Ухвала суду № 96245432, 12.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 квітня 2021 року м. Київ № 320/3907/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому позивач просить суд скасувати вимогу №Ф-789-17 У від 06.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Держаної податкової служби у Київській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа, в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Як вбачається з позовної заяви, вона підписана представником позивача - А.В. Ступаченко, який на підтвердження повноважень надав копію нотаріально посвідченої довіреності від 15.07.2020 року та зареєстрована в реєстрі за № 453. При цьому копія вказаної довіреності засвідчена самим довіреним - ОСОБА_1. Проте слід зазначити, що копія вказаної довіреності не засвідчена у належному порядку.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Разом з цим, відповідно до пунктів 1, 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425 - XII, нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо) (п. 1); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них (п. 10).

Згідно з п. 3.3 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Тобто, копія довіреності, що видана фізичною особою на право представництва її інтересів в судових установах та посвідчена нотаріусом, повинна бути засвідчена тільки нотаріусом.

У статті 75 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Таким чином, допустимим є посвідчення копій документів не лише суддею, а й нотаріусом.

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документа, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що повноваження представника фізичної особи, можуть підтверджуватись: довіреністю фізичної особи, яка повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Водночас, суддею встановлено, що позовна заява від імені позивача ОСОБА_1 подана та підписана представником за довіреністю Ступаченко А.В. В якості доказу, що підтверджує повноваження Ступаченка А.В. на подання та підписання зазначеної заяви, приєднано копію довіреності від 15.07.2020 видавану приватним нотаріусом Кобеляцького районного нотаріального округу Русняк Л.І. При цьому вказана копія довіреності засвідчена Ступаченком А.В.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов подано особою, право якої на вчинення таких дій від імені ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 19 березня 2018 р. в адміністративній справі №826/8244/16 та 15 січня 2018 р. в адміністративній справі № 490/11396/16-а.

Відповідно до пункту другого частини статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказав у позові відомості щодо місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .. Разом з тим, слід зазначити, що документ, який би підтверджував місце реєстрації фізичної особи - позивача до суду не надано. Водночас, слід зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації особа або її законний представник подає, серед іншого, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, надання позивачем документів для підтвердження зареєстрованого місця проживання/перебування особи необхідно для визначення територіальної підсудності розгляду справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є : вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151.

Крім того, суд зауважує, що позивач в якості відповідача вказав Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 39392360; місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, 03151). Разом з тим, суд зазначає, що за результатами пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна інформацію про юридичну особу - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (код 39393260). Відтак, суд зазначає, що позивачем невірно зазначено ідентифікаційний код юридичної особи відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як зазначає, позивач зі спірною вимогою про сплату боргу він був ознайомлений 26.03.2021в приміщенні Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМУ МЮ (м. Київ).

Проте, позивач не надав доказів на підтвердження вказаних обставин, отже суду не надається за можливе встановити, чи дотримано позивачем строків звернення до суду.

Зазначені обставина вказує на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказаний недолік може бути усунений позивачем шляхом подання до суду:

- документів для підтвердження зареєстрованого місця проживання/перебування особи позивача у Київській області;

- оригіналу довіреності або належним чином засвідчену копію довіреності на право представництва Ступаченко А.В. інтересів ОСОБА_1. по цій справі;

- позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 КАС України із зазначенням правильного ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача;

- докази на підтвердження тієї обставини, що позивач зі спірною вимогою про сплату боргу він був ознайомлений 26.03.2021в приміщенні Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМУ МЮ (м. Київ), а у разі пропуску строку звернення до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головнеого управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.