Вирок № 96251353, 14.04.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/6215/20

Провадження № 1-кп/210/324/21

"14" квітня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чайкіної О.В.,

за участі секретарів судового засідання Кубаєвої В.В., Хмельницької Ю.В.

сторони кримінального провадження, які беруть участь у судовому засіданні: прокурор Ганський В.В., потерпіла ОСОБА_1 , обвинувачений ОСОБА_2 , захисник обвинуваченого - адвокат Шуляк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного 05 вересня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040710001097 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, маючий професійно-технічну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:

- 25.06.2002 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ст.ст. 187 ч.2, 186 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 06.05.2009 року по відбуттю строку покарання;

- 05.07.2011 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ст.ст. 185 ч.3, 190 ч.2, 70 ч.1 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі;

- 12.03.2012 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.2, 357 ч.3, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.4 КК України поглинути покарання за вироком від 05.07.2011 року та до відбуття 4 роки позбавлення волі, звільнився 11.03.2014 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 1 місяць 28 днів;

- 07.09.2016 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням на 1 рік, ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 13.02.2018р. звільнений від відбування покарання, у зв`язку з закінченням строку випробування.

- 03.12.2020р. Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 4 місяців арешту, вирок набрав законної сили, направлений на виконання

у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних, корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин:

05 вересня 2020 приблизно о 10:40 годині ОСОБА_2 перебуваючи біля будинку №28 по вул. Віталія Матусевича, в Металургійному районі м. Кривого Рогу помітив у руках у гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 пакет торгової марки "ЄВА" з грошовими коштами, в цей час у ОСОБА_2 , виник раптовий намір, направлений на відкрите викрадення майна належного ОСОБА_1 та АТ "УКРПОШТА" та звернення його на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи повторно, ОСОБА_2 шляхом ривку вирвав з рук ОСОБА_1 пакет торгівельної марки "Єва" в якому знаходилися грошові кошти в сумі 79866,34 гривень які знаходяться на балансі АТ "УКРПОШТА", а також грошові кошти в сумі 4885 гривень які особисто належать ОСОБА_1 , після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину з викраденим зник.

Таким чином ОСОБА_2 вчинив всі дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, у зв`язку з чим реалізував злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, обернув викрадені грошові кошти на свою користь, розпорядившись в подальшому ними на власний розсуд, у зв`язку з чим своїми діями завдав АТ "УКРПОШТА" та ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 84751,34 гривень.

За вказаним епізодом ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, та показав, що він перебував у знайомого на ім"я ОСОБА_3 по вул. Віталія Матусевича, 28. Ключів від кватири не мав, вийшов в магазин за цигарками, повернувшись до квартири, двері у тамбурі були зачинені, він дзвонив у сусідню квартиру і відчинила жінка - свідок у справі. Побачивши його, вона виштовхнула за двері, подія відбувалась приблизно о 10, 10-30 годині ранку.

На запитання учасників процесу обвинувачений показав:

-вийшов з квартири на п`ять хвилин, магазин знаходиться через дорогу, коли повернувся двері в тамбур були зачинені. Потім на 295 маршрутному таксі поїхав у бік зупинки «Рудана», більше на ту адресу не повертався. Зателефонував другу та той повідомив, що когось із його сусідів пограбували;

-я не знаю чому потерпіла вказує саме на мене. У своїх показах вона повідомляла, що знає мене та мою маму;

-я не знаю потерпіла, мені здається що у неї до мене неприязні відносини;

-я раніше засуджений за аналогічними статтями;

-я був у товариша, в під`їзд іншого будинку не заходив, ніяких незаконних дій не бачив;

Крім того, ОСОБА_4 пояснив суду, що він написав заяву про добровільне зізнання, оскільки думав, що буде перебувати на домашньому арешті, та був впевнений, що його не хаарештують, однак суддя обрала йому тримання під вартою. Вважає, що його ввели в оману, він хотів сприяти, однак його заарештували, і він відмовляється від своєї заяви про зізнання.

Шляхом допиту обвинуваченого судом встановлено, що він не має скарг на недозволені методи дізнання та застосування до нього примусу з боку працівників поліції, однак враховуючи, що останній відмовляється від заяви про вчинення ним кримінального правопорушення, суд не враховує її в якості доказу його винуватості.

