Рішення № 96246269, 14.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2391/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку ст. 287 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:

- скасувати постанову головного держаного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 1 700,00 грн. від 30.10.2020 року у ВП №62452608;

- скасувати постанову головного держаного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південне міжрегіональне управління Міністерства, юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 3 400,00 грн. від 01.02.2021 року у ВП №62452608;

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього. В свою чергу, позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження та не був обізнаний про те. що триває виконавче провадження, у зв`язку з чим накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду суперечить діючому законодавству.

22.02.2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

11.03.2021 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку ст. 287 КАС України та зупинено провадження по справі до 07.04.2021 року у зв`язку з необхідністю витребування у відповідача додаткових доказів по справі. Вказану ухвалу судом направлено засобами електронного зв`язку на офіційну електронну пошту відповідача.

В судове засідання призначене на 07.04.2021 року сторони не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В свою чергу, 13.04.2020 року від представника позивача надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що оскаржувані постанови прийняті відповідно до вимог діючого законодавства у зв`язку з невиконанням позивачем рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року задоволено позовні вимоги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про зобов`язання привести самочинний об`єкт будівництва до первісного стану.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести самочинний об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до первісного стану відповідно до договору міни нерухомого майна №1/98-00015 від 17.01.1998 року та технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна №39830-6-247кн від 10.10.1997 року за власний рахунок.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 19.02.02021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - без змін.

04.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

03.07.2020 року державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Боржемським Сергієм Івановичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №420/4209/19 від 14.01.2020 року.

Постановою головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталією Борисівною від 30.10.2020 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду та встановлено строк для виконання у 10 робочих днів (а.с. 16-17).

Постановою головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталією Борисівною від 01.02.2021 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3400 грн. за повторне невиконання рішення суду та встановлено строк для виконання у 10 робочих днів (а.с. 13-15).

02.02.2021 року Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено Суворовський відділ поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області про вчинення боржником, а саме ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Згідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ст.. 5 Закону№1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» та п.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 02.02.2012 р. № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами ч. 1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження

Відповідно до частин другої і третьої статті 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Разом з тим, згідно статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону № 1404-VIII, суд дійшов до висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлена державним виконавцем.

Суд зазначає, що позивач обґрунтовує протиправність спірних постанов тим, що останній не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження та оскаржувані постанови про накладення на нього штрафу.

При цьому, позивач вказує на протиправність оскаржуваних постанов у зв`язку з їх прийняттям під час запровадження карантинних заходів на території України.

В свою чергу, суд зазначає, що поважними причинами невиконання боржником рішення суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами. Між тим, позивач суду таких доказів не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 привести самочинний об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до первісного стану відповідно до договору міни нерухомого майна №1/98-00015 від 17.01.1998 року та технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна №39830-6-247кн від 10.10.1997 року за власний рахунок набрало законної сили ще 14.01.2020 року, тобто до запровадження карантинних заходів на території України.

При цьому, з моменту відкриття виконавчого провадження 03.07.2020 року та до моменту прийняття першої постанови від 30.10.2020 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700 грн. у нього було достатньо часу на виконання рішення суду.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача про необізнаність щодо виконавчого провадження, оскільки в матеріалах справи наявні докази отримання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що позивач виконав або намагався виконати законні вимоги державного виконавця на виконання рішення суду.

Крім того, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, як підставу для визнання спірних постанов протиправними.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 78, 90, 139, 161, 205, 255, 273, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (65102, м, Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36-Г; код ЄДРПОУ 41405348) про скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відповідно до положень ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.