Ухвала суду № 96246104, 08.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15090/20

У Х В А Л А

08 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

представника позивача Гусарова О.Л.

представника відповідача не з`явився

представника третьої особи Мельник М.М.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у підготовчому засіданні) заяву представника позивача за вхід. №ЕП/8829/21 про усунення недоліків адміністративного позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ДП “Інтергал–Буд” ТОВ “Фірма “Інтергал” до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа: дачно-будівельний кооператив “Трудовий відпочинок” в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради по не здійсненню реєстрації містобудівних умови та обмежень забудови земельної ділянки за вих. №01-06/151 від 17.02.2015 року, що були отримані ДП “Інтергал - Буд” ТОВ “Фірма “Інтергал” щодо будівництва курортно-рекреаційного розважального комплексу - пансіонату сімейного типу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: місто Одеса, Київський район, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчика);

визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради по не внесенню містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за вих. №01-06/151 від 17.02.2015 року, що були отримані ДП “Інтергал –Буд” ТОВ “Фірма “Інтергал” щодо будівництва курортно-рекреаційного розважального комплексу- пансіонату сімейного типу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: місто Одеса, Київський район, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчика) до реєстру містобудівних умов і обмежень;

зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради внести до реєстру містобудівних умов і обмежень містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вих. № 01-06/151 від 17.02.2015 року, що були отримані ДП “Інтергал –Буд” ТОВ “Фірма “Інтергал” щодо будівництва курортно-рекреаційного розважального комплексу - пансіонату сімейного типу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: місто Одеса, Київський район, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчика).

Ухвалою суду від 30.12.2020 року позовна заява залишена без руху через неподання заяви про поновлення строку звернення до суду відповідно до ч. 6 ст.161 КАС України.

05.01.2021 року ДП “Інтергал –Буд” ТОВ “Фірма “Інтергал” подана заява про поновлення строку звернення до суду за вхід.№ЕП/123/21.

Ухвалою суду від 11.01.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.02.2021 року.

У підготовчому засіданні 02.02.2021 року у Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради витребувано письмові докази. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.03.2021 року.

У підготовчому засіданні 01.03.2021 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, дачно-будівельний кооператив “Трудовий відпочинок”.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року продовжено строк для проведення підготовчого провадження на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.03.2021 року.

22.03.2021 року за вхід.№14313/21 від представника третьої особи надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року адміністративний позов ДП “Інтергал–Буд” ТОВ “Фірма “Інтергал” - залишений без руху.

02.04.2021 року за вхід. № ЕП/8829/21 надійшла заява про усунення недоліків, яка обґрунтована наступним:

В своєї заяві третя особа посилається на сплив строків позовної давності, які передбачені цивільним законодавством України. Слід зазначити, що позовна давність за цивільним законодавством — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки ст. 2 КАС України передбачено, що завданням та основними засадами адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, позовна давність передбачена цивільним законодавством не може застосовуватися у сфері публічно-правових відносин з огляду на різні предмети регулювання. Виходячи з цих норм, також безпідставне посилання на презумпцію обізнаності особи про порушення своїх цивільних прав, оскільки мова не йде про регулювання цивільних правовідносин.

Слід зазначити, що предметом позову є визнання протиправною бездіяльності Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо не здійснення реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, та про визнання протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо не внесення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки до реєстру містобудівних умов і обмежень.

З огляду на те, що зазначені правопорушення суб`єкта владних повноважень мають триваючий характер, яке в межах спірних відносин не припинилось на момент звернення із позовом, строк позовної давності для оскарження такої бездіяльності пропущений з поважних підстав.

Триваюче порушення, це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. (Постанова ВС від 11.12.2018, №242/924/17)

Наявність триваючого порушення не може бути однозначною підставою для відмови у застосуванні примусових заходів, спрямованих на припинення такого правопорушення. Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та здійснення незаконної діяльності.

Верховний Суд України у постанові від 25 березня 2008 року по справі № 21-2343во07 сформулював правову позицію, відповідно до якої строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно видів відповідальності, що мають майновий характер, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

Що стосується посилання у заяві на строк для реєстрації містобудівних умов та обмежень встановлений відповідним порядком (п`ять днів), то слід зазначити, що такий строк застосовується у разі видання наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень, видання наказу про внесення змін до містобудівних умов та обмежень, скасування або отримання уповноваженим органом містобудування та архітектури документа про скасування або зупинення дії містобудівних умов та обмежень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, містобудівні умови та обмеження було видано під час дії іншого нормативного акту, який не передбачав видання наказу.

Діючим на той час Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (в редакції, що діяла 17.02.2015) визначено процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Оскільки такий порядок на даний час вже не діє, реєстрація повинна відбуватися у відповідності за діючим порядком.