В той же час під час судового розгляду не встановлено підстав для призначення перевірки, так як обвинувачений та сторона захисту не стверджували про вчинення заборонених методів досудового слідства відносно ОСОБА_2 .

Хоча обвинувачений і не визнав під час судового слідства свою вину, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у пред`явленому обвинувачені підтверджується представленими стороною обвинувачення доказами, які відповідають вимогам ст.ст.84-86 КПК України щодо їх належності й допустимості, та які тримані у порядку, встановленому діючим КПК України.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 , суду показала, що працює листоношею з 2004 року, поштове відділення № 65, обслуговує у тому числі й будинки по АДРЕСА_2 . Наразі їй відомо, що там мешкав разом зі своєю мамою обвинуваений. 05 вересня 2020 року о 10 годині вона вийшла з відділення №65, мала при собі до 100 тисяч гривень, частину коштів поклала в поясну сумку, іншу частину в пакет «Єва» і пішла на дільницю. Проходила вповз будинок 28 по вул. Матусевича, на бордюрі сидів молодий хлопець, він опередив її, зупинився і схватив пакет верхній у якому були кошти. Смикнув, ручки відірвались, залишились у неї. Вона побігла за хлопцем, повз будинки №20 та № 22 і почула, як хлопнули двері, це в домі 20, 4-й під`їзд. Коля вона добігла до кінця будинку №22 хлопця вже не було. Після чого вона повідомила свого керівника та пішла до нього, щоб віддати чорний пакет, у якому знаходився товар для продажу. Вищевказаного хлопця я раніше бачила, впізнати наочно зможу.

На запитання учасників процесу потерпіла показала:

-я працюю з 2004 року, три рази в тиждень ми розносимо гроші;

-в поясну сумку всі гроші не помістяться;

-4885,00 гривень мені повернули в косметичці, це були особисті кошти;

-Гроші я поклала в пакет 4 по 200 і цей пакет помістила в пакет «Єва», який не просвічувався;

-маршрутом, яким я йшла 05 вересня 2020 року я ходжу завжди ;

-хлопець сидів на бордюрі у спортивному костюмі синього кольору, в капюшоні;

-хлопець сидів біля третього під`їзду;

-коли хлопець обігнав мене і почав йти на мене, я почала кричати;

-я пакет тримала при собі, він його висмикнув, чотири ручки залишились тільки;

-я побігла за ним і біля будинку № 22 я почула, як закрились двері

-візуальний контакт з обвинуваченим був приблизно одну хвилину;

-я викликала поліцію та побігла на пошту, віднесла кошти, які залишились;

-патрульна поліції приїхала до будинку № 20 під`їзд № 4 і на другому поверсі знаходився пакет «Єва» с частиною коштів

-я була на впізнанні приблизно через один місяць;

-я впізнала ОСОБА_4 відразу

-я пізнала ОСОБА_4 по обличчю та очам, раніше я його десь бачила;

-слідчі надсилали мені багато фото підозрюваних;

-я припискаю, що раніше бачила ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що 05.09.2020 року о 10.20 годині вона була вдома одна, в цей момент в двері наполегливо дзвонили декілька разів, вона відчинила і побачила, що це не ОСОБА_3 , а не знайомий їй чоловік, він переступив однією ногою за поріг, але вона його відштовхнула і зачинила перед ним двері. Чоловік високого зросту, худорлявий, на обличчі була не велика густа борода, виразні очі, був одягнений в темну спортивну кофту з червоними вставками. Після чого вона зателефонувала до свого чоловіка і розповіла йому про дану ситуація, на що він їй відповів, що ОСОБА_3 не може бути вдома, так як він бачив його на зупинці громадського транспорту "Бизова" в Металургійному районі м. Кривого Рогу. Потім вона вийшла на лоджію і побачила незнайомця, який саме і дзвонив у її квартиру біля під`їзду, він стояв курив, вона йому пригрозила викликати поліцію, і потім пішов в сторону горгазу. Через незначний час вона почула з вулиці жіночій крик, визирнула з лоджії і побачила жінку білявку, яка звала на допомогу, щось шукала по кишеням, і побігла в сторону будинку АДРЕСА_2 . Після обіду коли вже чоловік приїхав додому, приходили працівники поліції і вони дізналися, що відносно жінки було вчинено злочин.

Клопотань про виклик інших свідків в кримінальному провадженні на стадії судового слідства не заявлено.

Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, враховуючи, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового рослідування, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29.07.2020р. у справі № 740/526/19 провадження № 51-212 км 20).

