Рішення № 96244877, 06.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/2850/21

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Кутня Т.В.,

за участю: представника позивача - Жмуцького М. В.,

представника відповідача - Омельчука М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2021/300012/1 від 01.02.2021, винесене Київською митницею державної митної служби України.

В обгрунтування позову зазначив, що відповідачем необгрунтовано відмовлено у митному оформленні ввезеного на митну територію України транспортного засобу та вважає рішення про коригування митної вартості товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач ні тверджень позивача ні подання повного пакету документів не взяв до уваги.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 18.03.2021.

Відповідач до суду надав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову стверджує, що прийняті митницею рішення про коригування митної вартості ввезених товарів є правомірними. Зауважив, що дійсна вартість товару для митних цілей повинна підтверджуватися належними документами, тобто такими, які містять об`єктивні відомості про вартість товару. Проте, надані позивачем документи, не містили об`єктивних відомостей про митну вартість задекларованого товару, тобто їх не можна вважати належними. Вважає дії посадових осіб митниці правомірними.

18.03.2021 справа у судовому засіданні не слухалася, у зв`язку з відсутністю електроенергії. Судове засідання призначено на 06.04.2021.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

01.09.2020 ОСОБА_1 придбано автомобіль - марка MAZDA, модель-СХ-3, універсал, модельний рік випуску: 2017, номер кузова-JMl НОМЕР_1 , вартістю 2 041,65 канадських доларів, згідно з рахунком-фактурою (інвойс) 2265153.

11.01.2021 ТОВ «Ледіс+» (декларантом) на підставі договору для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію UA100530/2021/300645 на ввезений транспортний засіб. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно на рівні 2787,65 канадських доларів.

Київською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості UA100000/2021/300012/1 від 01.02.2021, у графі "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" якого вказано: відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного Кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. На виконання п. 2.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митного органу з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.05.2015 №689, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Додатково наданий звіт №КТЗ-210І21/4 від 21.01.2021 не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару. З долучених до звіту додатків не можливо встановити, яким чином експертом отримана середня по Північній Америці ціна купівлі ідентичного транспортного засобу на рівні 14979 доларів США, адже долучені витяги з мережі Інтернет не містять такої цінової інформації про вартість товару, що визначена згідно Звіту становить 56 327, 00 грн. Зазначені відомості не збігаються із числовими значеннями заявленої митної вартості - 62 194,98 грн. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умови, визначеними договором (угодою, контрактом); копія митної декларації країни відправника (повний текст). Також, не подані документи, що підтверджують обраний метод визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. До митного оформлення не долучено документ, що підтверджує числові значення складових митної вартості -витрати на транспортування оцінюваного товару до митного кордону України. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г- в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МКУ, яка грунтується на раніше визнаній митними органами схожого транспортного засобу і становить 6180,79 канадських доларів.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості № UA100000/2021/300012/1 від 01.02.2021, відповідачем цього ж дня було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації № UA100530/2021/00070 та вказано на необхідність подання належним чином оформленої митної декларації відповідно до рішення про коригування митної вартості.

Вважаючи такі рішення необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Приписами ч. 1 ст. 248 МК України закріплено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 ст. 257 МК України встановлює, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно із ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 ст. 58 МК України передбачає, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до ч.5 ст.58 вказаного Кодексу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України містить перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз ч. 1 та 2 ст. 53 МК України дає підстави стверджувати, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем митному органу для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи: договір купівлі-продажу (рахунок-фактура) № 2265153 від 01.09.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інформація з особистого кабінету, інформація з мережі «Інтернет» про вартість транспортного засобу, документ, що підтверджує витрати на транспортування, автотранспортна накладна, договір про надання брокерських послуг, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, технічний паспорт на автомобіль, платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України.

На вимогу митного органу додатково надано:

- платіжний документ від 04.09.2020;

- Звіт №КТ3-210121/4 від 21.01.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно частини 5 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Частина 5 ст. 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Поряд з цим, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З матеріалів справи вбачається, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем на рівні 2787,65 канадських доларів. Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 6180,79 канадських доларів було проведено митним органом на підставі ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.

При цьому, в рішенні відповідачем було зазначено, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 53, ч.6 ст. 54, ч.2 ст.368, ч.10 ст.58 МК України документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Поряд з іншим , у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що :

- на виконання вимог п. 2.5 Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митного органу з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів;

- відповідно до графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення не були подані до митного оформлення.

