України не є доказом, а доказом є фактичні дані, отримані під час проведення обшуку.

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України протокол обшуку є процесуальним джерелом доказів. Тому недопустимими можуть бути лише докази, отримані під час проведення обшуку з порушенням порядку, встановленого КПК України.

Аналізуючи протокол обшуку від 30.10.2017 року, суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказана слідча дія була проведена у відповідності до вимог ст.ст.223, 234, 235, 236 КПК України та присутність захисника за вимогами діючого на той час КПК України під час обшуку не була обов`язковою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обшук відбувався у присутності понятих, від яких скарг чи заперечень відносно обставин проведення обшуку, у відповідності до вимог ч.8 ст.236 КПК України не надійшло.

Посилання сторони захисту на ту обставину, що особи, які були залучені до участі у обшукові у якості понятих, є «своїми» для працівників поліції, а тому виникають сумніви в достовірності показів понятих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , колегія суддів не приймає до уваги у зв`язку з наступним.

Так, понятий це фізична особа, яка залучається до участі у кримінальному провадженні з метою засвідчення своїм підписом відповідності записів у протоколі виконаним діям.

Понятий зобов`язаний бути присутнім під час провадження процесуальної дії, після її закінчення засвідчити своїм підписом відповідність записів у протоколі виконаним діям та не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора відомості, які стали йому відомі у зв`язку з виконанням своїх обов`язків (ч.3 ст.66 КПК України).

З огляду на викладене, твердження сторони захисту про те, що свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не були очевидцями всіх обставин обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 , є хибним, оскільки останні у суді заявили, що були присутніми під час обшуку від самого початку та до кінця. Показання зазначених свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, зокрема, протоколом обшуку та вилученими речовими доказами.

Будь-яких доказів, які б підтвердили факт обмови чи зацікавленість понятих у вирішенні справи, захистом надано не було, а тому колегія судів приходить до висновку про достовірність і об`єктивність показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , оскільки репутація цих осіб не дискредитована та довіра до їх показань не підірвана.

За сукупності наведених обставин, у колегії суддів наявні підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 підлаштовує свої показання під фактичні обставини, які встановлюються судом під час дослідження доказів, намагається викривити дійсні обставини вчинення ним особливо тяжкого злочину. З огляду на викладене, відповідні твердження сторони захисту судом відхиляються.

Решта заперечень сторони захисту колегією суддів також відхиляється, оскільки зводиться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів.

Той факт, що орган досудового розслідування та суд по іншому оцінюють докази порівняно з їх оцінкою обвинуваченим і його захисниками, не свідчать про необ`єктивність чи упередженість слідчих органів і суду. Сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (з наступними змінами), про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; то, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо.

Зважаючи на таку велику кількість наркотичного засобу і психотропної речовини, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що дії обвинуваченого були спрямовані не просто на їх зберігання, а саме на їх збут, що підтверджено і іншими доказами в справі.

Аналіз усіх обставин вчинення злочину, дає суду підстави для висновку про те, що обвинувачений при обставинах, установлених органом досудового слідства, незаконно придбав і зберігав психотропні речовини у великих розмірах з метою збуту, а також незаконно придбав і зберігав особливо небезпечні наркотичні засоби у особливо великих розмірах з метою збуту.

Та обставина, що ОСОБА_2 вживає наркотичні засоби, сама по собі не свідчить про відсутність у нього умислу на збут таких засобів і психотропних речовин.

З огляду на зазначене, колегія судів приходить до висновку про повну доведеність «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, і необхідність призначення йому покарання за цим законом.

У зв`язку з наведеним, доводи захисника про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

При визначенні виду й міри покарання, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_2 , - тричі притягався до кримінальної відповідальності, але в порядку, передбаченому ст.89 КК України, являється не судимим, зі слів – до затримання фактично працював, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, колегія суддів не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_2 , який з корисливих мотивів вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, колегія судів вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі у межах строку, передбаченого санкцією ч.3 ст.307 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

На переконання колегії суддів, призначення такого покарання буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 5398,36 грн. (742,20 + 989,60 + 898,60 + 1487,20 + 1189,76), що підтверджуються довідками експертної установи МВС України (а.к.п.32,63,74,84,95).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, колегія судів –

ухвалила:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 9 (дев`ять) років з конфіскацією всього майна, приналежного

на праві власності.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 31 жовтня 2017 року.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експертів стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 5398 (п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 36 копійок на користь держави (отримувач - ГУК у Дн-кій обл/м.Дніпро/24060300, ЄДРПОУ – 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) - UA438999980313020115000004569, код бюджетної класифікації - інші надходження, наявність відомчої ознаки – «00» без деталізації за відомчою ознакою, призначення платежу – за експертизи № 1/8.6/4105 від 31 жовтня 2017 року, № 1/8.6/4252 від 15 листопада 2017 року, № 1/8.6/4251 від 06 грудня 2017 року, № 1/8.6/4253 від 12 грудня 2017 року та № 1/8.6/4250 від 14 грудня 2017 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України).

Наркотичні засоби «канабіс» і психотропні речовини «метамфетамін» у спеціальних пакетах № 2070747, № 2070698, № 0730444, № 1516878 і № 4490514, які по квитанціях № 634, № 686, № 17, № 14 і № 732 знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанов старшого слідчого Дніпровського ВП Мерешка М.Л. від 31 жовтня, 22 листопада, 11 і 18 грудня 2017 року, - знищити після набрання вироком законної сили.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим – у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий суддя В.В. Бровченко

Суддя Ж.М. Озерянська

Суддя С.О. Ребров