Сторона обвинувачення наполягала на допиті свідка ОСОБА_5 . Клопотань про допит інших свідків прокурором не заявлялись.

Потерпіла не підтримала своє письмове клопотання про виклик свідків, які могли бути очевідцями події, мотивувавши свою позицію тим, що її свідки не бажають надавати покази у суді.

На виконання вимог ст. 349 КПК судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджувалися в першу чергу, сторона захисту, у тому числі й обвинувачений, не заявляла клпотань про виклик у судове засідання свідків захисту. Сторона захисту та обвинувачений не заперечувала проти такого порядку дослідження доказів.

Окрім отриманих показів в судовому засіданні, вина ОСОБА_2 у пред`явленому обвинувачені підтверджується зібраними по справі письмовими доказами.

За клопотанням прокурора судом безпосередньо досліджено письмові докази, а саме:

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05 вересня 2020 року, в якій потерпіла просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому їй особу, яка 05 вересня 2020 року о 10 годині 40 хвилин по вул.. Матусевича, біля б 20 вихватила пакет з сумою грошей, приблизно 84 тисячі та побіг. Чоловік приблизно на зріст 190 см, у синій куртці з красними лампасами (Т.1 мат. к.п. а.с. 6);

- протокол огляду місця події від 05 вересня 2020 року, складеного слідчим СВ Металургійного ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області Іщенко Д.В., в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідно до якого оглянуто відкриту ділянку місцевості, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 (Т.1 мат. к.п. а.с. 7-9);.

- фото таблиця до протоколу огляду від 05 вересня 2020 року, де потерпіла ОСОБА_1 вказує на місце скоєння злочину та в якому напрямку втік чоловік, який вчинив грабіж (Т.1 мат. к.п. а.с. 10).;

- акт про застосування службового собаки від 05 вересня 2020 року, з якого відповідно встановлено, що початкова точка службової собаки від пакету на 2му поверсі 4-го під`їзду буд. 20 вул. Віталія Матусевича, звідки вивела на вулицю та повернула ліворуч, пройшовши близько 150 метрів та повернула на вул. 22-го Партз`їзду, потім повернула праворуч дійшовши до перехрестя з вул. Олександра Васякіна і слідові роботи було закінчено. Предметів не виявлено. Службова собака вказала можливий шлях підходу (відходу) злочинця (Т.1 мат. к.п. а.с. 11-12);.

- протокол огляду місця події від 05 вересня 2020 року складеного слідчим СВ Металургійного ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області Іщенко Д.В., в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідно до якого встановлено та вилучено речові докази по справі (Т.1 мат. к.п. а.с. 13-14);

- фото таблиця до протоколу огляду від 05.09.2020 року з якої досліджено загальний вид під`їзду по вул. Віталія Матусевича, б. 20, а також зафіксовано вид пакету «Єва» який був залишений у під`їзді, вид речей, які знаходились в пакеті, а також вид слідів папілярних ліній (Т.1 мат. к.п. а.с. 16-18);

- відношення, яке скеровано на ім`я начальника відділку поліції, відповідно до якого АТ «Укрпошта» просить внесни до ЄРДР повідомлення про злочин, який трапився 05 вересня 2020року, а саме з метою незаконного заволодіння чужим майном невідома особа здійснила напад на листоношу відділення поштового зв`язку Кривий Ріг 65 ЦПЗ ОСОБА_1 (Т.1 мат. к.п. а.с. 20-24);

- акт службового розслідування по факту нападу невідомої особи на листоношу ВПЗ 65 Кривий Ріг ОСОБА_1 , який мав місце 5 вересня 2020 року біля будинку АДРЕСА_3 мат. к.п. а.с. 26-124);

- постанова про визнання речових доказів від 06 вересня 2020 року, відповідно до якої встановлено, що викрадений пакет марки "ЄВА" був залишений між першим та другим поверхом в будинку АДРЕСА_2 , в даному пакеті знаходилися особисті речі ОСОБА_1 , а саме: пенсійні відомості, пенсійні карточки, газеті, журнали, ключ від домофона, калькулятор, листи, парасолька, гаманець з ліками та гаманець з особистими коштами в сумі 4885 гривень, дані речі по кримінальному провадженню мають значення речового доказу, то визнані речовими доказами (Т.1 мат. к.п. а.с. 136);

