Рішення № 96245499, 14.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року № 320/4767/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗП «НАФТОГАЗ НАФТОПРОДУКТ»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗП «НАФТОГАЗ-НАФТОПРОДУКТ» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0010314005 від 13.09.2018.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно встановлено порушення строків сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0010314005 від 13.09.2018, оскільки згідно поданої декларації за травень 2018 не існує обов`язку у товариства сплати узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 81 385, 20 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що за результатами камеральної перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати грошових зобов`язань, у зв`язку з чим було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12.06.2020 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ «ВЗП «НАФТОГАЗ-НАФТОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 37036163) зареєстровано як юридична особа 15.03.2010, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №1067102000015145 (а.с.34).

Позивачем подано до контролюючого органу звітну декларацію акцизного податку за травень 2018, у якій визначено до сплати суму податкового зобов`язання в розмірі 81386, 00 грн. (а.с.52-56).

Актом перевірки №419/10-36-40-05/37036163 від 07.08.2018 встановлено несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 81 835, 00 грн.

ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0010314005 від 13.09.2018 форми "Ш", яким за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 81 835, 00 грн. зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 8138, 00 грн. (а.с.8).

12.10.2018 позивачем подано до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення №0010314005 від 13.09.2018 (а.с.19).

Рішенням №39725/6/99-99-11-06-01-25 від 07.12.2018 скаргу ТОВ «ВЗП «НАФТОГАЗ-НАФТОПРОДУКТ» залишено без розгляду (а.с.20).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

У пункті 46.1. статті 46 46.1. ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 46.5. тієї ж статті визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

VI. Оцінка суду

Аналіз наведеного правового регулювання, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що платник податку на додану вартість на дату виникнення податкових зобов`язань зобов`язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстру податкових накладних у визначені п.201.10 ст.201 ПК України строки, порушення яких є підставою для застосування до платника податку штрафних санкцій. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 ст.201цього Кодексу.

Згідно статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, в розумінні статті 54 ПК України узгодженим грошовим зобов`язанням є таке грошове зобов`язання, яке платник податків самостійно обчислив та зазначив в податковій (митній) декларації, що подається контролюючому органу (п. 54.1. Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що товариством подано до контролюючого органу звітну декларацію акцизного податку за травень 2018, у якій визначено до сплати суму податкового зобов`язання в розмірі 81386, 00 грн.

Отже, товариством у декларації з акцизного податку за травень 2018, визначено у рядку В1 розділу В “Податкові зобов`язання з реалізації пального” самостійно визначено суму акцизного податку у розмірі 81386, 00 грн.

Відтак, твердження позивача про відсутність у нього зобов`язання сплати узгодженого податкового зобов`язання по декларації з акцизного податку за травень 2018, спростовано матеріалами справи.

Актом перевірки №419/10-36-40-05/37036163 від 07.08.2018 встановлено несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 81 835, 00 грн.

ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0010314005 від 13.09.2018 форми "Ш", яким за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 81 835, 00 грн. зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 8138, 00 грн.

Крім цього, до податкового повідомлення-рішення №0010314005 від 13.09.2018 податковим органом складено відповідні розрахунки штрафних санкцій із зазначенням кількості днів затримки сплати податкових зобов`язань (а.с.9).

Докази сплати грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 81 835, 00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Інших доводів щодо протиправності прийнятого ГУ ДФС у Київській області оскаржуваного рішення, позивачем не наведено.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0010314005 від 13.09.2018 відсутні.

VIІ. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.04.2021.