Ухвала суду № 96244785, 14.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову в ухваленні додаткового судового рішення)

14 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/757/21

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного Шимонович Р. М. розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна митна служба України, від 11 березня 2014 №553-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Київської митниці Міндоходів за угодою сторін.

Зобов`язано Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Київської митниці Державної митної служби України.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Київської митниці Державної митної служби України звернуто до негайного виконання.

18.03.2021 року на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, у якій просить: ухвалити додаткове рішення у справі №240/757/21 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, яким заборонити Державній митній службі України при виконанні судового рішення про поновлення на посаді начальника Київського митниці Державної митної служби України застосувати до ОСОБА_1 обмеження передбачені Законом України "Про очищення влади".

Обгрунтовано заяву тим, що судом не визначено спосіб виконання судового рішення в частині щодо застосування до ОСОБА_1 положень Закону України “Про очищення влади” при виконанні судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Київської митниці Державної митної служби України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року призначено заяву до розгляду на 07.04.2021 року о 09:30 год.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином.

Представник Державної митної служби України надіслав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі. Свою позицію обгрунтовує тим, що заборона застосовувати до ОСОБА_1 , обмеження передбачені Законом України "Про очищення влади" не є позовною вимогою позивача у даній справі. Клопотання з цього приводу позивачем не надавались. Відмітив, що Державна мита служба України наголошує, що заборона застосовувати обмеження передбачені Законом України "Про очищення влади" не може розглядатись як спосіб виконання судового рішення, оскільки це питання повинно розглядатись в провадженні іншій (окремій) адміністративній справі. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, положеннями ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено виключний перелік обставин, які можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Кодексом адміністративного судочинства передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, про що ухвалено рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021, яким суд прийшов до висновку, що звільнення позивача з державної служби відбулося незаконно, без досягнення сторонами трудового договору згоди щодо припинення трудових відносин та без дотримання належної процедури звільнення. Суд визнав протиправним і таким, що підлягає скасуванню спірний наказ від 11 березня 2014 №553-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Київської митниці Міндоходів за угодою сторін.

Виходячи із приписів ч. 1 ст. 235 КЗпП, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, порушених внаслідок прийняття незаконного наказу від 11 березня 2014 №553-о "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Київської митниці Міндоходів за угодою сторін", є постановлення судом рішення про поновлення позивача на посаді начальника Київської митниці Державної митної служби України звернувши рішення суду в цій частині до негайного виконання відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме: на посаді начальника Київської митниці Державної митної служби України.

Поновлення на посаді, яку позивач обіймав до звільнення є достатнім та ефективним засобом захисту порушеного права позивача.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682.

Вказаний закон був прийнятий після звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Київської митниці Міністерства доходів та зборів.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Стаття 58 Основного Закону України передбачає зворотну дію законів в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують саме юридичну відповідальність особи, що також є загальновизнаним принципом права.

Конституційний Суд України у Рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначив: «У регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма)».

Три варіанти дії нормативних актів у часі забезпечують стабільність і необхідну гнучкість правового регулювання в часі – минулому, теперішньому та майбутньому. Як негайна, так і зворотна дія юридичної норми пов`язана з можливістю застосування «нової» норми щодо відносин, які виникли в минулому. Водночас негайна дія є усталеною практикою, а зворотна дія – виняток, який порушує конституційний принцип «закон не має зворотної сили» (lex ad praeterian non valet).

Щодо стосується вимог Закону України «Про очищення влади», суд зазначає наступне.

Законом України “Про очищення влади” передбачено, що встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов`язується із самим лише фактом зайняття у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посад, зокрема передбачених пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України «Про очищення влади», незалежно від того чи сприяла така особа своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв`язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.

Встановлення фактів особистої протиправної поведінки позивача не мало місця оскільки незаконне звільнення мало місце до прийняття Закону України “Про очищення влади”, відповідно будь-яких доказів, щодо вчинення дій та заходів (та/або сприяння їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

У постанові по справі 813/7910/14 від 15.07.2020 Верховний Суд зазначив, що відсутність у Законі України «Про очищення влади» процедури та механізму, які б визначали індивідуальний підхід під час застосування встановлених ним заборон, не знімає обов`язку із суду застосовувати індивідуальний підхід при вирішенні кожного конкретного спору за критеріями правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною третьою статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що кореспондує положенням частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній від 15 грудня 2017 року).

Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У цьому зв`язку, ЄСПЛ у справі "Полях та інші проти України" вказав на відсутність застосування індивідуального підходу під час здійснення люстраційної перевірки, що й лягло в основу постанови Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 3 червня 2020 року у справі №817/3431/14. У даному рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв`язку їх діяльності з узурпацією влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.

Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового судового рішення по справі №240/757/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України визнання протиправними та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії оскільки на ОСОБА_1 не розповсюджувалися та не можуть розповсюджуватися вимогу Закону України “Про очищення влади”.

Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Частиною 5 передбачено, що додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, враховуючи факт, що на ОСОБА_1 не розповсюджувалися та не можуть розповсюджуватися вимогу Закону України “Про очищення влади”, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 14 квітня 2021 року.

Суддя Р.М.Шимонович