Рішення № 96245083, 14.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/353/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 88% до 58% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року та в подальшому до 17 червня 2021 року і довічно; 2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №921140169070 від 27 січня 2021, яким ОСОБА_1 було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 58% при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року та в подальшому до 17 червня 2023 року і довічно; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 як судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 88% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки №1143 від 02 березня 2020, виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області з урахуванням вже отриманих сум грошового утримання судді.

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що він являється суддею у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88% заробітку на посаді судді. Разом з тим, 26 січня 2021 року його було повідомлено про зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання до 58% на підставі ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основного утримання, яке обчислюється при призначенні такого, є незмінним. Зазначає, що норми вказаного законодавчого акту не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці при його перерахунку, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення довічного грошового утримання судді із застосування положень ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

25 лютого 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №0700-0802-7/7105 від 18.02.2021, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що перерахунок довічного грошового утримання позивачу було здійснено на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 №260/2174/20 на підставі положень ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII з розрахунку 58% суддівської винагороди з врахуванням набутого суддівського стажу 24 роки 3 місяці 14 днів. Зазначає, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII втратили чинність норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. З огляду на що оскаржене рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 09 лютого 2012 року №4379-VI ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Тячівського районного суду Закарпатської області №19-5.3.1 від 20 березня 2012 року ОСОБА_1 з 20 квітня 2012 року відраховано зі штату Тячівського районного суду Закарпатської області у зв`язку з його звільненням з посади судді за його заявою про відставку.

Протоколом управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі №12009 від 26.04.2012 ОСОБА_1 призначено з 21 березня 2012 року довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року №260/518/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області. Визнано протиправною відмову Тячівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Тячівського районного суду Закарпатської області половини навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі Рязанській вищій школі МВС Росії (Академії ФСВП Росії) - 01 рік 11 місяців 14 днів та у призначенні йому 88% грошового утримання судді та перерахунку грошового утримання судді з 18 грудня 2018 року з розрахунку 88% утримання працюючого судді. Зобов`язано Тячівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу судді половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі Рязанській вищій школі МВС Росії (Академії ФСВП Росії) - 01 рік 11 місяців 14 днів та призначити йому 88 % грошового утримання судді з 18 грудня 2018 року, та провести перерахунок та виплату грошового утримання судді з розрахунку 88 % за виключенням вже отриманого 84% грошового утримання суді.

На виконання вищезазначеного рішення суду 24 грудня 2019 року Тячівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області ОСОБА_1 проведено перерахунок довічного грошового утримання з розрахунку 88% грошового утримання працюючого судді.

З метою проведення перерахунку довічного грошового утримання 04 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тячівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, до якої долучив довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1143 від 02.03.2020, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Закарпатській області.

05 травня 2020 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) №9 у задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви було відмовлено.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року №260/2174/20 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області. Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 05 травня 2020 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 04 травня 2020 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою №1143 від 02 березня 2020 року, виданою Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог, а саме, в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 88% грошового утримання судді, було відмовлено.

26 січня 2021 року ГУ ПФУ в Закарпатській області проведено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з розрахунку страхового стажу 36 років 1 місяць 15 днів, в тому числі 24 роки 3 місяці 14 днів на посаді судді, у розмірі 58% суддівської винагороди діючого судді.

Вважаючи дії та рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 58% суддівської винагороди діючого судді протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402).

Нормами ч. 1 ст. 112 Закону №1402 встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Відповідно до п. 4 ч 6 ст. 126 Конституції України, підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно ч. 1 ст. 142 Закону №1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Разом з тим, ч. 2 ст. 142 Закону №1402 встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно ч. 3 ст. 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5 ст. 142 Закону №1402).

Таким чином, нормами Закону №1402 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поставлено в залежність від суддівської винагороди діючого судді.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу визначення органом Пенсійного фонду України під час проведення перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 відсотку суддівської винагороди в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 143 Закону №1402.

Так, зазначеною законодавчою нормою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що при обчисленні його довічного грошового утримання орган Пенсійного фонду України повинен застосовувати відсоток, який був призначений йому при виході у відставку, а саме, 88%.

Проте суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на наступне.

Відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на рівні 88%, на врахуванні якого наполягає позивач, визначений на підставі ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (з урахуванням п. 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016), виходячи з 24 років стажу ОСОБА_1 на посаді судді.

Пунктом 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 визначено наступне: « - частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Отже, враховуючи 24 роки суддівського стажу, ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, відповідно до норм вищезазначеного законодавчого акту, суддівська винагорода судді місцевого суду обраховувалось з 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018).

Разом з тим, вищезазначені законодавчі норми втратили чинність з прийняттям Закону №1402 та не підлягають застосуванню з 30 вересня 2016 року.

В свою чергу нормами чинного станом на день виникнення спірних правовідносин Закону №1402 визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:

- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 4 ст. 142 Закону №1402);

- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч.ч. 3, 4 ст.135 Закону №1402).

П. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 (у редакції, чинній до 18 лютого 2020 року) було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вищевказані положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402.

Зокрема, приймаючи вказане рішення Конституційний Суд України виходив з того, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Однак такий підхід, на думку Конституційного Суду України, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

З огляду на вищенаведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, обчислення відсоткового значення довічного грошового утримання судді у відставці за нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010, як було передбачено нормами п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402, визнано неконституційним.

Ст. 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з 18 лютого 2020 року законодавством встановлено єдиний підхід до обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, передбачений нормами ст. 142 Закону №1402.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що у ГУ ПФУ в Закарпатській області не було правових підстав для обрахунку розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 з розрахунку 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI. Однак, з 18 лютого 2020 року (з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020) Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання судді у відставці втратив чинність.

В свою чергу діючим законодавчими нормами передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання.

Суд звертає увагу на тому, що позивач намагається отримувати довічне грошове утримання судді у відставці одночасно за положеннями одразу двох нормативно-правових актів: Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI (в частині визначення відсотку суддівської винагороди) та Закону №1402 (в частині визначення розміру суддівської винагороди діючого судді). Однак суд вважає за неможливе використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання судді у відставці, оскільки вказане якраз призведе до неоднакового визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку до набрання чинності Закону №1402, та після цього. Вказане, на думку суду, буде суперечити положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України та рішенню Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020.

При цьому суд зауважує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402 не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 №2453-VI.

З огляду на встановлені судом обставини справи та законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін