Рішення № 96250966, 13.04.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

13.04.2021 227/4690/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с\з Сисенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просить стягнути з відповідача:

1) заборгованість із заробітної плати за вересень - грудень 2016 року та січень-липень 2017 року в розмірі 38110,65 грн, яка складається з заборгованості по заробітній платі за:

вересень 2016 року - 3788,07 грн

жовтень 2016 року - 3347,04 грн

листопад 2016 року - 3611,32 грн

грудень 2016 року - 4284,30 грн

січень 2017 року - 3417,12 грн

лютий 2017 року - 3266,27 грн

березень 2017 року - 3482,32 грн

квітень 2017 року - 1952,39 грн

травень 2017 року - 2925,97 грн

червень 2017 року - 610,20 грн

липень 2017 року - 7425,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилається на те, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 17.07.2017 року була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. З вказаним наказом про звільнення особисто була ознайомлена. Проте відповідач при звільненні не здійснив з нею повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 10.01.2020 року судом витребувано у відповідача документи.

24.01.2020 року до суду надійшов відзив відповідача (а.с.40-42).

Ухвалою суду від 28.02.2020 року судом повторно витребувано у відповідача документи.

16.03.2020 року відповідачем, на виконання ухвали суду від 24.02.2020 року, надані витребувані документи (а.с.93-109).

Ухвалою суду від 19.03.2020 року судом витребувано у позивача, відповідача, ДФС додаткові документи(а.с.75).

Ухвалою суду від 14.04.2020 року судом повторно витребувано у позивача, відповідача, додаткові документи та визнано явку позивача обов`язковою(а.с.87).

В судове засіданні позивач не з`явися, про дату, час і місце судового розгляду належним чином був повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений. З наявних у справі повідомлень представників відповідача вбачається, що останні просили розглядати справу без участі відповідача.

Керуючись ст.223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не з`явившихся сторін, на підставі матеріалів, що маються у справі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зі змісту відзиву (а.с.40-41) вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги і просить відмовити в їх задоволенні. При цьому відповідач зазначає, що заборгованість з заробітної плати за період березень- липень 2017 року перед позивачем відсутня. Також відповідач зазначає, що територіально ВП «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», з яким позивачка перебувала у трудових відносинах, знаходиться на непідконтрольній українській владі території. У зв`язку з чим відповідач втратив контроль за виробничими потужностями своїх підприємств. З 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності вказаного структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, було припинено нарахування заробітної плати працівникам вказаного структурного підрозділу. Прийняття вищевказаного рішення було обумовлено відсутністю зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також неможливістю передачі з непідконтрольної території первинних документів. Через відсутність доступу до оригіналів документації підприємства (кадрової, первинної тощо), комп`ютерних баз та втраченого контролю над господарською діяльністю за місцем роботи позивача (м.Донецьк, м.Іловайськ) виконання відповідачем свої трудових зобов`язань (ст.ст.47,83,115,116 КЗоТ України) перед працівниками, які залишилися на непідконтрольній території, є неможливим в силу вищевказаних форс-мажорних обставин. Відповідач зазначає, що не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання, оскільки не надані оригінали первинних документів. Станом на день звільнення позивач заборгованості з виплати заробіної плати за період березень-липень 2017 року. Посилаючись на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року відповідач зазначає, що внаслідок виниклих через форс-мажорні обставин відповідач підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодвством про працю.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював закрійником 6 розряду в швейній мастерні ВП «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.8-9), наказом в.о.начальника дирекції залізничних перевезень - Подлузького В.О. «Про припинення трудового договору (контранту)» № 6727/ДН-ос від 10.07.2017 року (а.с.71) .

Наказом (розпорядженням) № 6727/ДН-ос від 10.07.2017 року(а.с.71) позивача звільнено 17.07.2017 року з з роботи, у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні позивачу необхідно виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 19 днів невикористаної відпустки.

Відповідач факт перебування позивача з ним у трудових відносинах до 17.07.2017 року та факт його звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України не оспорював.

Судом також встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Запис про звільнення позивача, в трудовій книжці позивача зроблений на підставі наказу № 6727/ДН-ос від 10.07.2017 року і засвідчений підписом начальника відділу кадрів - Н.Мала та печаткою відділу кадрів структурного підрозділу «Донецька дирекції залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.9).

З наданої відповідачем копії наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД «Про встановлення простою» вбачається, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів Донецької дирекції залізничних перевезень; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; начальникам відповідних виробничих підрозділів наказано встановити відповідними наказами початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу та оплату за час простою не з вини працівників проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с.66).

Позивачем, на підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з вересня по грудень 2016 року та з січня по липень 2017 року, в яких зазначено суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати. Вказані табуляграми видані ВП БМЕУ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ УЗ, ЄДРПОУ 40150216 (а.с.10-20).

