Рішення № 96246199, 14.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 06 листопада 2020 року № Ф-8305-54 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в розмірі 6191 грн. 56 коп.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що з моменту взяття на облік як фізичної особи-підприємця вчасно сплачував єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із розрахунку отримання мінімальної заробітної плати. На переконання позивача, будь-яка заборгованість по оплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вищевказаний період у останнього відсутня. Однак, як стверджує позивач, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області позивачу направлено рішення № 0039855407 від 18 травня 2019 року про застосування до нього штрафних санкцій в сумі 500 грн. 35 коп. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску в сумі 143 грн. 42 коп., за період з 21 січня 2019 року до 15 квітня 2019 року, у зв`язку із тим, що позивач повинен був одночасно сплачувати внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець, та як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Позивач стверджує, що види діяльності як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, а тому не виникає обов`язку подання звітності як ФОП та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. На переконання позивача у Головного управління ДФС в Одеській області не було законних підстав нараховувати єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю та як самозайнятій особі, та приймати в подальшому рішення № 0039855407 від 18 травня 2019 року про застосування до мене штрафних санкцій в сумі 500 грн. 35 коп. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) подвійно нарахованого мені як фізичній особі-підприємцю та як самозайнятій особі, єдиного внеску в сумі 143 грн. 42 коп., за період з 21 січня 2019 року до 15 квітня 2019 року.

11.01.2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

17.02.2021 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

22.02.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.03.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з доводами позивача, адже у період 2018-2020 років у позивача в ІКП по єдиному внеску з технологічним кодом 71040000 здійснено автоматичні нарахування як фізичній особі-підприємцю. Всього за цей період нараховано 2018 рік - заборгованість сформована 01.02.2018 року на суму 515 грн. 15 коп.; 2019 рік - 2437 грн. 90 коп.; 2020 рік - 6191 грн. 56 коп. На переконання відповідача дії контролюючого органу щодо нарахування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8305-54 від 06.11.2020 року про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6191 грн. 56 коп. - є цілком законними.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

28.09.2001 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1012 (а.с.18).

11.12.2017 року ОСОБА_1 , взято на облік як фізичну особу-підприємця, як платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру № 1815241400001 від 11 січня 2018 року за основним видом економічної діяльності 69.10. діяльність у сфері права, (а.с.21-22, 23, 24).

07.03.2019 року діяльність ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця припинена, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 07 березня 2019 року виданого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області, та відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28 грудня 2020 року (а.с.27-28).

18.05.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення №0039855407, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску застосовано до ОСОБА_1 , штраф у розмірі 500,35грн. за період з 22.01.2019 року по 15.04.2019 року та нарахована пеня в сумі 143,42грн., у загальному розмірі 643,77 грн. за період з 22.01.2019 року по 15.04.2019 року (а.с.19).

20.09.2019 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0039855407 від 18.05.2019 року про застосування штрафних санкцій в сумі 500,35грн. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску в сумі 143,42грн., у загальному розмірі 643,77 грн. за період з 22.01.2019 року по 15.04.2019 року.

06.11.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8305-54, за якою контролюючий орган вимагає від ОСОБА_1 , сплати боргу (недоїмки) в розмірі 6191 грн. 56 коп. у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 року (а.с.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 вказаного закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2 464- VІ встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 Податкового Кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, згідно з п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Єдиного Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Тобто, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (якою, в тому числі, є і фізична особа-підприємець).

Так само, не передбачена можливість податкового обліку без державної реєстрації підприємницької діяльності самозайнятої особи, що здійснюється виключно за волевиявленням (заявою) такої особи, шляхом внесення до Єдиного Державного реєстру відповідних записів.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України , обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини протиправності подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа вставлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 року по справі № 420/4464/19. Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами, Також, в рішенні суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_1 штрафу за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, який сплачений ним, як фізичною особою-підприємцем, є порушенням суб`єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty), і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як вбачається з ІКП по єдиному внеску з технологічним кодом 71040000 заборгованість сформована станом на 01.02.2018 року на суму 515 грн. 15 коп. погашена платіжним дорученням №@2PL607485 від 01.02.2018 року. При цьому, станом на 31.12.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску у позивача взагалі відсутня.

За 2019 рік позивачу нараховано 2754,18 грн. зі сплати єдиного внеску ФОП, в тому числі незалежною професійною діяльністю, при цьому заборгованості нараховано на суму 2437,90 грн (а.с.44). при цьому, як вбачається з квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1497829862.1 від 18.10.2019 року позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2470,00 грн (а.с.58).

За 2020 рік позивачу нараховано 6191,56 грн.

Як вбачається з наданих позивачем копій квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1585089754.1 від 17.01.2020 року про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2780 грн. 00 коп., № 0.0.1677770568.1 від 15 квітня 2020 року про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2090 грн. 00 коп., № N11FB3541М від 16 жовтня 2020 року, про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3180 грн. 00 коп. та використання позивачем права на звільнення від сплати ЄСВ на підставі п. 9 прим. 10 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2020 рік та будь-яка заборгованість відсутня.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця..

Як слідує із п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VІ, днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Згідно із ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI).

Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, тобто, у випадку допущення платником податку бездіяльності у формі неоплати (несвоєчасної оплати) ЄСВ.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом абз. 1 п. 3 розділу VI Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Абзацом 1 п. 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що єдиний внесок не є податком і не входить до сукупності загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку. У зв`язку з чим завдання збору єдиного внеску не полягає у наповненні бюджету та забезпеченні функціонування податкової системи України.

Натомість, сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Отже, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема займаються адвокатською діяльністю).

Наведене передбачено з метою участі усіх без винятку працюючим осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цій справі позивач до 07.03.2019 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець (вид діяльності - надання послуг у сфері права). У межах ведення підприємницької діяльності позивач звітував контролюючим органам про отримані доходи та витрати, а також сплачує податки, збори та єдиний внесок.

Оцінюючи наведені доводи позивача та надані на підтвердження докази сплати позивачем ЄСВ, доводи ГУ ДПС у правомірності нарахування заборгованості у сумі 6191 грн. 56 коп. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року № Ф-8305-54 не ґрунтуються на вимогах закону та спростовані встановленими судом фактичними обставинами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 255, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ 43142370) про скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державші податкової служби в Одеській області про сплату мною ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-8305-54 в розмірі 6191 грн. 56 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 за рахунок його бюджетних судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.