Рішення № 96245749, 12.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№450/3624/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №450/3624/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Львів) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.09.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 60510048.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №450/4743/13-а виданого 23.11.2016 року Пустомитівським районним судом Львівської області про зобов`язання Львівської міської ради розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду земельної ділянки 38 кв.м. та земельної ділянки 15 кв.м. по договору суперфіцію згідно представлених проектів на АДРЕСА_1 .

Львівська міська рада відмовила ухвалою від 07.09.2020 року у надані дозволів на виготовлення проектів землеустрою відведення земельних ділянок у зв`язку з обов`язковості продажу земельних ділянок на аукціонах та відсутності права власності на будівлю, що суперечить ст.123 ЗК України.

Позивач вважає, що вказане рішення суду Львівською міською радою не виконано, а постанова про закриття провадження є передчасною в зв`язку з тим, що ухвала Львівської міської ради не відповідає рішенню суду та виконавчому листу, яке не оскаржувалося, відповідно набрало законної сили, і встановлені обставини в судовому порядку не спростовувані, відповідно Львівська міська рада зобов`язана була враховувати і дотримуватися рішення суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що вищевказаний позов є необґрунтованим, оскільки спеціальним законом, що визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Заступником начальника Відділу Онишкевичем Р.І. 08.07.2020 повторно скеровано вимогу, якою зобов`язано боржника Львівську міську раду виконати рішення суду на найближчому пленарному засіданні та попереджено про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, передбачену статтею 76 Закону.

На вказану вимогу 25.08.2020 надійшов лист за підписом начальника управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради С.Коровайник від 18.08.2020, в якому повідомляється, що питання про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 , включене в порядок денний пленарного засідання сесії Львівської міської ради, яке відбудеться 21.08.2020 року.

Також, на виконання вказаної вимоги заступника начальника Відділу Онишкевича Р.І., листом від 18.09.2020 за підписом в. о. начальника управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради Е.Колос повідомлено, що на пленарному засіданні сесії, яке відбулось 04.09.2020-07.09.2020 року Львівською міською радою прийнято ухвалу «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ».

Листом від 28.09.2020 за підписом директора юридичного департаменту Львівської міської ради Г.Пайонкевича долучено копію ухвали Львівської міської ради від 07.09.2020 №6805 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 », якою відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 в оренду за рахунок земель, що не надані у власність або користування: 1.1. Орієнтовною площею 0,0038 га. у межах червоних ліній для встановлення павільйону торгівлі квітковою продукцією у зв`язку з обов`язковістю продажу земельної ділянки або прав на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації «План зонування території міста Львова: Франківський та Сихівський райони», затвердженої ухвалою міської ради від 18.09.2014 № 3840. 1.2. Орієнтовною площею 0,0015 га для реконструкції частини галереї торгового центру у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна».

Вищенаведеним підтверджується фактичне виконання виконавчого листа, оскільки резолютивною частиною встановлено зобов`язати Львівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 . Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто з боржника у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Ураховуючи викладене, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 28.09.2020 заступником начальника Відділу Онишкевичем Р.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Третя особа - Львівська міська рада, не подала суду жодних доводів чи аргументи що предмету спору.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 10.03.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 29.03.2021 року залучено до справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівську міську раду

Судом встановлені наступні обставини:

25.12.2014 року Пустомитівський районний суд Львівської області позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволив.

Визнав неправомірною бездіяльність Львівської міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки площею 38 кв.м. на АДРЕСА_1 , по представленому погодженому проекту та земельної ділянки пл. 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру на АДРЕСА_1 по договору суперфіцію згідно представленого проекту.

Поновив порушенні права ОСОБА_1 та зобов`язав Львівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 кв.м. на АДРЕСА_1 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки пл. 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру АДРЕСА_1 по договору суперфіцію згідно представленого проекту.

Мотивація суду першої інстанції наступна:

«згідно реєстраційної карти № 3-Р-5954 від 29.02. 2012 року (а.с. 4) позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив надати йому в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства для встановлення павільйону торгівлі власною квітковою продукцією площею 38 кв.м.. На присадибній ділянці є тепличне господарство пл.. 450 кв.м.

Згідно реєстраційної карти № 3-Р-5940 від 29.02. 2012 року (а.с. 5) позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив надати йому в користування земельну ділянку площею 15 кв.м. в користування на правах (суперфіцію, власності оренди) в частині де розташовані вікна і вхід в існуюче приміщення і дозволити реконструкцію частини галереї торгового центру по представленому проекту від приміщення торгівлі продуктами бджільництва (мед, квітковий пилок, маточне молочко та лікувальні препарати виготовлені на основі бджільництва).

