Рішення № 96246112, 12.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9866/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (вул. Т. Шевченка, 169, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801), третя особа – фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації, третя особа – фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 55), просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194950) щодо невиплати ОСОБА_1 , (Паспорт: КМ706047 ІІН НОМЕР_1 ) компенсацію послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- Зобов`язати Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (Ідентифікаційний код юридичної особи 03194950, Одеська область, 67801 Овідіопольський район, Смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченко 169) виплатити ОСОБА_1 , (Паспорт: НОМЕР_2 ІІН НОМЕР_1 ) компенсацію послуги "муніципальна няня" на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі - 2821,86 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань с Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (Ідентифікаційний код юридичної особи 03194950, Одеська область, 67801 Овідіопольський район, Смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченко 169) судовий збір у сумі 840,80 грн та суму 2500 гривень за витрати на правову допомогу, на користь ОСОБА_1 , ( Паспорт: КМ706047 ІІН НОМЕР_1 ).

Виклад позиції позивача, заперечень відповідача та пояснень 3-ї особи.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено наступне. ОСОБА_1 , мати дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала 01.12.2019 року договір б/н про надання послуг по догляду за дитиною, з ФОП ОСОБА_2 . Позивачем особисто було надано до органів Управління соціального захисту населення Овідіопольська районна державна адміністрація - відповідача, заяву, даний договір б/н від 01.12.2019 року та пакет документів. Документи були прийняті, без зауважень. Кожного місяця, в якому надавалась послуга муніципальної няні, Позивачка направляла до відповідача квитанції про оплату послуг «муніципальна няня». У період з моменту реєстрації договору в Управлінні соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації вона отримувала кошти за грудень 2019 та січень 2020р. У лютому 2020 року вона розірвала договір з ФОП ОСОБА_2 та уклала новий договор з ФОП ОСОБА_4 . Було подано новий договір від 17.02.2020 року, але з моменту надання нового договору по теперішній час кошти не компенсуються відповідачем, без будь яких пояснень, тому 06.03.2020 року звернулась із заявою до відповідача за роз`ясненням, чому компенсація припинилась. Але відповіді досі не отримала.

04.12.2020 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 68-71). В обґрунтування зазначено, що відповідно до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 68 (далі - Порядок) та наданої заяви, нарахування та виплата за надання послуги “муніципальна няня” з 01.12.2019 року не здійснювались, у зв`язку з тим, що в ході перевірки сектором контролю за призначенням пенсій та соціальних допомог управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , яка надавала послуги з “муніципальної няні”, обслуговує 38 сімей одночасно в с. Нова Долина, с. Лиманка, смт. Авангард, смт. Таїрове. З серпня по жовтень 2019 року ОСОБА_2 обслуговувала 10 сімей, з листопада 2019 року - 20 сімей, з грудня 2019 року по лютий 2020 року відповідно до договорів про надання догляду за дитиною до трьох років зареєстрованих в управлінні соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації обслуговує 38 сімей одночасно. В кожному договорі зазначено суму розрахунку 35 грн. за 1 годину. Обслуговуючи 38 сімей одночасно, ОСОБА_2 фізично не має можливості надавати послугу “муніципальної няні”. Таким чином за підрахунками вказаного часу в договорах, якщо особа фізично не може встигнути надати послу “муніципальної няні” то послуга вважається ненаданою. Для з`ясування обставин та запобігання можливим шахрайським діям зі сторони громадянки ОСОБА_2 , що можуть призвести до надмірно виплачених коштів управлінням соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації було направлено лист до Овідіопольського ВП ГУНП.

Також, виплата за договором про надання послуг «муніципальна няня» від 18.02.2020 року, який ОСОБА_1 уклала з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , відповідно до рішення про призначення компенсації послуги «муніципальна няня» від 10.09.2020 року та протоколу від 14.09.2020 року, нарахована з 02 по 08 місяці 2020 року та виплачена в сумі - 11410.14 грн., відповідно до протоколу від 06.10.2020 року було нараховано за вересень місяць 2020 року і виплачено в сумі 1779 грн.