- розписка потерпілої ОСОБА_1 , яка отримала від слідчого на відповідальне зберігання речові докази по справі (Т.1 мат. к.п. а.с. 137);

- висновок експерта від 10 вересня 2020 року, з якого встановлено, що сліди пальців руки вилучені 05.096.2020 року під час огляду місця події по АДРЕСА_2 , непридатний для ідентифікації за ним особи, що його залишила (Т.1 мат. к.п. а.с. 172-178);

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 20 жовтня 2020 року, до якого долучена декілька фото таблиць та відповідно з вказаного протоколу встановлено, що потерпіла ОСОБА_1 впізнала обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме за рисами обличчя, тіло будовою та формою очей (Т. 1 мат. к.п., а.с. 183-186).

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 21 жовтня 2020 року, до якого долучена декілька фото таблиць та відповідно з вказаного протоколу встановлено, що свідок ОСОБА_5 впізнала обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме за рисами обличчя, тіло будовою та формою очей, очі дуже виразні (Т. 1 мат. к.п., а.с. 192-195).

Разом з тим, суд відхиляє наступні письмові докази, на які посилається сторона обвинувачення в підтвердження скоєння ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема:

- рапорт о/у СКП Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Поліжай Артура. З якого встановлено що 20 жовтня 2020 року до Металургійного ВП КВП звернувся ОСОБА_2 з письмовою заявою, про те, що 05.09.2020 року знаходячись по вул. В. Матусевича відкрито шляхом ривку викрав пакет в якому знаходились гроші в сумі приблизно 80000,00 гривень;

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.10.2020 року в якому ОСОБА_2 повідомляє аналогічні відомості, а саме , що він скоїв кримінальне правопорушення;

- пояснення відібрані у ОСОБА_2 20 жовтня 2020 року в яких останній визнає свою вину та детально повідомляє про скоєний злочин.

Вказані докази відхиляються судом, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину не визнав та заперечив обставини справи.

При цьому суд приходить до висновку, що виключення цих письмових матеріалів з доказової бази не пливає на переконливість сукупності інших доказів у провадженні щодо доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.

Суд відхиляє твердження захисника – адвоката Шуляк В.М. та обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що показання потерпілої слід оцінювати критично, і те, що її покази не доводять причетності ОСОБА_2 до вчинення відкритого викрадення чужого майна, виходячи з наступного.

Суд безпосередньо, з урахуванням положень частини 1 статті 23 КПК України, заслухав показання обвинуваченого, потерпілої, свідка та дослідив письмові докази, на які посилалася сторона обвинувачення у своєму клопотанні про обсяг письмових доказів.

Доведеність винуватості ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), повністю підтверджуються показаннями потерпілої, яка у своїх показах в судовому засіданні детально розповіла, як обвинувачений вирвав з її рук пакет, в якому перебували грошові кошти, її особисті речі, поштові конверти, інші речі. Також вона вказала, що коли побігла за ОСОБА_2 , після того, як він звернув за будинок, вона чула та бачила як закрились двері під"їзду будинку АДРЕСА_2 , і вона вказала на цей під"їзд працівникам поліції, і в цьому ж під"їзді знайшли пакет з її особистими речами, однак грошових коштів, які призначені для виплати пенсії, там вже не було. Окрім того, вона впізнала ОСОБА_2 за рисами обличчя, тіло будовою та формою очей, про що стверджувала безпосередньо під час допиту у судовому засідання. Посилання захисника та обвинуваченого, що потерпіла вказувала, що знала обвинуваченого та його матір, однак лише через 1,5 місяці вказала на ОСОБА_2 є неспроможними, та такими, що спростовуються матеріалами справи та поясненнями самої потерпілої.

Судом створено усі умови для безпосереднього допиту потерпілої у відкритому судовому засіданні, потерпіла була присутня на судовому слідстві та надала відповіді на всі запитання, та окрім того, ствердила в суді, що саме обвинувачений вчинив грабіж.

Так, на додаткові запитання прокурора, захисника та обвинуваченого, потерпіла суду пояснила, що вона бачила обвинуваченого не один раз поблизу місця подій, оскільки це був її постійний маршрут, яким вона пересувалась під час виконання службових обов`язків листоноші. Їй працівники поліції показували багато фотографій, і вона впізнала серед цих фото саме ОСОБА_2 . Однак їй одразу ніхто не говорив, ані прізвище ані імені впізнаної особи, лише після впізнання вживу вона дізналась прізвище і ім`я, та вона пригадала, що колись приносила виплати матері цього хлопці та поштові листи. З ним особисто вона не була знайома, бачила його, коли проходила повз будинку, де він мешкав.