Так, згідно наданих розрахункових листів (табуляграм) заробітної плати вбачається, що в них зазначено кількість відпрацьованих годин за місяць, кількість годин простою, суми, які були нараховані позивачу, суми, які підлягають виплаті після утримання податку, суми, які були перераховані на платіжну карту або виплачені як аванс, а саме:

за вересень 2016 року позивачу нараховано 3788,07 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 2947,30 грн. При цьому вказана табуляграма свідчить про те, що 64,91 грн позивачу було перераховано на платіжну карту (а.с.10)

за жовтень 2016 року нараховано 3347,04 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 1701,50 грн. Аванс 960,00 грн (а.с.11)

за листопад 2016 року нараховано 3611,32 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 191,66 грн. Аванс 650,00 грн, перераховано на платіжну картку 2030,00 грн (а.с.12)

за грудень 2016 року нараховано 4284,30 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 2216,79 грн. Аванс 1190,00 грн (а.с.13)

за січень 2017 року нараховано 3417,12 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 1807,23 грн. Аванс 910,00 грн (а.с.14)

за лютий 2017 року нараховано 3266,27 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 1327,27 грн. Аванс 1270,00 грн (а.с.15)

за березень 2017 року нараховано 3482,32 грн, з яких оплата простою (72 години) - 1078,13 грн Сума до виплати після утримання податку становить 2769,07 грн(а.с.16)

за квітень 2017 року нараховано 1952,39 грн, з яких оплата простою (128 години) - 1916,68 грн Сума до виплати після утримання податку становить 1552,50 грн(а.с.17)

за травень 2017 року нараховано 2925,97 грн, з яких оплата простою (95 години) - 1422,54 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 2326,68 грн(а.с.18)

за червень 2017 року нараховано 610,12 грн, з яких оплата простою (40 години) - 598,96 грн, недопрацювання до норми (119 годин). Сума до виплати після утримання податку становить 485,16 грн(а.с.19)

за липень 2017 року нараховано 7425,64 грн, з яких оплата простою (8 години) - 119,79 грн, недопрацювання до норми (64 годин), відпустка без збереження 2 дні, вихідна допомога 4285,05 грн, компенсація за невикористані 19 днів відпустки - 2884,96 грн. Сума до виплати після утримання податку становить 5947,59 грн (а.с.20).

Відомості в табуляграмах щодо нарахованої ОСОБА_1 суми заробітної плати за вересень-грудень 2016 року та за січень-березень 2017 року повністю збігаються з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , наданими Пенсійним фондом України № 216/02 від 22.01.2020 року (а.с.49-50) та відомостями щодо нарахованих доходів громадянці ОСОБА_1 за вказаний період, наданими Головним управлінням ДПС у Донецькій області (а.с.84).

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач за період з 01 по 15 березня 2017 року нарахував ОСОБА_1 заробітну плату з урахуванням утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1431,47 грн і вказану суму остання отримала у касі м.Лиман 11.09.2017 року, що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 1902 від 11.09.2017 року (а.с.42).

Також з відзиву вбачається, що на день звільнення позивача заборгованість з виплати заробітної плати за період березень-липень 2017 року відсутня, але вказані доводи відповідачем належним чином підтверджені не були (суду не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період березень-липень 2017 року).

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу норм ст.ст. 115, 116 КЗпП України, вбачається, що відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Згідно матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року не проводилося.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), наведене свідчить, що законодавець обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві поклав на власника або уповноважений ним орган, і тому саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Доводи АТ «Українська залізниця» про те, що з березня 2017 року до дирекції не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року не можуть стати підставою для відмови позивачу у задоволенні заявлених вимог.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До суду позивачка надала розрахунки заробітної плати за вересень-грудень 2016 року та за січень - липень 2017 року.

Відповідно до табуляграм за березень-липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за вказаний період, з урахуванням встановленого з 20.03.2017 року простою.

При цьому слід зазначити, що розрахунок заробітної плати, вказаний у табуляграмах за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема з:

наказом начальника структурного підрозділу "Донецької дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, відповідно до якого, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією для працівників всіх виробничих підрозділів СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» встановлено початок простою з 20 березня 2017 року та наказано здійснювати оплату за час простою не з вини працівників з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи;

наказом про звільнення позивача № 6727/ДН-ос від 10.07.2017 року, яким позивача звільнено з роботи 17.07.2017 року та відповідно до якого при звільненні позивачу необхідно виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 19 днів невикористаної відпустки.

Наказ від 17 березня 2017 року № 236/ДНД узгоджуються з нормою ст. 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

З табуляграм, наданих позивачем вбачається, що розрахунок заробітної плати за березень - липень 2017 року зроблений виходячи з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за час простою.

Посилаючись у відзиві на позов на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить та не спростовує докази, надані до суду позивачем.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Враховуючи наведене, надані позивачем розрахункові листи заробітної плати за березень-липень 2017 року, які узгоджуються з наданими відповідачем документами, на думку суду є належними доказами.

При цьому слід зазначити, що ВП «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", який видав позивачу щомісячні розрахунки заробітної плати, є виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого протягом трьох років після початку антитерористичної операції не припинялася. Протягом цього строку саме цей виробничий підрозділ, знаходячись на території, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, видавав своїм працівникам розрахунки заробітної плати, за якими відповідачем здійснювалась виплата заробітної плати працівникам по березень 2017 року включно.