- додатково наданий Звіт № КТЗ-210121/4 від 21.01.2020 (далі - Звіт) не міг бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару. Із долучених до звіту додатків не можливо встановити, яким чином експертом отримана середня по Північній Америці ціна купівлі ідентичного колісного транспортного засобу на рівні 14 979 доларів США, адже долучені витяги з мережі Інтернет не містили такої цінової інформації. Вартість товару, що визначена згідно Звіту становила 56 327,00 грн. Зазначені відомості не збігаються із числовими значеннями заявленої митної вартості - 62 194,98 грн. Крім того, Звіт не ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а тому не може бути використаний для визначення митної вартості за резервним методом;

- відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) копія митної декларації країни відправлення (повний текст);

- не подані документи, що підтверджують обраний метод визначення митної вартості згідно із ст. 64 Митного кодексу України;

- до митного оформлення не долучено документ, що підтверджує числові значення складових митної вартості - витрати на транспортування оцінюваного товару до митного кордону України.

Суд погоджується з твердженнями відповідача , з огляду на наступне.

Як вбачається з графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 «Резервний метод» Митного кодексу України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На виконання вимог ч.3 ст.53, ч.6 ст.53 МК України декларантом до митного органу було додатково надано:

- платіжний документ від 04.09.2020;

- Звіт № КТЗ-210121/4 від 21.01.2020.

Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані із об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.

Суд враховує, що відповідачем було встановлено, що із долучених до звіту додатків неможливо встановити, яким чином експертом отримана середня по Північній Америці ціна купівлі ідентичного колісного транспортного засобу на рівні 14 979 доларів США, адже долучені витяги з мережі Інтернет не містили такої цінової інформації. Вартість товару, що визначена згідно Звіту становила 56 327,00 грн. Зазначені відомості не збігаються із числовими значеннями заявленої митної вартості - 62 194,98 грн.

Крім того, митним органом вказано, що Звіт не ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а тому не може бути використаний для визначення митної вартості за резервним методом.

Поряд з наведеним, слід зазначити, що ч. 2 ст. 368 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон громадянами, крім вартості самих товарів враховується вартість їх перевезення до моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно із ч. 10 ст. 58 МК України витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України додаються до митної вартості.

Як встановлено, з матеріалів справи, товаросупровідні документи не містили інформації про те, що до ціни товару включена вартість його транспортування до кордону України. Довідка про транспорті витрати містила інформацію щодо вартості транспортування оцінюваного товару від Литви до митного кордону України. Однак, згідно із відомостями графи 15 митної декларації відправлення товару здійснювалося з митної території Сполучених Штатів Америки.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів митним органом проведено консультацію, в ході якої декларанту надавалася інформація щодо вартості схожого товару та інформувалося про вищезазначені розбіжності у документах. Факт проведення консультації підтверджується відповідним електронним повідомленням декларанта про це. Додаткові документи та інформація щодо вартості товару під час проведення консультації декларантом не надавались.

Отже з огляду на суперечність поданих декларантом документів, у митного органу були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи, в т.ч. документи, що підтверджують обраний метод визначення митної вартості, документ, що підтверджує числові значення складових митної вартості.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 цієї статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У подальшому як слідує з матеріалів справи, митним органом відповідно до вимог ст. 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100000/2021/300012/1 від 01.02.2021.

Відповідно до тверджень відповідача у відзиві на позов, товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації № UA100530/2021/304552 від 03.02.2021 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України. Сума фінансових гарантій - 23 783,36 грн. Тобто декларант погодився із митною вартістю визначеною митницею.

Вказана позиція митниці підтверджується наступним.

Верховний Суд у справі 816/2396/17 адміністративне провадження №К/9901/61818/18 зазначив, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити. Відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Даючи оцінку правильності коригування відповідачем митної вартості оцінюваного товару, суд необгрунтовано дійшов висновку, що митний орган, здійснюючи коригування за резервним методом, безпідставно не застосував метод визначення за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, інформацією про які він володів.

Крім того, суд зважає, що згідно статті 61 МК України, яка містить застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, передбачено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Суд вважає, що надання документів, які не містять об`єктивних відомостей про митну вартість задекларованого товару, свідчить про правомірність коригування відповідачем митної вартості імпортованого товару, а тому дії митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам чинного законодавства.

За наведених обставин суд зазначає, що позивач не усунув обґрунтовані сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості товару.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2021/300012/1 від 01.02.2021, винесене Київською митницею державної митної служби України відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте Київською митницею державної митної служби України в межах компетенції та у спосіб, що передбачено законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи встановлені обставини, у задоволені позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (с.Никифорівці,Немирівський район, Вінницька область,22821, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8 А, м.Київ 124,03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Липа

Повне судове рішення складене 14 квітня 2021 року