19.10.2020 року від 3-ї особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення (а.с. 30-32). В поясненнях третя особа за зазначає, що як муніципальна няня, не є отримувачем даної компенсації від держави. ОСОБА_2 , як муніципальна няня не подає документи до управління праці та соціального захисту населення, для отримання будь яких компенсацій, виплат. ОСОБА_2 отримує кошти за надані її клієнтам послуги, вартість яких набагато більше ніж компенсація від держави. Також дана компенсація не впливає на надання ОСОБА_2 послуг її клієнтам. Дана компенсація є суттєвою допомогою держави для сімей. Всі претензії до підприємницької діяльності ОСОБА_2 від відповідача - Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації, а також претензії викладені у листі від тимчасово виконувача обов`язків голови районної державної адміністрації є лише особистою думкою та виходять за межі повноважень, якими вони наділені законодавством. Ніхто у вільній державі не може втручатись у підприємницьку діяльність громадян та іноземців та осіб без громадянства, крім випадків, встановлених законом. ОСОБА_2 не порушує чинне законодавство України, здійснює підприємницьку діяльність дотримуючись чинного законодавства України. ОСОБА_2 зауважує, що в постанові № 68 не має жодних обмежень стосовно кількості дітей на догляді у “муніципальної няні”, як і не має жодної вимоги до кількості годин догляду за дітьми. Є лише наступна вимога - бути підприємцем та отримати відповідний КВЕД (КВЕД 97.00, КВЕД 88.91), для подальшої можливості отримання права на здійснення діяльності “муніципальної няні”. Відповідач, з метою несплати отримувачам послуги “муніципальна няня” гарантованої державою компенсації за такі послуги, створює штучні перепони, підміняє поняття, посилається на обставини, які не є підставою для несплати даної компенсації, чим порушує чинне законодавство України, не виконує покладених на нього державою обов`язків.

Враховуючі викладене, ОСОБА_2 вважає що позовні вимоги позивача - що до порушення відповідачем прав позивача на компенсацію її послуг є законними та підлягають задоволенню.

Заяви, клопотання від сторін.

08.11.2020 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 55).

19.11.2020 року від 3-ї особи надійшли додаткові письмові пояснення (а.с. 64).

Інші заяви чи клопотанння від сторін, до суду не надходили.

Процесуальні дії вчиненні судом.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні),

Ухвалою суду від 04.12.2020 року зупинено провадження у справі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Обставини справи.

ОСОБА_1 , мати дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала 01.12.2019 року договір б/н про надання послуг по догляду за дитиною, з ФОП ОСОБА_2 .

Позивачкою було надано до органів Управління соціального захисту населення Овідіопольська районна державна адміністрація - відповідача, заяву, даний договір б/н від 01.12.2019 року та пакет документів. Документі були прийняті, без зауважень. Кожного місяця, в якому їй надавалась послуга муніципальної няні, вона направляла до відповідача квитанції про оплату послуг «муніципальна няня». У період з моменту реєстрації договору в Управлінні соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації вона отримувала кошти за грудень 2019 та січень 2020р.

У лютому 2020 року Позивачка розірвала договір з ФОП ОСОБА_2 та уклала новий договор з ФОП ОСОБА_4 .

Позивачкою було подано новий договір від 17.02.2020 року, але з моменту надання нового договору по теперішній час кошти не компенсуються відповідачем, без будь яких пояснень, тому 06.03.2020 року звернулась з заявою до відповідача за роз`ясненнями, чому компенсація припинилась, але відповіді досі не отримала.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо перерахунку позивачка звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п.1-2 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, цим Порядком визначено механізм відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: послуга з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня” (далі - послуга “муніципальна няня”) - послуга, що надається для підтримки батьків (усиновлювачів), опікунів дитини для забезпечення догляду за дитиною до трьох років; отримувач послуги “муніципальна няня” - батьки (усиновлювачі), опікуни дитини; муніципальна няня - будь-яка фізична особа - підприємець (КВЕД 97.00, КВЕД 88.91) / юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми (КВЕД 78.20, КВЕД 85.10), крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років.

Згідно з п.3 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, відшкодування вартості послуги “муніципальна няня” є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків (усиновлювачів), опікуну дитини до трьох років (далі - компенсація послуги “муніципальна няня”). Призначення та виплата компенсації послуги “муніципальна няня” здійснюються згідно з рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради об`єднаної територіальної громади (далі - місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення).

Відповідно до п.4 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, компенсація послуги “муніципальна няня” виплачується отримувачу послуги “муніципальна няня” у розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, встановленого на 1 січня відповідного року, за кожну дитину, яку доглядає муніципальна няня.

Згідно з п.11 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, місцеві структурні підрозділи з питань соціального захисту населення: розглядають подані документи та у разі потреби уточнюють в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про муніципальну няню, з якою укладено договір; протягом десяти робочих днів із дати надходження документів приймають рішення про призначення компенсації послуги “муніципальна няня”; протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про призначення письмово інформують отримувача послуги “муніципальна няня” про прийняте рішення. Отримувачу послуги “муніципальна няня” може бути відмовлено у призначенні компенсації послуги “муніципальна няня” у разі подання пакета документів, передбаченого пунктом 7 цього Порядку, не в повному обсязі, відсутності інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.12 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, компенсація послуги “муніципальна няня” призначається на строк здійснення догляду за дитиною до трьох років, визначений у договорі, укладеному між отримувачем послуги “муніципальна няня” та муніципальною нянею. Виплата компенсації послуги “муніципальна няня” здійснюється щомісяця на підставі поданих отримувачем послуги “муніципальна няня” документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги “муніципальна няня”.

