Рішення № 96245316, 14.04.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. справа № 300/3273/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про:

визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмірі 60 відсотків від місячної заробітної плати з обмеженням максимального розміру пенсії, визнання протиправним та скасування рішення №195/05 від 10.08.2020 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугою років;

зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугою років, з врахуванням виплачених сум пенсії, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 20.07.2020 за №21-1470зп без обмеження її максимального розміру, однією сумою, з подальшою виплатою пенсії у розмірі встановленому законодавством.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, якому пенсія призначена відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", має право на перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків від місячної заробітної плати без обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки Конституційним Судом України 13.12.2019 прийнято рішення №7-(ІІ)/2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.12.2020 (а.с.47-51), відповідно до якого відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 10.12.2020 зупинено провадження в даній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20).

Ухвалою від 05.03.2021 судом поновлено провадження у справі.

15.03.2021 судом прийнята ухвала про витребування доказів.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 11.10.2007 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

В липні 2020 року Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку від 20.07.2020 за №21-1470зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі рішень Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 та №6-р/2020 від 26.03.2020 (а.с.23).

Позивач 05.08.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої, серед іншого, додав зазначену довідку (а.с.28).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №195/05 від 10.08.2020 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки про заробітну плату станом на 26.03.2020.

Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (до 15 липня 2015 року).

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно із частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року ухвалено Закон №1697-VII "Про прокуратуру".

У первинній редакції частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, первинна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та частина 17 (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) та частину 20 статті 86 Закону №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроєкту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

13.12.2019 Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII ухвалив рішення №7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Чинна з 13.12.2019 норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, а теперішній розмір пенсії позивача останній раз перераховувався ще у 2015 році.

Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа № 826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ, та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами ПФУ перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019.

На момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019.

Водночас, суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати працівників прокуратури".

Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 20.07.2020 за №21-1470зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, виданої на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019.

Щодо дати здійснення перерахунку пенсії позивача, суд зазначає, що позивач 05.08.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Первинна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697 до 13.12.2019 (дата ухвалення Рішення КСУ №7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом №76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було викладено в новій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).

Тому частина 20 статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01.01.2015-12.12.2019) в Україні з`явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що:

- перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;

- відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частина 20 статті 86 Закону №1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019, а відтак ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. При цьому позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 05.08.2020.

Таким чином, з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови №657) та такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, оскільки вимога позивача ґрунтується на чітких законодавчих положеннях. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що державні органи не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (зокрема, рішення у справах "Бурдов проти Росії", "Сук проти України").

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 по зразковій справі №560/2120/20.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, при ухваленні рішення в даній справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішеннях за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії виходячи із розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Як встановлено, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №195/05 від 10.08.2020 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки про заробітну плату станом на 26.03.2020.

В оскаржуваному рішенні №195/05 від 10.08.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області застосовано підхід щодо перерахунку пенсії згідно статті 86 Закону № 1697-VII, виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та на даний час становить 16380,00 грн.

Тобто, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років, відповідачем обчислений відповідно до частини 2 статті 86 Закону №1697-VII, згідно якої він не повинен перевищувати 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури та з урахуванням частини 15 статі 86 Закону №1697-VII щодо визначення максимального розміру пенсії.

Так, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 05.08.2020 частина 2 статті 86 Закону №1697-VII визначає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Однак, вказана норма введена Законом №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, тобто після призначення пенсії позивачу. На момент призначення пенсії позивачу максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону № 1789-XII, не повинен був перевищувати 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, і саме з урахуванням даного максимального розміру, позивачу призначена пенсія за вислугу років.

Тобто, внаслідок внесення змін до статті 50-1 Закону №1789-XII, а також набрання чинності Законом №1697-VII рівень фінансового забезпечення пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до Закону №1789-XII, в частині визначення максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, погіршився.

Разом з цим суд звертає увагу, що стаття 86 Закону №1697-VII врегульовує порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Призначення та перерахунок пенсії не є тотожними, є різними за змістом та механізмом їх проведення.

Крім того, застосований відповідачем підхід до перерахунку пенсії позивачу, суперечить такому обов`язковому елементу верховенства права, як юридична визначеність, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, при здійсненні обрахунку пенсії змінено базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, шляхом зменшення процентної ставки з 90 % до 60 % відповідних сум заробітної плати.

Таким чином, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні у зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019.

У постанові від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшла правового висновку, що внесені Законом №3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 в справі №21-348а/13.

Окрім того суд зазначає, що норми Законів України від 08.07.2011 №3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", від 02.03.2015 №213-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 №911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежено максимальний розмір пенсії, не можуть застосовуватися до позивача внаслідок положень частини другої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ, пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до яких обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цими Законами.

В постанові від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 (адміністративне провадження №К/9901/22177/18) Верховний Суд підкреслив, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Таку ж правову позицію 12.11.2019 сформулював Верховний Суд у справі №360/1428/17 (адміністративне провадження №К/9901/17860/18), вказавши, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється.

Отже, всі зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії у березні 2010 року, зокрема, щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії, умов та порядку перерахунку пенсії тощо не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії.

У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №490/5366/16-а вказав, що оскільки перерахунок пенсії пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Відтак, враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому при здійсненні перерахунку пенсії, що обґрунтовується положеннями статті 22 Конституції України відповідно до якої, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочиснтва України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 за №3477-IV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України №2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення вперше було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії" (заява № 5849/72), де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" (заява №17371/90) від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 по справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (заява №44277/98).

У рішенні в справі "Філозофенко проти України" (№72954/11) від 09.01.2020 Європейським судом з прав людини констатовано порушення статті 1 до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном) у зв`язку з відмовою органів державної влади виплатити заявниці підвищену пенсію, визначену законом.

Зважаючи на вищенаведене, позиція суду, серед іншого, полягає в тому, що право позивача на перерахунок пенсії, є "законними сподіваннями" на отримання пенсії в належно обчисленому розмірі, та підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як наслідок, суд зазначає, що відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення пенсії позивачу, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугою років в розмірі 90% від місячного заробітку, визначеного в довідці Офісу Генерального прокурора від 20.07.2020 за №21-1470зп, без обмеження її максимального розміру.

При обранні способу захисту порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині позовних вимог, тому, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №195/05 від 10.08.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячного заробітку, визначеного в довідці Офісу Генерального прокурора від 20.07.2020 за №21-1470зп, без обмеження її максимального розміру, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу однією сумою, з подальшою виплатою пенсії у розмірі встановленому законодавством, суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому вказана вимога задоволенню не підлягає як передчасна.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №195/05 від 10.08.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячного заробітку, визначеного в довідці Офісу Генерального прокурора від 20.07.2020 за №21-1470зп, без обмеження її максимального розміру, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.