Крім того потерпіла, відповідаючи на додаткові питання пояснила, що оскільки їй сказали прізвище впізнаного нею хлопця, що вчинив грабіж, і вона пригадала, що на таке прізвище вона приносила пошту та грошові кошти, в будинок поблизу місця злочину, де вона могла й бачити обвинуваченого до подій, що мали місце 05 вересня 2020року, тому вона й сказала під час надання свідчень суду, що бачила його і знає його матір. Однак такі її пояснення не означають, що вона особисто знала ОСОБА_2 і бажає його якимось чином оговорити, враховуючи, що їй показували багато фотознімків, і лише через півтора місяці його знайшли і вона його впізнала.

Також потерпіла стверджує, що ані слідчий ані оперативні співробітники не нав`язували їй як під час впізнання, так і до його проведення конкретну особу, яку слід впізнати. Навпаки, вона відхилила безліч фотознімків, оскільки добре запам`ятала риси обличчя особи, яка вирвала із її рук сумку, і цією особою був саме обвинувачений, а не якась інша особа.

Неспроможність позиції захисту та обвинуваченого щодо не причетності ОСОБА_2 до інкримінованого діяння, спростовується й показами свідка ОСОБА_8 , яка будучи під присягою в суді ствердила, що бачила ОСОБА_2 05 вересня 2020 року незадовго до подій грабежу біля тамбуру своєї квартири, яка розташована в будинку, на подвір`ї якого стався грабіж. Свідок проганяла ОСОБА_2 , не пустила його до тамбуру, та подзвонила чоловіку, щоб той попередив сусіда напроти, який залишив відчинені двері квартири. Свідок бачила, як ОСОБА_2 курив біля під`їзду, ще й з балкону насварила його, що викличе поліцію, якщо той не забереться, та в подальшому свідок почула крики жінки, і вийшла на балкон, зрозуміла, що у жінки, що стояла на вулиці щось викрали.

В той же час, обвинувачений надав суду покази, що 05 вересня 2020 року приблизно в 9.30 перебував дійсно в будинку АДРЕСА_4 та свідок ОСОБА_8 не впустила його до тамбуру, де розташована квартира його знайомого на імя ОСОБА_3 , виштовхнула його з тамбуру, а потім погрожувала викликом поліції коли він курив на вулиці. Потім свідок почула крики жінки, а точний час, а саме скільки пройшло хвилин від того часу, як обвинувачений залишив під"їзд її будинку і коли вона почули крики, наразі вона зазначити не може, за сплином часу, але це був незначний проміжок часу. Крім того, свідок в судовому засідання демонструвала записи в телефоні, зокрема що саме 05 вересня 2020 року зранку , до 11години вона телефонувала чоловікові, та повідомляла йому про відкриті двері сусіда і незнайомця, яким потім виявився ОСОБА_2 , та який намагався зайти до тамбуру, але вона його відштовхнула та прогнала. А через назначний час стався злочин.

Показання потерпілої узгоджуються із даними, що містяться у протоколі пред`явлення особи до впізнання ОСОБА_1 від 20.10.2020, проведеного із дотриманням вимог КПК, із залученням двох понятих з ілюстративною фототаблицею, яким зафіксовано, що потерпіла впізнала особу за № 2 за рисами обличчя, будовою тіла та формою очей.

Аналогічно, показання свідка ОСОБА_5 узгоджуються із даними протоколу впізнання від 21.10.2020року, де свідок вказала саме на ОСОБА_2 , який в день злочину перебував на місці події та в час, що співпадає з часом вчинення грабежу.

Свідок ОСОБА_5 впізнала обвинуваченого і безпосередньо в судовому засіданні, та вказала риси, за якими його впізнала, а так само і охарактеризувала його зовнішній вигляд.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05 вересня 2020 року, ОСОБА_1 вказувала, що особа, яка вчинила грабіж був одягнутий у синю куртку з красними лампасами; та свідок ОСОБА_5 під час допиту вказала, що ОСОБА_9 був одягнутий саме у куртку з красними лампасами темного кольору.