Крім того, третя особа ототожнює строк позовної давності та строк звернення до суду. З врахуванням предмету позову та з врахуванням наявності триваючого порушення, строк звернення до суду не може відраховуватися від дати набуття чинності нормативного акту. Наявність імперативного обов`язку органу влади вчинити відповідні дії, тобто здійснити реєстрацію та внесення в реєстр виданих містобудівних умов та обмежень не позбавляє права Позивача звернутися із заявою про вчинення таких дій, та вважати отриману письмову відмову від виконання таких дій - порушенням свої прав які підлягають захисту у порядку адміністративного судочинства.

Станом на дату звернення до суду ДП «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» з адміністративним позовом відповідач продовжує порушувати вимоги п.1.1 Положення, про управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 №3295-V, п.1.1., п.5.1.1. Регламенту виконавчих органів Одеської міської ради, затвердженого рішенням: виконавчого комітету Одеської міської ради №754 від 31.10.2005, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.97 р. N 1153 "Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади", не здійснюючи реєстрацію містобудівних умов та обмежень та, всупереч частині 7 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 2 розділу II Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 N 135, не вносить містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки до реєстру містобудівних умов і обмежень.

Також необхідно враховувати, що чинність дійсність підпису та печатки на містобудівних умовах та обмеженнях підтверджена криміналістичної експертизою, в лютому 2020 року.

Тобто, у Позивача не припинили існувати підстави для звернення до суду з позовом про захист порушених прав та інтересів, та вважаємо що строк звернення до суду повинен відраховуватися саме від дати повідомлення органом влади про відмову в реєстрації.

З врахуванням того, що позивач мав законне сподівання на виконання відповідачем законодавства та припинення тривалого порушення прав позивача шляхом реагування на поданий позивачем лист від 02 грудня 2020 року вих. №02/12-2020, вважаємо що строк звернення до суду повинен відраховуватися саме від дати отримання відповіді від відповідача.

Розглянувши клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та клопотання представника третьої особи про залишення без розгляду адміністративного позову у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Приписами ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст.122 КАС).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).

Вказана стаття містяться терміни «дізналася» та «повинна була дізнатися», що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

«Дізналася» - це дієслово доконаного виду.

Доконаний вид дієслова - означає дію із вказівкою на її обмеженість у часі, на її завершеність у минулому або в майбутньому, на її результативність, тобто дію, яка досягла внутрішньої межі, за якою вона, вичерпавши себе, припиняється. Саме тому дієслова доконаного виду вживаються лише у двох часових категоріях (минулому та майбутньому але зовсім не бувають у теперішньому).

Як встановлено судом, предметом позову є визнання протиправною бездіяльності Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо не здійснення реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, та визнання протиправною бездіяльності Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо не внесення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки до реєстру містобудівних умов і обмежень.

Позивач отримавши містобудівні умови у спірних правовідносинах мав законні очікування, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - Будівництво курортно-рекреаційного розважального комплексу-пансіонату сімейного типу з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом розташованим в м. Одеса 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчику), кадастровий номер: земельної ділянки 5110136900:31:001:005 - зареєстровані, оскільки для здійснення такої реєстрації позивач не повинен вчиняти будь-яких дій.

Крім того, матеріали справи, свідчать про те, що позивач з моменту ознайомлення з підставами анулювання Дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Державною архітектурно - будівельною інспекцією України 07.06.2019 № ІУ113191580912, до моменту отримання від відповідача 03.12.2020 відповіді за вих. № 01-11/5317 з відмовою в задоволенні його прохання про внесення містобудівних умов та обмежень земельної ділянки в реєстр містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, мав законне сподівання на добровільне припинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не здійснення реєстрації містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та не внесення про внесення містобудівних умов та обмежень земельної ділянки в реєстр містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Відтак, у суду наявні обґрунтовані підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Окремо також слід зазначити, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року головуючим суддею поновлено строк звернення до суду Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59), в якому зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.

«Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини».

В даній справі причини пропуску строку в більшій мірі обґрунтовуються триваючим порушенням ДАБІ.

Статтями 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі №160/2551/19.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Розглядаючи скаргу «ТОВ «ФРІДА» проти України», ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції залишається за Судом, до його функцій не входить заміна оцінки національних органів влади власним визначенням найкращої можливої політики у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти.

Пропорційність та прогнозованість повинна застосовуватись до усіх юридичних та фізичних осіб однаково, без виключень.

На думку суду, позивачем по справі доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому є достатні підстави для визнання судом таких причин поважними.

З огляду на вказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення без розгляду адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 9, 44, 122-123, 160-161, 240, 242, 243, 248, 256, 295-297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Прийняти заяву представника позивача за вхід. №ЕП/8829/21 від 02.04.2021 року.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Відмовити в задоволенні заяви за вхід. №14313/21 про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.