Посилаючись на втрату з 16 березня 2017 року контролю над виробничим підрозділом, відповідач, зокрема його структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень", 17 липня 2017 року, тобто вже після втрати контролю, видав наказ про припинення трудових відносин з позивачем та знайшов шляхи внести запис у трудову книжку позивача про її звільнення, що спростовує доводи відповідача про відсутність зв`язків з виробничим підрозділом, в якому працювала позивач та в якому зберігалася її трудова книжка.

Зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 19 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, видавши наказ щодо порядку остаточного розрахунку працівників, зокрема структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юри-дична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи, що позивачка до 17 липня 2017 року знаходилася з відповідачем у трудових відносинах, те що в період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, на виконання наказу роботодавця про встановлення простою, виходила на своє робоче місце (іншого відповідачем не доведено), майнові вимоги позивача щодо стягення заборгованості із заробітної плати за період березень - липень 2017 року є обґрунтованими і відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

З урахуванням досліджених судом доказів, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з березня по 17.07.2017 року в розмірі 11649,53 грн (сума після утриманих податків) виходячи з такого:

періоднарахованоДо виплативиплаченоЗаборгованість (сума після утримання податків)Березень 2017 року3482,322769,071431,471337,60Квітень 2017 року1952,391552,5001552,50Травень 2017 року2925,972326,6802326,68Червень 2017 року610,12485,160485,16Липень 2017 року7425,645947,5905947,59Всього16396,4413081,001431,4711649,53

Що стосується стягнення заборгованості по заробітній платі за період вересень 2016 року - лютий 2017 року включно, то вказані вимоги підлягають задоволенню в розмірі 10191,75 грн (сума після утриманих податків) виходячи з такого.

Як вже зазначалось вище, позивач на підтвердження нарахування йому заробітної плати за вказаний період надав суду табуляграми, інформація в яких повністю (в частині нарахованої суми заробітної плати за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року включно) відповідає інформації, яка надана ПФУ та ГУ ДПС у Донецькій області. У вказаних документах відсутні розбіжності в сумах нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні позивачем доведено, що за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року включно ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата в розмірах, зазначених в табуляграмах за вказаний період і саме у вказаному розмірі позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, вказуючи на те, що ця сума не була їй виплачена відповідачем.

В той же час, слід зазначити, що при досліджені табуляграм за вересень 2016 року по лютий 2017 року включно, судом встановлено, що в цих документах міститься інформація, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 частково виплачувалась заробітна плата за вказаний період.

Ухвалами суду, неодноразово витребувалась у відповідача інформація щодо підтвердження або спростування доводів позивача щодо невиплати їй заробітної плати за вказаний період, але ухвали суду в цій частині залишились не виконаними.

Виходячи з досліджених доказів, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі, з урахуванням виплачених сум, зазначених в табуляграмах становить:

періодНараховано, грнДо виплати, грнВиплачено, грнЗаборгованість з/плати (сума після утримання податків)Вересень 2016 року3788,073012,2164,91 (перераховано на платіжну картку)2947,30Жовтень 2016 року3347,042661,50960,00 (аванс)1701,50Листопад 2016 року3611,322871,66650,00(аванс) 2030,00 (перераховано на платіжну картку)191,66Грудень 2016 року4284,303406,791190,00 (аванс)2216,79Січень 2017 року3417,122717,23910,00(аванс)1807,23Лютий 2017 року3266,272597,271270,00 (аванс)1327,27Всього21714,1217266,667074,9110191,75

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в розмірі 21841,28 грн (10191,75 грн + 11649,53 грн). яка складається з таких сум:

10191,75 грн - заборгованість по заробітній платі за період вересень 2016 року по лютий 2017 року включно

11649,53 грн - заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року по 17 липня 2017 року

При цьому слід зазначити, що утримання податків та обов`язкових зборів з суми заборгованості по заробітній платі (21841,28 грн) за рішенням суду не проводиться, оскільки ця сума вказана вже після утримання податків та обов`язкових платежів.

В решті позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 768,40 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме у сумі 553,25 грн (72% від задоволеної частини вимог) виходячи з такого розрахунку:

Позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 38110,65 грн. Вказана сума є нарахованою заробітною платою за період з вересня 2019 року по 17.07.2017 року. Після утримання податків, відповідач повинен би був виплатити позивачу суму в розмірі 30347,66 грн.

Судом задоволено позовні вимоги в розмірі 21841,28 грн і ця сума вказана вже з урахуванням утриманих податків та обов`язкових платежів.

Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача розраховується таким чином: 21841,28 грн х 100%(768,40 грн) : 30347,66 грн, що становить 72% або 553,25 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Враховуючи наведене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення в межах місячного платежу за липень 2017 року в сумі 5947,59грн (сума з якої вже утриманні податки та обов`язкові платежі).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вересень 2016 року по 17 липня 2017 року в розмірі 21841,28 грн (двадцять одна тисяча вісімсот сорок одна гривня 28 коп).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу за липень 2017 року в сумі 5947,59грн (п`ять тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 59 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 553,25 грн (п`ятсот п`ятдесят три гривні 25 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Суддя О.В. Здоровиця

13.04.2021