Відповідно до частини 1 статті 228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 попередньо з`ясував, чи можуть вони впізнати підозрювану особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети особи, яка причетна до події грабежу, а також обставини, за яких потерпіла та свідок бачила цю особу. При цьому як потерпіла, так і свідок зазначили, що можуть впізнати особу, яка причетна до грабежу, зокрема за рисами обличчя, тіло будовою та формою очей.

Ці факти зафіксовані в протоколах пред"явлення особи до впізнання та закріплені підписом потерпілої та, відповідно підписом свідка.

Та обставина, що потерпіла повідомила в суді, що ій демонстрували багато фотографій впродовж 1,5 місяця, не може бути визнано як суттєве порушення та суттєво не впливає на допустимість доказу - протоколу пред"явлення до впізнання за участі потерпілої від 20.10.2020року, оскільки слідча дія проводилась за участі статистів, відповідно до частини 2 статті 228 КПК України.

ОСОБА_2 , як особа, яка підлягала впізнанню, пред`являвся потерпілій разом з іншими особами тієї ж статі, у кількості не менше трьох і які не мали різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.

Поряд із цим, потерпіла в суді вказувала саме на ОСОБА_2 як на особу, що вчинила грабіж, тобто потерпіла безпосередньо в суді підтвердила результати впізнання і вмотивовано відповіла на всі запитання захисту, чому саме вона впізнає обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає, що доводи обвинуваченого в частині, що потерпілій нав"язали впізнання, і вона помиляється, є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами провадження.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за яким він обвинувачується.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченого слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, та кваліфікувати його дії за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Суд погоджується, що в даному випадку наявна ознака повторності, оскільки попередні судимості ОСОБА_2 за вчинення корисливих злочинів проти власності не погашені, оскільки переривались вчиненням інших злочинів, і строки погашення судимості не сплинули.

Згідно з частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень..

Згідно з частиною 5 статті 12 КК України вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення за частиною 2 статті 186 КК України є тяжким злочином.

При визначені виду та розміру покарань суд керується вимогами статей 65-68 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_2 скоїв тяжкий умисний злочин проти власності з кваліфікуючою ознакою "повторність"; офіційно не працює, раніше судимий за злочини проти власності, за які йому призначено покарання як з іспитовим строком, так і реальні міри покарання; звертався за медичною допомогою з березня 2017 року з приводу вживання психостимуляторів зі шкідливими наслідками; офіційно в зареєстрованому шлюбі не перебуває, офіційно неповнолітніх дітей на утриманні немає, за місцем мешкання характеризується посередньо, завдана майнова шкода не відшкодована.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України судом не встановлено.

В обвинувальному акті ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено обставин, які б обтяжували покарання, тому суд не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення не встановлює обставин які б обтяжували покарання.

Ураховуючи всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, тяжкість їх наслідків, їхню суспільну небезпеку, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих вину обставин, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.

Суд також приймає до уваги досудову доповідь, згідно з якою виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі можливе лише в умовах контролю за його поведінкою.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого, розміру завданої шкоди, способу вчинення злочину, наслідків, які від нього настали, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначення ОСОБА_2 основного покарання у вигляді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без ізоляції.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, позицію сторони обвинувачення та захисту, а також те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти власності, при цьому будучи раніше судимий за злочини проти власності до покарання у вигляді позбавлення волі та і з випробувальним терміном, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та маючи не зняту і не погашену в законному порядку судимість, повторно вчинив новий, умисний, корисливий злочин, що вказує на те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 неможливо без ізоляції від суспільства.

На думку суду ОСОБА_2 необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в максимальних межах санкції статті обвинувачення.

Крім того, остаточне покарання ОСОБА_2 слід визначити за правилами частини 4 статті 70 КК України, з урахуванням призначеного покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 за вироком від 03.12.2020року Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до 4 (чотирьох) місяців арешту. Строк покарання обчислюється з моменту взяття під варту по даному кримінальному провадженню.

Вирок набрав законної сили 12 січня 2021 року та направлений на виконання до ДУ "Криворізька установа виконання покарань № 3", оскільки останній там перебуває, для відбуття покарання.

Тобто ОСОБА_2 засуджений до покарання, яке підлягає реальному виконанню. Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_2 визнано винним - вчинено до постановлення даного вироку.