Згідно з п.13 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, отримувач послуги “муніципальна няня”: щомісяця до 5 числа подає в письмовій (електронній) формі або в будь-який інший зручний спосіб місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги “муніципальна няня”; протягом одного робочого дня інформує про розірвання договору або про інші обставини, що можуть вплинути на надання муніципальною нянею послуги “муніципальна няня”. У разі неподання в установлений строк документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги “муніципальна няня”, виплата компенсації послуги “муніципальна няня” припиняється. Після подання документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги “муніципальна няня”, виплата компенсації послуги “муніципальна няня” поновлюється з місяця, за який було здійснено оплату послуги “муніципальна няня”.

Відповідно до п.16 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, компенсація послуги “муніципальна няня” виплачується отримувачу послуги “муніципальна няня” шляхом перерахування коштів місцевим структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на рахунок в установі банку, зазначений у заяві отримувачем послуги “муніципальна няня”, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому до зазначеного структурного підрозділу надійшли документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги “муніципальна няня”.

Згідно з п.17 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, виплата раніше призначеної компенсації послуги “муніципальна няня” припиняється, у разі коли отримувачем послуги “муніципальна няня” було приховано або навмисно подано недостовірні відомості про здійснення догляду за дитиною до трьох років, які вплинули на призначення компенсації послуги “муніципальна няня”, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення. У разі одержання надміру виплачених коштів під час виплати компенсації послуги “муніципальна няня” отримувач послуги “муніципальна няня” повинен відшкодувати місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення ці кошти за весь період з моменту, коли він не мав права на їх одержання. Для цього місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення: визначає обсяг надміру виплачених коштів і встановлює строки їх повернення, про що повідомляє отримувачу послуги “муніципальна няня”; у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати компенсації послуги “муніципальна няня” у наступних періодах здійснює щомісячні відрахування на підставі прийнятих рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, яка підлягає виплаті. Виплата компенсації послуги “муніципальна няня” може бути поновлена, якщо отримувач послуги “муніципальна няня” протягом місяця, наступного за місяцем припинення зазначеної виплати, повідомив місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати компенсації послуги “муніципальна няня”, а саме подав достовірні відомості про здійснення догляду за дитиною до трьох років. Виплата раніше призначеної компенсації послуги “муніципальна няня” також припиняється: у разі переїзду отримувача послуги “муніципальна няня” до іншої адміністративно-територіальної одиниці і виникнення обставин, що унеможливлюють виплату компенсації послуги “муніципальна няня” (розірвання договору, смерть отримувача послуг “муніципальна няня”, дитини, припинення діяльності фізичної особи - підприємця, юридичної особи, яка надає послугу “муніципальна няня”), - з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися зміни; за заявою отримувача послуги “муніципальна няня” - з місяця, наступного за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З сукупного аналізу вказаних вимог Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, вбачається, що процедура виплати компенсації складається з двох основних етапів: 1. Вирішення питання про призначення компенсації як такої за результатом перегляду наданих документів та встановлення фактичних обставин надання послуг; 2. Фактична виплата компенсації щомісяця на підставі наданих доказів проведення оплати послуг няні.

При цьому, відмова у виплаті компенсації можлива лише за таких умов: 1. У разі неподання в установлений строк документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги “муніципальна няня”, виплата компенсації послуги “муніципальна няня” припиняється; 2. Виплата раніше призначеної компенсації послуги “муніципальна няня” припиняється, у разі коли отримувачем послуги “муніципальна няня” було приховано або навмисно подано недостовірні відомості про здійснення догляду за дитиною до трьох років, які вплинули на призначення компенсації послуги “муніципальна няня”, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.

Під час розгляду справи, Позивачкою надано уточнення позовної заяви, з якої вбачається, що 19.10.2020 року, Відповідачем було частково сплачено за період лютий по вересень 2020 року у сумі 13189,14 грн. Враховуючи, що станом на жовтень відповідач не здійснив нарахування та виплату, то позивач вимушена включити до вимог період жовтень 2020р.

З матеріалів справи вбачається, що виплата ОСОБА_1 компенсації послуги “муніципальна няня” на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2020 року по вересень 2020 року не проводиться фактично з підстав результатів перевірки матеріалів особової справи та встановлення факту можливої фіктивності наданих послуг, що взагалі як підстава для невиплати не передбачена.