Згідно довідки про прийом документа реєстраційний № 3-р - 151 від 21.06. 2007 року (а.с. 6) позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки площею 39 м. кв. для торгівлі власної продукцією.

Із повідомлення Львівської міської ради № 1102-108 від 26.05. 2014 року слідує, що користуючись контекстним пошуком в системі документообігу міської ради знайдено інформацію про реєстрацію звернення гр. ОСОБА_1 від 21.10. 2013 року №3-Р-26944. Короткий зміст звернення: про розгляд заяв, поданих 29.02.2012 р., та прохання надати обґрунтовану відповідь щодо надання земельної ділянки на АДРЕСА_1. Зазначена заява скерована в департамент містобудування Львівської міської ради, звідки листом від 12.11. 2013 року №4-2403-1773 була передана на розгляд голові постійної депутатської комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища. У системі документообігу міської ради не зазначено інформації про надання відповіді на зазначене звернення.

Порядок розгляду заяв громадян про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок встановлений ЗК України, а саме:

згідно з п. б) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. У відповідності до ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зазначене також встановлено ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство». У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Аналіз зазначених вище норм закону у сукупності із обставинами встановленими судом та зазначеними вище суд, прийшов до висновку, що відповідач, крім іншого, допустив порушення права позивача на розгляд його заяв, що зазначені вище.

Аналізуючи оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування судом встановлено наступне: за приписами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Відповідно статті 26 та статті 33 зазначеного Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади. Аналогічне право закріплено п. «а» ст. 12 , п.12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 року.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд прийшов до переконання, що відповідачем порушено права позивача на розгляд заяви про надання у користування земельних ділянок та надання обґрунтованої відповіді про результати розгляду таких заяв, що свідчить про неправомірну бездіяльність відповідача. Зазначені права позивача підлягають поновленню».

03.06.2015 року Львівський апеляційний адміністративний суд, апеляційну скаргу Львівської міської ради залишив без задоволення, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року у справі № 450/4743/13-а - без змін.

Мотивація апеляційної інстанції наступна: «Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Питання надання земельних ділянок комунальної власності у користування регулює стаття 123 ЗК України. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів наголошує, що позивач неодноразово звертався із заявами до належного суб`єкта, з доданням необхідних матеріалів, відповідач в порушення норм чинного законодавства не розглядав відповідні заяви та не надавав мотивовану відповідь.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про порушення прав позивача на розгляд заяв про надання земельних ділянок у користування».

26.09.2020 року постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 60510048, встановлено, що:

«на виконання рішення суду на пленарному засіданні сесії, яке відбулось 04.09.2020 - 07.09.2020 Львівською міською радою прийнято ухвалу від 07.09.2020 №6805 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 », якою відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 в оренду за рахунок земель, що не надані у власність або користування: 1.1. Орієнтовною площею 0,0038 га у межах червоних ліній для встановлення павільйону торгівлі квітковою продукцією у зв`язку з обов`язковістю продажу земельної ділянки або прав на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації «План зонування території міста Львова: Франківський та Сихівський райони», затвердженої ухвалою міської ради від 18.09.2014 № 3840. 1.2. Орієнтовною площею 0,0015 га для реконструкції частини галереї торгового центру у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної постанови з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Судами першої та апеляційної інстанції чітко встановлені порушення прав позивача, та зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зміст мотивації спірної постанови, судом не враховуються заперечення відповідача щодо фактичного виконання виконавчого листа, оскільки резолютивною частиною встановлено зобов`язати Львівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 .

Так резолютивною частиною вищезгаданого рішення суду, зобов`язав Львівську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 щодо передачі в оренду: земельної ділянки площею 38 кв.м. на АДРЕСА_1 по представленому погодженому проекту та земельної ділянки пл. 15 кв.м. під реконструкцію частини галереї торгового центру АДРЕСА_1 по договору суперфіцію згідно представленого проекту.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про законність відмови також вказував і Львівський апеляційний адміністративний суд, а саме в частині, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно зміст мотивації спірної постанови, не узгоджується із вимогами законодавства та встановленим судом обставинам, за яких не можливо зробити висновок про фактичне виконання виконавчого листа, оскільки відсутні посилання на виключні підстави відмови у наданні відповідного дозволу.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача. Відтак спірна постанова є протиправною, не відповідає фактичним обставинам справи, відповідно підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Львів) (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.09.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 60510048.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Львів) (ЄДРПОУ 43317547) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5. п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 12.04.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.