За приписами частини 4 статі 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то покарання призначається за правилами, передбаченими у частині 1 цієї статті. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами складання покарань, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Та обставина, що ОСОБА_2 винен ще і в іншому злочині, вчиненому до постановлення цього вироку, стає підставою для призначення останньому покарання за сукупністю злочинів відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України, які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробуванням. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК України встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинення менш суворого покарання більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань.

Таке правозастосування узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631 кмо19), щодо обов`язковості застосування вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність за умови, коли засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому до постановлення попереднього вироку.

Суд, виходячи із вказаного правового висновку, вважає за доцільне застосувати один із альтернативних способів та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тому покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року у вигляді 4 (чотирьох) місяців арешту слід повністю поглинути покаранням, призначеним за цим вироком, зарахувавши відбуте покарання у вигляді арешту за правилами статті 72 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчиненню ними нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69, 69-1, 75 КК України суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При вирішенні цивільного позову потерпілого Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судовим розглядом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення Акціонерному товариству «Укрпошта», які на досудовому слідстві визнані стороною потерпілою спричинено матеріальну шкоду на суму 79866,34 грн, що зокрема підтверджується актом службового розслідування за фактом скоєння грабежу сторонньою особою у відношенні ОСОБА_1 – листоноші ВПЗ 65 Кривий Ріг ЦПЗ Кривий Ріг філія Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта».

Розмір завданої шкоди підтверджено відношенням, яке скеровано на ім`я начальника відділку поліції, відповідно до якого АТ «Укрпошта» просить внести до ЄРДР повідомлення про злочин, який трапився 05 вересня 2020року, а саме з метою незаконного заволодіння чужим майном невідома особа здійснила напад на листоношу відділення поштового зв`язку Кривий Ріг 65 ЦПЗ ОСОБА_1 мат. к.п. а.с. 20-24) та актом службового розслідування по факту нападу невідомої особи на листоношу ВПЗ 65 кривий Ріг ОСОБА_1 , який мав місце 5 вересня 2020 року біля будинку 28 по вул. В. Матусевича (Т.1 мат. к.п. а.с. 26-124).

На підставі викладеного, цивільний позов Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином підлягає задоволенню в повному обсязі.

Потерпілій ОСОБА_1 , на досудовому слідстві матеріальна шкода відшкодована, цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме: - витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи (т.1, а.с.171) у сумі 980 грн. 70 коп.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого тримання під вартою слід залишити без змін – до набрання вироку законної сили.

Строк відбуття покарання слід рахувати з 22.10.2020 року - з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зарахувавши покарання, фактично відбуте за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.12.2020 року за ч. 1 ст. 309 КК України, за правилами складання покарань, передбаченими в статті 72 цього Кодексу ( одному дню позбавлення волі відповідають: один день арешту).

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження – не застосовувались.

Керуючись ст.12, ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, покарання, призначене за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.12.2020 року за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 4 (чотирьох) місяців арешту повністю поглинути покаранням, призначеним за цим вироком і остаточно призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

На підставі статті 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання, повністю фактично відбуте за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.12.2020 року за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 4 (чотирьох) місяців арешту, за правилами складання покарань, передбаченими в частині 1 статті 72 КК України (одному дню позбавлення волі відповідають: один день арешту).

Строк відбування покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відраховувати з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання, тобто з 22 жовтня 2020 року.

На підставі частини 5 статті72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , час попереднього ув`язнення за даним кримінальним провадженням, з 22 жовтня 2020 року по день набрання вироку законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – тримання під вартою – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції Ат «Укрпошта» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків задовольнити повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (який зареєстрований у АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції АТ «Укрпошта» (р/р НОМЕР_1 , МФО 305482, ДОУ АТ Ощадбанк, ЄДР ЮО ФОП ГФ 25771603) матеріальну шкоду у розмірі 79866,34 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят гривень тридцять чотири копійки).

Речові докази:

- пенсійні відомості, пенсійні карточки, газеті, журнали, ключ від домофона, калькулятор, листи, парасолька, гаманець з ліками та гаманець з особистими коштами в сумі 4885 гривень, які знаходяться на зберігання у потерпілої ОСОБА_1 , залишити у володінні останньої.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме:

- витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи (т.1, а.с.171) у сумі 980 грн. 70 коп.

Матеріали кримінального проваджнення, внесеного 05 вересня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040710001097 - залишити у справі № 210/6215/20.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: О. В. Чайкіна