Суд встановив, що оплата послуг няні з лютого 2020 року по жовтень 2020 року проводилась позивачем щомісячно згідно умов договору, а відповідні докази надавались відповідачу.

Виплата за договором про надання послуг «муніципальна няня» від 18.02.2020 року, який ОСОБА_1 уклала з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , відповідно до рішення про призначення компенсації послуги «муніципальна няня» від 10.09.2020 року та протоколу від 14.09.2020 року, нарахована з 02 по 08 місяці 2020 року та виплачена в сумі – 11410,14 грн., відповідно до протоколу від 06.10.2020 року було нараховано за вересень місяць 2020 року і виплачено в сумі 1779 грн.

Також, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, що позивач для отримання компенсації послуги “муніципальна няня” зазначив недостовірні відомості та/або подав невідповідні документи, а аргументи щодо можливих шахрайських дій ґрунтуються виключно на припущеннях.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до протоколу від 14.09.2020 року, Відповідачем за лютий 2020 року виплачено 736,14 грн, замість належної суми 1779 грн., а за жовтень 2020 року, в матеріалах справи відсутні докази нарахування у сумі 1779 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, невиплата ОСОБА_1 компенсації послуги “муніципальна няня” на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за лютий 2020 року у сумі 1042,86 грн. (1779 – 736,14) та жовтень 2020 року у сумі 1779 грн., з підстав, не передбачених Порядком відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, порушує її права.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що бездіяльність Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації послуги “муніципальна няня” на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за лютий 2020 року у сумі 1042,86 грн. (1779 – 736,14) та жовтень 2020 року у сумі 1779 грн., є протиправною.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Відповідно до п.14 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, кошти компенсації послуги “муніципальна няня”, не одержані отримувачем послуги “муніципальна няня” з вини органу, який її призначає та виплачує, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, встановленого у рік призначення виплати.

Згідно з п.15 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 68, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років сума компенсації послуги “муніципальна няня” перераховується місцевим структурним підрозділом з питань соціального захисту населення без подання заяви отримувачем послуги “муніципальна няня”, але з прийняттям відповідного рішення про перерахунок компенсації послуги “муніципальна няня”, яке долучається до особової справи отримувача послуги “муніципальна няня”.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсації послуги “муніципальна няня” на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за лютий та жовтень 2020 року..

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Згідно з ч.11 ст.139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 30.09.2020 року сплатила судовий збір за подання позову у сумі 840,80 грн., відповідно до квитанцій від 01.11.2020 року сплатило адвокату 2000,00 грн. та від 07.11.2020 року у сумі 500,00 грн. за надання правової допомоги (а.с. 21, 53, 59).

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до квитанції від 16.10.2020 року сплатила адвокату 1600,00 грн. за надання правової допомоги (а.с. 47).

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2500,00 грн. позивач надала до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги з додатком, розрахунок, акти виконаних робіт, ордер адвоката.

Згідно з актами виконаних робіт від 01.11.2020 року та від 07.11.2020 року, за договором про надання правової допомоги про надані адвокатом послуги, їх обсяг та витрачений час: складання та подання позовної заяви - вартість роботи складає 2000,00 грн., уточнення позовної заяви - вартість роботи складає 500,00 грн, всього 2500,00 грн. (а.с. 54, 60).

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 1600,00 грн. третя особа надала до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги з додатком, рахунок, детальний опис робіт, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з детальним описом робіт за договором про надання правової допомоги про надані адвокатом послуги, їх обсяг та витрачений час: аналіз матеріалів даної справи, наданих ФОП ОСОБА_2 ; розроблення правової позиції; аналіз діючого законодавства та судової практики, в тому числі практики ЄСПЛ; консультації та роз`яснення клієнту питань права та законодавства України; підготовка та написання пояснень по справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 2500,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Крім того, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги третій особі на суму 1600,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених третьою особою витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1600,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 1000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу саме у сумі 1000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

Також, суд вважає за можливе присудити на користь третьої особи понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 500,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат третьої особи на професійну правничу допомогу саме у сумі 500,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн., а також стягнути з відповідача на користь третьої особи судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263,371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (вул. Т. Шевченка, 169, смт. Овідіополь, Одеська область, 67801), третя особа – фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації послуги “муніципальна няня” на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за лютий та жовтень 2020 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсації послуги “муніципальна няня” на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за лютий та жовтень 2020 року, з урахуванням виплачених сум та висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194950) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194950) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

В зв`язку з перебуванням судді Бутенко А.В. на тривалому лікарняному, а саме з 22.03.2021 року, текст рішення складений та підписаний суддею у перший робочий день після виходу з лікарняного, а саме 12.04.2021 року.

Суддя Бутенко А.В.